Ухвала суду № 26347393, 26.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 р. Справа № 32290/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У жовтні 2009 року позивач ТзОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у м. Рівне (на даний час Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби), в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 08.10.2009 р. № 0002401742/0/17-123 про нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 606635,49 грн., № 0004682342/0 про нарахування податку на прибуток в сумі 336568,2 грн., № 0004692342/0 про нарахування податку на додану вартість в сумі 336568,5 грн., в повному обсязі з моменту їх прийняття.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі необґрунтованих висновків податкового органу про порушення позивачем пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.1.6, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1, п.3.5 ст.3, пп.4.2.1, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». В акті перевірки вказано, що позивачем продана 71 квартира у новозбудованому 108 квартирному житловому будинку на вул. Струтинській, 41 в м. Рівному по договірній ціні, яка є нижчою за інвестиційну вартість будівництва (собівартість). Просив позивач врахувати, що жодною з вищенаведених норм чинного податкового законодавства не встановлена залежність бази оподаткування від інвестиційної вартості (собівартості) будівництва. Податковий орган безпідставно прийняв інвестиційну вартість будівництва за звичайну ціну. Зазначав позивач, що продаж 71-ї квартири ним було здійснено за ціною, яка відповідала звичайній. Визначення цін на квартири відбувалося з урахуванням договірних зобов'язань перед фізичними особами, Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву. При цьому враховувалися такі обставини як Державні будівельні норми, час отримання коштів, порядок фінансування, комфортність, обсяг опосередкованої роботи, які дольовик виконує самостійно, поверх розташування квартири, її інсоляція, опосередкована вартість 1 кв.м житла по Рівненській області згідно інформації Держбуду та ін.. Відповідач же у акті перевірки інвестиційну вартість (собівартість), обраховану по понесених витратах на будівництво, розділив на площу квартир і таким чином встановив звичайну ціну, без врахування вищенаведених обставин та всупереч п.1.20 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач ДПІ у м. Рівне з позовними вимогами не погодився, подав до суду першої інстанції заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Покликався відповідач на те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення від 08.10.2009 р. було винесено на підставі висновків Акту перевірки № 1239 від 24.09.2009 р.. Зазначав відповідач, що в результаті перевірки було встановлено, що позивач передав фізичним особам 71 квартиру загальною площею 4457,9 м.кв. у 108 квартирному житловому будинку на вул. Струтинській, 41 в м. Рівному за договірними цінами нижчими ніж інвестиційна вартість (собівартість) будівництва по понесених витратах за затвердженою проектною документацією, що призвело до порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено скоригований валовий дохід за 2 квартал 2009 року в сумі 1121894 грн.. Заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з передачі фізичним особам 71 квартири за цінами, нижчими за інвестиційну вартість (собівартість) обраховану по понесених витратах, призвело до порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Також перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.3.5 ст.3, пп.4.2.1, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.«а» п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в періоді, що перевірявся, що призвело до не утримання і не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 202211,83 грн..

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у м. Рівне 08.10.2009 р. №0002401742/0/17-123, №0004682342/0, №0004692342/0 - в повному обсязі з моменту їх прийняття.

Не погоджуючись з даною постановою суду першої інстанції відповідач ДПІ у м. Рівне оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що згідно з п. 9 Положення Бухгалтерського Обліку 7, затв. нак. МФУ від 27.04.2000 р. № 92, первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно вартості окремого об'єкта основного засобу. Враховуючи встановлені дані, інвестиційна вартість (собіватість) обрахована по понесених витратах будівництва 1 кв. м. житлової площі квартир будинку по вул. Струтинській, 41 в м. Рівне становить 2230,56 грн./кв.м.. Позивач передав 71 квартиру фізичним особам загальною площею 4457,9 кв. м. по договірній ціні, що є нижчою ніж інвестиційна вартість будівництва по понесених витратах за затвердженою проектною документацією. Вартість будівництва (реконструкції) 71-ої квартири становить 8597341 грн., інвестиційна вартість (собівартість) обрахована по понесених витратах становить 9943613 грн., різниця становить 1346272 грн. в т.ч. ПДВ: 224378,67 грн.. Загальна сума заниженого валового доходу становить 1121894 грн., податкові зобов'язання з ПДВ занижено за травень 2009 року в сумі 224379 грн., та податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 202211,83 грн.. Таким чином позивачем було порушено вказані в Акті перевірки вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 06.04.2010 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач ТзОВ «Рівненський МЖК» подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідив та оцінив докази, прийняв рішення, яке ґрунтується на детальному аналізі норм чинного законодавства, що стосуються суті спору.

