Ухвала суду № 26346790, 04.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 р.Справа № 2-а/1570/311/2011

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт»до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Ренійський морський торгівельний порт»звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило частково скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.12.2010 року №0010802301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, на суму 188 589 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам, є помилковими і ґрунтуються на хибному тлумаченні положень чинного законодавства, отже, визначення податкового зобов'язання та нарахування штрафних санкцій у визначеній в позовних вимогах суми є безпідставним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ у Ренійському районі Одеської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати ухвалене у справі рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що впродовж серпня-листопада 2010 року ДПІ у Ренійському районі проведено планову виїзну перевірку ДП «Ренійський морський торгівельний порт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 342/23-01125809 від 06.12.2010 року.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0010802301/0 від 15.12.2010 року, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 195 614 грн., з яких 133 359 грн. -основний платіж, 62 255 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін.

Предметом спору між сторонами є правомірність визначення податкового зобов'язання на суму 188 589 грн., у тому числі 128 624 грн. основного платежу та 59 905 грн. фінансових санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чиним законодавством не передбачено обов'язку платника податків здійснювати розрахунок за зберігання транзитних вантажів щомісячно, тому проведення такого розрахунку на момент дати закінчення терміну технологічного зберігання до дати відправлення вантажу з порту на підставі первинних документів не суперечить вимогам Закону.

Крім цього, судом зазначено, що, оскільки портальні крани обліковані Підприємством у встановленому законом порядку в момент їх придбання, поліпшення цих об'єктів позивач не здійснював, висновки податкового органу про зменшення валових витрат позивача за перегін кранів та донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток, є необгрунтованими.

Колегія суддів такий висново вважає правильним, при цьому зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, впродовж 2008-2009 рокуів між позивачем та контрагентами - компанією rial Holdings LTD»та компанією УА СП «Трейс»укладено договори на оброблення вантажів, які перевантажуються у порту Рені, згідно яких Ренійський порт надає інші послуги за взаємною домовленістю та за окрему плату. Остаточний розрахунок здійснюється портом на підставі виконаних робіт з врахуванням даних, вказаних у приймальному акті, коносаменті, накладній та направляє клієнту виконавчий рахунок з доданням підтверджуючих документів. Згідно додатків до договорів, які є їх невід'ємною частиною, у разі зберігання вантажів більш ніж 2-х місяців порт має правло виставляти рахунки поетапного зберігання вантажів, а клієнт зобов'язаний оплатити дану послугу.

В свою чергу, відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі ЗУ № 334/94-ВР) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 ЗУ № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 2.3.1п 2.3 Розділу 2 Збірника тарифів на роботи та послуги, що надаються вантажовласникам морськими портами України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31 жовтня 1995 р. № 392 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 1995 р. за № 476/1012, передбачено, що за зберігання експортних, імпортних і транзитних вантажів, що прибули в порт (за винятком вантажів у контейнерах), плата не стягується протягом перших чотирьох календарних діб технологічного зберігання з моменту їх надходження (неповна доба вважається повною).

Після закінчення вказаного терміну та до моменту вивезення вантажів із порту з вантажовласника стягується плата за зберігання вантажів за вільними тарифами.

Відповідно до п.2.3.5 Збірника плата за зберігання вантажів та контейнерів, що прибули у порт, обчислюється з дати закінчення терміну технологічного зберігання, визначеного пунктами 2.3.1 та 2.3.2, до дати відправлення вантажу із порту. Дата відправлення вантажу із порту визначається:

за експортом - за датою оформлення здавального акта або коносаменту (штурманської розписки);

за імпортом - за датою оформлення залізничної, автотранспортної накладної або внутрішньої водної накладної.

Дата надходження вантажу у порт визначається:

за експортом - за датою оформлення приймального акта;

за імпортом - за датою оформлення генерального акта.

З аналізу наведених правових норм колегія суддів приходить до висновку, що операція з надання послуг за зберігання вантажів закінчується датою відправлення вантажу із порту.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, здійснюючи розрахунок за зберігання транзитних вантажів по завершенню операції з надання послуг, позивач діяв відповідно до приписів діючого законодавства.

Судом першої інстанції також встановлено, що на підставі договору підряду від 21.10.2009 року № Р-76-2009 між ДП «Ренійський морський торгівельний порт»та ТОВ «Ремтехморпорт», акту виконаних робіт, останнім були виконані роботи по перегону портального крану «Кондор»з причалу № 28 на причал № 19 у відповідності з технічним завданням на загальну суму 137 240 грн.

Також, згідно договору підряду від 01.10.2009 року №38/421-09 між ДП «Ренійський морський торгівельний порт»та ПП «Махмал», акту виконаних робіт, останнім були виконані роботи по перегону портального крану «Альбатрос»з фронту причалу № 23 на фронт причалу № 16 у відповідності з технічним завданням на загальну суму 36 992 грн.

Витрати, пов'язані з переміщенням зазначених кранів, позивач відніс до складу валових витрат, проте ДПІ в ході перевірки, з посиланням на п.8 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92, вважає, що вказані витрати мали бути віднесені Товариством у збільшення балансової вартості 3 групи основних засобів із подальшим нарахуванням сум амортизаційних відрахувань за нормами, визначеними пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи податкового органу ґрунтуються на хибному трактуванні положень чинного законодавства щодо оцінки основних засобів.

Так, відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Підпунктом 8.3.6 пункту 8.3 цієї статті передбачено, що порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України.

Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за N 288/4509, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. Пунктом 8 цього Положення (стандарту) встановлено, що первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Відповідно до підпункту 8.4.1 пункту 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємства зареєстрований платником податку на додану вартість.

З аналізу вищенаведених положень чинного законодавства колегія суддів приходить до висновку, що норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»регулюють визначення саме первисної вартості об'єкта основних засобів, яка, поряд із витратами, переліченими у ч.1 п.8 Положення, може бути збільшена на суму зобов'язання, яке виникає у підприємтсва щодо демонтажу, переміщення цього об'єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).

Переміщення об'єктів основних засобів, в данному випадку портальних кранів «Альбатрос»та «Кондор», первисна вартість яких визначена у момент придбання цих об'єктів, з одного причалу на інший з цілей господарсько-виробничої необхідності, на думку колегії суддів, не є переміщенням у розумінні положень, наведених у ч.3 п.8 Положення, адже первисний стан цих об'єктів не змінювався.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини у справі, їм дано правильну правову оцінку, тому ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, отже підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись: ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1ч.1 ст. 205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт»до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про часткове скасування податкового повідомлення-рішення -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова Суддя: І.О. Турецька

Суддя: Л.В. Стас