Ухвала суду № 26347409, 03.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 р. Справа № 26643/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Савицької Н.В.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РБ-Сервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2010р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РБ-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

12.02.2010р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «РБ-Сервіс» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Франківському районі м.Львова № 0002631530/0 від 30.07.2009р., № 0002641530/0 від 30.07.2009р., № 0005111530/0 від 18.11.2009р., № 0005121530/0 від 18.11.2009р., № 0002131530/0 від 11.03.2010р. та № 0002121530/0 від 11.03.2010р. (а.с.4, 32).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2010р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.41-46).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «РБ-Сервіс», який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.51).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом безпідставно не застосовано у розглядуваному випадку приписи пп.16.5.1, 16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; через дії банку не були вчасно перераховані кошти в розмірі 3440 грн. згідно платіжного доручення; у подальшому позивач змушений був відкрити рахунок в іншому банку та проводити розрахунки з бюджетом з його використанням.

У зв'язку із реорганізацією ДПІ у Франківському районі м.Львова шляхом перетворення в ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби (а.с.77).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, за результатами перевірок своєчасності розрахунків з бюджетом, що відображені в Актах перевірок № 1980/15-2/34260071 від 30.07.2009р., № 3467/15-2/34260071 від 09.11.2009р., № 552/15-2/34260071 від 25.02.2010р. (а.с.26, 28, 36), встановлені факти несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість за період січень-червень, серпень-жовтень 2009 року, чим порушені вимоги пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», через що на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 названого Закону до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно наступних податкових повідомлень-рішень:

№ 0002631530/0 від 30.07.2009р. про застосування штрафних санкцій (20 відсотків) за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5458 грн. 37 коп.;

№ 0002641530/0 від 30.07.2009р. про застосування штрафних санкцій (10 відсотків) за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 95 грн. 60 коп.;

№ 0005111530/0 від 18.11.2009р. про застосування штрафних санкцій (20 відсотків) за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6908 грн. 59 коп.;

№ 0005121530/0 від 18.11.2009р. про застосування штрафних санкцій (50 відсотків) за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2374 грн. 54 коп.;

№ 0002131530/0 від 11.03.2010р. про застосування штрафних санкцій (10 відсотків) за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 432 грн. 20 коп.;

№ 0002121530/0 від 11.03.2010р. про застосування штрафних санкцій (20 відсотків) за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1695 грн. 68 коп. (а.с.5-8, 34-35).

Звертаючись до суду із розглядуваним позовом, платник податку вказував на те, що в обслуговуючому банку АКБ «Трансбанк» відповідно до постанови правління Національного банку України № 97 від 28.02.2009р. призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. У зв'язку з наведеним належні позивачу грошові кошти в розмірі 67915 грн. 29 коп. на банківському рахунку були заблоковані, про що податковий орган був проінформований листом № 72 від 11.08.2009р.

Також в підтвердження наведеного позивачем представлено платіжне доручення № 22 від 25.02.2009р. на сплату податку на додану вартість за січень 2009 року в сумі 3440 грн., яке було прийнято банком до виконання, однак кошти до бюджету своєчасно з вини банку не поступили.

За таких обставин наполягає на застосуванні до вказаних правовідносин приписів пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Разом з тим, на думку колегії суддів, такі доводи позивача вірно відхилені судом першої інстанції, а в задоволенні позову підставно відмовлено, з урахуванням наведеного.

Згідно з приписами пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З аналізу наведеної норми слідує, що така стосується звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції, в разі порушення банком строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів.

Тобто, вказана норма стосується грошових коштів, по яким платник податків подав банківській установі платіжні документи на їх перерахування до відповідного бюджету, однак після прийняття банком останні не були вчасно виконані.

У розглядуваному випадку позивачем представлено лише одне платіжне доручення на перерахування коштів в сумі 3440 грн., та не надано будь-яких доказів направлення інших належних йому коштів, що перебували на банківському рахунку під час введення мораторію, на сплату податків та інших обов'язкових платежів.

Звідси, застосування приписів пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до факту неможливості розпорядження позивачем коштами в сумі 67915 грн. 29 коп., які знаходилися на його банківському рахунку, що призвело до несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не видається можливим.

Окрім цього, матеріалами справи стверджується та не заперечується позивачем наявність в підприємства декількох банківських рахунків в різних банках, з яких здійснювалося погашення податкового боргу.

В частині застосування штрафних (фінансових) санкцій по платіжному дорученню № 22 від 25.02.2009р. на сплату податку на додану вартість за січень 2009 року в сумі 3440 грн., яке було прийнято банком до виконання, однак кошти до бюджету своєчасно з вини банку не поступили, слід підкреслити наступне.

Згідно листа Західної регіональної філії АКБ «Трансбанк» в м.Львові № 727/03 від 25.03.2009р. у вказаному банку відповідно до постанови Правління Національного банку України № 97 від 28.02.2009р. призначено тимчасову адміністрацію та уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 02.03.2009р. по 01.09.2010р. (а.с.9).

Відповідно до листа ТзОВ «РБ-Сервіс» № 72 від 11.08.2009р. підприємство з 10.02.2009р. не в змозі скористатися належними йому коштами в розмірі 67915 грн. 29 коп. через введення мораторію в АКБ «Трансбанк» (а.с.12).

Із наданого платіжного доручення № 22 від 25.02.2009р. слідує, що на такому наявні дві відмітки банку: від 25.02.2009р. та від 25.03.2009р., при цьому остання відмітка перекреслена (а.с.38).

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів вважає, що, починаючи з 10.02.2009р., позивачу було достовірно відомо про неможливість розпорядження коштами, які перебували на його банківському рахунку в АКБ «Трансбанк».

Тому за умови достовірної обізнаності про неможливість розпорядження грошовими коштами подачу позивачем платіжного доручення № 22 від 25.02.2009р. до вказаної банківської установи не можна вважати добросовісними діями платника податку, спрямованими на сплату узгоджених податкових зобов'язань.

Окрім цього, наявність вищевказаних відміток на платіжному дорученні викликає обгрунтований сумнів в твердженні позивача про прийняття банком цього платіжного доручення до виконання.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

За таких обставин колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про правомірність та підставність прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РБ-Сервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2010р. у адміністративній справі № 2а-1250/10/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

Н.В.Савицька