Разом з тим, позивач подав пояснення на суму позовних вимог, де зазначив, що в позовній заяві помилково викладені позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.10.2009 р. № 0002401742/0/17-123 в повному обсязі. Зазначає позивач, що він погоджується із визначенням грошового зобов'язання за цим податковим повідомленням-рішенням податку з доходів фізичних осіб на суму 812,91 грн., яка складається із основного платежу 270,97 грн. і штрафних санкцій 541,94 грн.. Це податкове повідомлення-рішення є незаконним в частині нарахування грошового зобов'язання на суму 605822,58 грн., в тому числі основний платіж 201940,86 грн. та сума штрафу 403881,72 грн..

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в засідання суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у м. Рівне проведено планову виїзну перевірку позивача ТзОВ «Рівненський МЖК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено Акт № 1239/23-100/13988757 від 24.09.2009 р. (а.с. 13-28).

У вищевказаному Акті перевірки зазначено, що позивачем передана 71 квартира загальною площею 4457,9 м.кв. у новозбудованому 108 квартирному житловому будинку на вул. Струтинській, 41 в м. Рівному фізичним особам по договірній ціні, яка є нижчою за інвестиційну вартість будівництва (собівартість). Внаслідок таких дій податковий орган вбачає порушення : пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 280473,50 грн.; п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено ПДВ в сумі 224379 грн.; п.1.6, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1, п.3.5 ст.3, пп.4.2.1, пп.4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.«а» п.17.2 ст.17, пп.«а» п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 202211,83 грн..

На підставі цього Акту перевірки відповідачем було прийнято : податкове повідомлення-рішення № 0002401742/0/17-123 від 08.10.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 606635,49грн.; податкове повідомлення-рішення № 0004682342/0 від 08.10.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 336568,2 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0004692342/0 від 08.10.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 336568,5 грн. (а.с. 10, 11, 12).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновкам суду першої інстанції щодо незаконності оскаржених податкових повідомлень-рішень, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.1.18 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість», п.1.21 ст.1 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пп. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах (пп. 1.20.2 п.1.20 ст.1 цього Закону). Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема Інвестиційною угодою № 10 «Про будівництво (реконструкцію) житла» від 17.12.2001 року та договорами «Про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла», що остаточні розрахунки за квартири здійснювались після затвердження акту державної комісії про прийняття житлового будинку в експлуатацію, за письмовим повідомленням організації і надання копії акту, шляхом сплати різниці між 100 відсотками фактичної вартості квартири, з урахуванням уточненої її вартості на момент затвердженого акту державної комісії та загальної площі згідно з технічним паспортом, виданим в бюро технічної інвентаризації та раніше перерахованими сумами, згідно з графіком фінансування; вартість будівництва (реконструкції) 1 кв.м. житла могла уточнюватись відповідно до змін вартості 1 кв.м. житла та середньої вартості будівництва, що склалась у регіоні на час введення житла в експлуатацію.

Свідоцтвом № 1700000026 від 18 травня 2009 року засвідчується відповідність закінченого будівництвом 8-10 поверхового житлового будинку в м. Рівне, вул. Струтинської, 41 проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, підтверджується його готовність до експлуатації.

З метою забезпечити передачу квартир для конкретних власників, а також для залучення коштів, як пайових внесків, укладалися двохсторонні договори пайової участі у будівництві будинку між позивачем та конкретно визначеною фізичною особою (учасник).

