Ухвала суду № 26347365, 03.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 р. Справа № 8659/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 року в справі за позовом Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області ( тепер Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2009 року Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційне господарство (Сокальське МКП ВКГ) звернулося до суду з позовом до ДПІ в Сокальському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Позивач посилався на те, що розмір штрафу у спірному податковому повідомленні-рішенні завищено відповідачем, оскільки частина суми податкового зобовєязання сплачена вчасно.

Сокальське МКП ВКГ просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ в Сокальському районі № 0010691501/0 від 16.11.2009 року, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 21 474,06 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано, прийняте ДПІ у Сокальському районі, податкове повідомлення-рішення №0010691501/0 від 16.11.2009 року в сумі 17993 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Сокальському районі, подавши на неї апеляційну скаргу.

Апелянт вважає, що позивачем сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в податковій декларації з цього податку за №29544 від 20.10.2008 року із затримкою, тому згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закону), за затримку на 363 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання позивач повинен сплатити штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу. З огляду на вказане, податкове-повідомлення рішення ДПІ у Сокальському районі № 0010691501/0 від 16.11.2009 року є правомірним та відповідає вимогам Закону.

ДПІ в Сокальському районі, в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

В справі встановлено, що за результатами перевірки дотримання вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивача за період з 30.10.2008 року по 28.10.2009 року відповідачем складено акт за №997/150/20/20845840 від 10.11.2009 року, яким встановлено, що Сокальське МКП ВКГ сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в податковій декларації з цього податку за №29544 від 20.10.2008 року із затримкою.

Згідно податкового повідомленням-рішення №0010691501/0 від 16.11.2009 року, на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 363 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 42948 грн. на позивача накладено штраф у розмірі 50% у сумі 21474,06 грн., за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Тому, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закону), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, згідно з пп. «а» пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, у даній ситуації, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Абзацом 1 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до пп.7.1.1 п.7.1 ст. 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

З огляду на вказані положення, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Згідно п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої Міністерством юстиції України від 29.03.2004 року №377/8976 (Інструкції), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 Інструкції.

Згідно п. 3.8 Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків та не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу».

Як встановлено судом першої інстанції та видно з матеріалів справи, наявні платіжні доручення №1777 від 24.09.2009 року, №1787 від 25.09.2009 року, №1807 від 29.09.2009 року, №1835 від 01.10.2009 року, №1846 від 02.10.2009 року, №1861 від 05.10.2009 року, №1866 від 06.10.2009 року, №1878 від 08.10.2009 року, №1883 від 09.10.2009 року, від 12.10.2009 року, №1897 від 13.10.2009 року, №1902 від 14.10.2009 року, №1912 від 15.10.2009 року, №1916 від 16.10.2009 року, №1925 від 19.10.2009 року, №1930 від 20.10.2009 року, №1942 від 21.10.2009 року, №1958 від 22.10.2009 року, від 23.10.2009 року, №1981 від 26.10.2009 року, №1996 від 27.10.2009 року, призначенням платежу в яких зазначено «ПДВ за вересень 2009 року».

Аналізуючи акт перевірки, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав самостійно, змінивши призначення платежу, зарахував суми коштів, які зазначені у згаданих платіжних дорученнях, в погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2008 року.

Крім того, в матеріалах справи наявні квитанції за №ПН1030 від 28.09.2009 року та за №ПН812 від 28.10.2009 року, згідно яких кошти в розмірі 6962,12 грн. отримані від вилучення готівки відповідачем, зараховані в погашення податкового боргу, що виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за №29544 від 20.10.2008 року, в порядку передбаченому пп.7.2.1 п.7.2. ст.7 цього Закону.

Даний факт вилучення готівки підтверджується посвідченнями на право разового вилучення готівки від 28.09.2009 року за №54/240/10 та від 28.10.2009 року за №103/10/240 та актами про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків за №54/240/10 від 28.09.2009 року та за № 103\0\240 від 28.10.2009 року.

Враховуючи те, що, в даному випадку, не було вільного волевиявлення позивача щодо розпорядження коштами, відповідач за наявності достатніх правових підстав розпорядився такими коштами та правомірно застосував до платника податків штраф у розмірі 3481,06 грн.

Щодо іншої частини нарахованих штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення №1501 від 01.10.2008 року, №1534 від 10.10.2008 року, №1553 від 15.10.2008 року, №1563 від 16.10.2008 року, №1618 від 23.10.2008 року, №1628 від 24.10.2008 року, №1650 від 28.10.2008 року, №1664 від 29.10.2008 року, №1671 від 30.10.2008 року, з яких видно, що податок на додану вартість за вересень 2008 року по податковій декларації з податку на додану вартість №29544 від 20.10.2008 року сплачено вчасно в сумі 14500 грн. При цьому, нарахування штрафної санкції на несплачену суму - 28448 грн. є неправомірним та суперечить пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону, оскільки штраф нараховується саме на сплачену суму боргу.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Сокальському районі № 0010691501/0 від 16.11.2009 року в частині накладення на позивача штрафу в розмірі 17993 грн. підлягає скасуванню.

За таких обставин постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить

Доводи апеляційної скарги на висновки суду першої інстанції не впливають, тому не можуть бути підставою для її задоволення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 року в справі № 2а-7664/09/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М. Старунський