Ухвала суду № 26346793, 19.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2012 р.Справа № 2а/1570/9525/2011

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Федусик А.Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

суддів - Домусчі С.Д.

- Кравець О.О.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАД" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ЛАД" звернулося до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області, у теперішній час - Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі Ізмаїльська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000262350 від 27 жовтня 2011 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 378 864 грн. (303 469 грн. за основним платежем; 75 395 грн. за штрафними санкціями);

- №0000272350 від 27 жовтня 2011 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 280 699 грн. (228 129 грн. за основним платежем; 52 570 грн. за штрафними санкціями);

- №0027801700 від 26 жовтня 2011 року про донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 2 234,08 грн. (1 787,26 грн. за основним платежем; 446,82 грн. за штрафними санкціями).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що податкові повідомлення-рішення стосовно ПДВ та податку на прибуток мотивовані висновками відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем, однак ці висновки є безпідставними. Також, на думку позивача, при донарахуванні податку з доходів найманих працівників відповідачем не було враховано, що згідно з ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", уся відповідальність за порушення норм Закону щодо неправомірного отримання податкової соціальної пільги покладається на фізичну особу -платника податку, а не працедавця. Крім цього, відповідач грубо порушив діюче законодавство при проведенні вказаної перевірки.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необгрунтованим.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року адміністративний позов ТОВ "ЛАД" задоволено частково.

Визнано протиправними дії Ізмаїльської ОДПІ щодо проведення в період з 23 вересня 2011 року по 06 жовтня 2011 року документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "ЛАД".

Скасовано податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ від 27 жовтня 2011 року №0000262350 про збільшення ТОВ "ЛАД" суми грошового зобов'язання по ПДВ за основним платежем у розмірі 303 469 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція в розмірі 75 395 грн., від 27 жовтня 2011 року №0000272350 про збільшення ТОВ "ЛАД" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 228 129 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція в розмірі 52 570 грн. та від 26 жовтня 2011 року в частині збільшення ТОВ "ЛАД" суми грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників за основним платежем у розмірі 1 516, 53 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція в розмірі 379,13 грн.

В іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Ізмаїльська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 23 вересня по 06 жовтня 2011 року ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт №852/23-50/31388777 від 13 жовтня 2011 року.

Згідно з актом перевірки, позивачем порушено:

- пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 228 129 грн.;

- пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, п.1 ст. 9, п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті, на суму 303 469 грн.;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.6.3.2, абз."е" пп.6.3.3 ст. 6, ст. 17, пп.3.1.3 п.3.1 ст. 3, пп.4.2.9 п.4.2 ст. 4, пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8, п.п. "а" п.17.2 ст.17, п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 1 786,93 грн.

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем що у перевіряємому періоді було віднесено до складу валових витрати по операціям з ТОВ "Міра код", ТОВ "Сайгар опт", ТОВ "Агросила", ТОВ "Юг Нафтосервіс"та ТОВ "Білдстрой" в загальній сумі 747 914 грн., та ПДВ по цим операціям в сумі 303 469 грн. до свого податкового кредиту. Разом з тим, в ході проведення перевірок органами ДПС було встановлено відсутність у вказаних підприємств необхідних умов для здійснення підприємницької діяльності, тобто основних засобів, трудових ресурсів, у зв'язку з чим усі угоди цих підприємств з іншими контрагентами визнані нікчемними, в тому числі і з позивачем, оскільки вони не були направлені на настання реальних правових наслідків. На підставі вказаного ОДПІ прийшло до висновку про відсутність у позивача права на віднесення витрат по операціям з цими контрагентами до складу валових, ПДВ по цим операціям до податкового кредиту, а також на нарахування амортизаційних відрахувань в сумі 31 700 грн. по операціям придбання у ТОВ "Білдстрой" основних засобів.

Крім цього, у перевіряємому періоді позивач застосовував податкову соціальну пільгу до доходів своїх працівників, які одночасно були зареєстровані підприємцями, що призвело до заниження податку з доходів найманих працівників в сумі 1 515,63 грн.

На підставі цього акту ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000262350 від 27 жовтня 2011 року, яким ТОВ було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 378 864 грн., в тому числі 303 469 грн. за основним платежем, та 75 395 грн. за штрафними санкціями, №0000272350 від 27 жовтня 2011 року, яким ТОВ було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 280 699 грн., в тому числі 228 129 грн. за основним платежем, та 52 570 грн. за штрафними санкціями, а також №0027801700 від 26 жовтня 2011 року, яким донараховано податок з доходів найманих працівників в сумі 2 234,08 грн., в тому числі 1 787,26 грн. за основним платежем, та 446,82 грн. за штрафними санкціями.

У перевіряємому періоді позивач здійснював діяльність з реалізації зернових та технічних культур, реалізації хліба та хлібобулочних виробів для місцевого споживання, а також здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами.

З метою здійснення цієї діяльності позивач уклав 02 квітня 2010 року договір поставки нафтопродуктів №76 з ТОВ "Міра код", 05 січня 2010 року договір купівлі-продажу макаронних і хлібобулочних виробів №47 з ТОВ "Агросила", 27 липня 2010 року договір купівлі-продажу нафтопродуктів №00203/1/148 з ТОВ "Юг Нафтосервіс", 15 квітня 2010 року 19 квітня 2010 року, 06 квітня 2010 року, 11 травня 2010 року, 12 травня 2010 року договори поставки нафтопродуктів, продуктів харчування та інших товарів з ТОВ "Сайгар опт".