Розподіл квартир відбувався на підставі наказу ТзОВ «Рівненський МЖК» № 54-3 від 29 травня 2009 року «Про розподіл житлової та нежитлової площі в 8-10 поверховому житловому будинку на вул.Струтинській, 41 у м. Рівному».

Згідно п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що зі сторони позивача не мало місце продажу товарів (робіт, послуг) для фізичних чи юридичних осіб, які були пайовиками у будівництві житлового будинку.

При цьому судом вірно враховано, що згідно п.1.6, п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення; продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Наведені норми Закону кореспондуються з приписами підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 цього ж Закону, за яким з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новозбудоване нерухоме майно (житловий будинок, будівля, споруда тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Цих особливостей податковим органом не враховано, що призвело до помилкового висновку про заниження валового доходу, та як наслідок безпідставного визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 336568,20 грн..

Судом враховано, що на час виникнення спірних правовідносин нормами чинного податкового законодавства не було передбачено настання відповідальності за передачу квартир нижче за інвестиційну вартість. Відповідальність визначається за реалізацію товарів (робіт, послуг) за цінами, нижче звичайних.

Крім того, акт перевірки не містить висновку податкового органу, що передача квартир була здійснена за ціною, нижче звичайних цін.

Щодо порушення вимог Закону України «Про придаток на додану вартість», то судом першої інстанції вірно враховано, що згідно п.4.1 ст.4 цього Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Суд апеляційної інстанції погоджується із обґрунтованими висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень відповідача про заниження позивачем ПДВ у травні 2009 року на суму 224379 грн..

Щодо порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд вважає за необхідне зазначити, що отримувачі квартир не пов'язані з позивачем відносинами трудового найму, тому різниця в ціні 1 кв.м. площі квартири не є додатковим благом, оскільки за визначенням, наведеним в п. 1.1 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем.

Нормою пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

За змістом п. 14.1 ст.14 цього Закону, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не є податковим агентом по відношенню до набувачів квартир.

Однак, судом першої інстанції не було повною мірою досліджено обставин щодо нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в розмірах 250,57 грн. і 20,40 грн., що увійшли до загальної суми податкового зобов'язання за основним платежем 202211,83 грн. по податковому повідомленню-рішенню № 0002401742/0/17-123 від 08.10.2009 року.

Стосовно нарахувань податку з доходів фізичних осіб на суму 270,97 грн. (250,57 грн. і 20,40 грн.), то правильність такого нарахування підтверджується матеріалами справи і визнається позивачем, який також погоджується із застосуванням штрафних санкцій із цього основного платежу, які визначені в подвійному розмірі від суми податку - 541,94 грн..

Тому, суд першої інстанції помилково вважав, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є незаконним у повному обсязі.

За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення від 08.10.1009 року були протиправними і підлягали скасуванню, а тому суд першої інстанції у постанові від 06.04.2010 року помилково вирішив, що ці податкові повідомлення-рішення слід визнати нечинними.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржена постанова суду першої інстанції винесена при неповному з'ясуванні обставин справи, тому постанову суду слід скасувати, і прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне - задоволити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - скасувати і прийняти нову постанову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення №0002401742/0/17-123, прийняте ДПІ у м. Рівне 08.10.2009 р., в частині визначення ТзОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 605822,58 грн., в тому числі основний платіж - 201940,86 грн. і штрафні (фінансові) санкції - 403881,72 грн..

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0004682342/0, прийняте ДПІ у м. Рівне 08.10.2009 р., про визначення ТзОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 336568,2 грн., в тому числі основний платіж - 280473,5 грн. і штрафні (фінансові) санкції - 56094,7 грн..

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0004692342/0, прийняте ДПІ у м. Рівне 08.10.2009 р., про визначення ТзОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 336568,5 грн., в тому числі основний платіж - 224379 грн. і штрафні (фінансові) санкції - 112189,5 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: М.А. Пліш

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.09.2012 року.