12 квітня 2010 року, 07 квітня 2010 року та 13 квітня 2010 року позивачем були укладені з ТОВ "Білдстрой" договори на виконання останнім ремонту обладнання по виробництву хлібобулочних виробів, поставку обладнання та комплектуючих.

На виконання вказаних договорів вказані контрагенти поставили позивачу передбачені ними товари, обладнання, а ТОВ "Білдстрой" виконало ремонтні роботи, а позивач оплатив вартість цих товарів та робіт, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, та копіями платіжних доручень.

Витрати по оплаті отриманих від ТОВ "Міракод", ТОВ "Сайгар опт", ТОВ "Агросила", ТОВ "Юг Нафтосервіс" та ТОВ "Білдстрой" товарів і послуг були включені ТОВ до складу валових витрат у перевіряємому періоді.

Відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між ТОВ та ТОВ "Міракод", ТОВ "Сайгар опт", ТОВ "Агросила", ТОВ "Юг Нафтосервіс" та ТОВ "Білдстрой" у встановленому законом порядку недійсними.

Проведена в період з 23 вересня по 06 жовтня 2011 року ОДПІ позапланова виїзна перевірка позивача фактично є повторною перевіркою, оскільки 30 липня 2010 року ОДПІ вже проводилася перевірка ТОВ за період квітень-травень 2010 року, предметом якої також були правовідносини позивача з ТОВ "Міракод", ТОВ "Сайгар опт" та ТОВ "Білдстрой".

Рішення про її проведення приймалося не органом державної податкової служби вищого рівня, а повторно ОДПІ.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що здійснюючи спірну перевірку та приймаючи податкові повідомлення-рішення відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом визнання вказаних дій протиправними, скасуванні податкових повідомлень-рішень від 27 жовтня 2011 року: №0000262350 та №0000272350 в повному обсязі, а №0027801700 від 26 жовтня 2011 року в частині нарахування податних зобов'язань з податку з доходів найманих працівників в сумі 1 516,53 грн. за основним платежем та 379,13 за штрафними санкціями.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі Ізмаїльської ОДПІ вказується, що позивач безпідставно формував валові витрати і податковий кредит. Також, вказується, що позивачем допущено порушення абзацу "е" пп.6.3.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст. 5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також, зі змісту п.п.7.4, 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати та податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Міракод", ТОВ "Сайгар опт", ТОВ "Агросила", ТОВ "Юг Нафтосервіс" та ТОВ "Білдстрой", та у зв'язку з оплатою цим підприємствам вартості поставлених ними товарів (послуг), що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що в ході перевірки відповідачем не досліджувалось питання про реальність поставок позивачу товарів (послуг) його контрагентами.

Так, висновки акта перевірки фактично грунтуються на висновках інших ДПІ (ДПІ у м. Іллічівськ, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси), зроблених за результатами перевірок вказаних контрагентів, про нікчемність всіх укладених ними правочинів, у зв'язку з відсутністю у них можливості здійснювати будь-яку господарську діяльність.

Однак, що у податкових органів не має повноважень на визнання нечинними правочинів і, тому, відповідач безпідставно керувався вказаними висновками замість дослідження обставин виконання ТОВ "Міракод", ТОВ "Сайгар опт", ТОВ "Агросила", ТОВ "Юг Нафтосервіс" та ТОВ "Білдстрой" своїх зобов'язань перед позивачем за договорами поставки товарів (послуг).

Таким чином, висновки суду першої інстанції про необгрунтованість повідомлень-рішень від 27 жовтня 2011 року: №0000262350 та №0000272350 є правильними.

Стосовно доводу апелянта про безпідставне застосування податкової пільги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з актом перевірки (а.с.81) позивачем допущено порушення абз. "е" пп.6.3.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до п.6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати) (пп.6.3.1).

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як: е) доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності (абзац "е" пп.6.3.3).

Таким чином, порушення абз. "е" пп.6.3.2 полягає в тому, що податкова соціальна пільга застосовується як до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати так і до одночасних доходів такого платника податку від підприємницької діяльності.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач застосовував податкову пільгу до виключно до заробітної плати працівників на підставі їх заяв, а не до їх доходів від підприємницької діяльності, у зв'язку з чим, довід апелянта про порушення позивачем абзацу "е" пп.6.3.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є безпідставним.

Отже, відповідальність за порушення норм даного Закону щодо неправомірного отримання податкової соціальної пільги повністю покладено на фізичну особу - платника податку, який подав заяву про застосування пільги, що підтверджується Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2003 № 461 "Щодо затвердження форм заяв і повідомлення з питань отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування платників податку", яким встановлено порядок періодичного інформування органами державної податкової служби платників податку-фізичних осіб про наявність порушень ними порядку отримання (застосування) податкової соціальної пільги, виявлених на підставі аналізу даних податкової звітності чи даних документальних перевірок.

Таким чином, позивачем правомірно застосовано податкову соціальну пільгу (на підставі отриманих заяв про застосування соціальної пільги до оподатковуваного доходу працівника у вигляді заробітної плати та відповідно не порушено вимоги вищевказаних норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить будь-яких зауважень з приводу неправильності висновків суду першої інстанції, а є фактично копією заперечень на позов, що вказує на її формальність та необґрунтованість.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про протиправність оскаржених рішень та необхідність задоволення позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 вересня 2012 року.

Головуючий:/підпис/Л Л.П. Шеметенко Суддя:/підпис/С.Д. Домусчі Суддя:/підпис/О.О. Кравець