Ухвала суду № 26343646, 20.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 р.Справа № 2а-2466/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Подобайло З.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012р. по справі № 2а-2466/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Оптрон"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК ОПТРОН" (далі -ТОВ "ТПК ОПТРОН") звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 року №0000392302 на загальну суму 103 873 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012р. по справі № 2а-2466/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що у період з 03.02.2012 року по 09.02.2012 року співробітниками ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТПК ОПТРОН" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків ТОВ "Техно-Асавир" та ТОВ "Бізнес Консалтинг Плюс" за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом №12/23/33819070 від 10.02.2012 року.

У висновках вказаног7о акту перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем приписів п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3, п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 91591 грн.

На підставі вищезазначеного акту ДПІ у Московському районі м. Харкова прийнято повідомлення-рішення від 17.02.2012 року №0000392302 на загальну суму 103 873 грн., у т.ч. за основним платежем 91 591грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями -12 282 грн. 00 коп.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентами -ТОВ "Техно-Асавир" та ТОВ "Бізнес Консалтинг Плюс" є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 01.09.2009 року між ТОВ "Техно-Асавир" (Постачальник) та ТОВ "ТПК ОПТРОН" (Покупець) укладено Договір поставки товару № 15, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується придбати та передати у власність Покупця трубопровідну арматуру, електрообладнання, інші виробничі товари та матеріали. Асортимент товару обговорюється сторонами і вказується у рахунку-фактурі на кожну партію (т. 1 а.с.143).

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2009 року, дію Договору було продовжено до 31.12.2010 року (т. 1 а.с.143-144)

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Поставка товарно-матеріальних цінностей за вказаним договором підтверджується видатковими накладними: №РН-02001 від 01.02.2010 року на загальну суму 23443,20 грн. (у т.ч. ПДВ 3907,20 грн.), № РН-0310від 10.03.2010 року на загальну суму 36504,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3084,00 грн.), № РН-04140 від 14.04.2010 року на загальну суму 10677,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1779,50 грн.), № РН-05600 від 06.05.2010 року на загальну суму 10020,90 грн. (у т.ч. ПДВ 1670,15 грн.), № РН-06400 від 04.06.2010 року на загальну суму 23538,72 грн. (у т.ч. ПДВ 3923,12 грн.), № РН-07100 від 01.07.2010 року на загальну суму 18007,50 грн. (у т.ч. ПДВ 3001,25 грн.), № РН-08012 від 12.08.2010 року на загальну суму 30376,0 грн. (у т.ч. ПДВ 5062,67 грн.), № РН-09010 від 10.09.2010 року на загальну суму 13620,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2270,00 грн.), № РН-11003 від 03.11.2010 року на загальну суму 8354,14 грн. (у т.ч. ПДВ 1394,19 грн.) та відповідними рахунками-фактурами №ТА-02001 від 01.02.2010 року, №ТА-03010 від 10.03.2010 року, №ТА-04014 від 14.04.2010 року, №ТА-05060 від 06.05.2010 року, №ТА-06040 від 04.06.2010 року, №ТА-07010 від 01.07.2010 року, №ТА-08120 від 12.08.2010 року, №ТА-09100 від 10.09.2010 року, №ТА-110300 від 03.11.2010 року (т. 1 а.с.145-145а, 147-148, 150-151, 153-154, 156-157, 159-159а, 160-161, 163-164), що були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Крім того, 01.12.2010 року між ТОВ "Бізнес Консалтинг Плюс"(Постачальник) та ТОВ "ТПК ОПТРОН" (Покупець) укладено Договір поставки товару № 15, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується придбати та передати у власність Покупця трубопроводу арматуру, електрообладнання, інші виробничі товари та матеріали. Асортимент товару обговорюється сторонами у вказується у рахунку-фактурі на кожну партію (т. 1 а.с.78)

Факт отримання придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №002 від 02.12.2010 року на загальну суму 26044,80 грн. (у т.ч. ПДВ 7340,80 грн.), №015 від 10.01.2011 року на загальну суму 23568,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3928,00 грн.), №099 від 03.02.2011 року на загальну суму 23533,70 грн. (у т.ч. ПДВ 4088,95 грн.), №150 від 02.03.2011 року на загальну суму 37083,90 грн. (у т.ч. ПДВ 6180,65 грн.), №203 від 01.04.2011 року на загальну суму 29926,80 грн. (у т.ч. ПДВ 4987,80 грн.), №302 від 05.05.2011 року на загальну суму 61761,60 грн. (у т.ч. ПДВ 10293,60 грн.), №392 від 01.06.2011 року на загальну суму 77931,00 грн. (у т.ч. ПДВ 12988,50 грн.), №411 від 04.07.2011 року на загальну суму 54342,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9057,00 грн.), №510 від 01.08.2011 року на загальну суму 16854,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2809,00 грн.), №710 від 01.09.2011 року на загальну суму 22946,40 грн. (у т.ч. ПДВ 3824,40 грн.) та відповідними рахунками-фактурами №002 від 02.12.2010 року, №017 від 10.01.2011 року, №311 від 03.02.2011 року, №401 від 02.03.2011 року, № 515 від 04.04.2011 року, № 605 від 05.05.2011 року, №697 від 01.06.2011 року, №725 від 04.07.2011 року, №796 від 01.08.2011 року, №833 від 01.09.2011 року (т. 1 а.с.80-81, 83-84, 86-87, 89-90, 92-93, 95-96, 98-99, 101-102)

Розорахунки за договорами здійснені шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки ТОВ "Техно-Асавир" та ТОВ "Бізнес Консалтинг Плюс", що підтверджується наявними копіями платіжних доручень та виписок із розрахункових рахунків банку (т. 1а.с.103-129,168-184).

Надані позивачем платіжні доручення, засвідчують факт виконання ТОВ "ТПК Оптрон" зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Колегія суддів вважає за потрібне відзначити, що згідно із умовами вищезазначених Договорів (п. 5.1) відвантаження товару здійснюється за рахунок Покупця та самовивозом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Частиною 2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарських операцій за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно- транспортними накладними.

Наявність на підприємстві транспортних засобів підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу -автомобіля БМВ 316 д.р.н. НОМЕР_1, який перебуває у приватній власності директора ТОВ "ТПК ОПТРОН" Чернишової Т.В. та використовується під час зайняття господарської діяльності.

Транспортування придбаного у контрагентів товару було здійснено особисто директором ТОВ "ТПК ОПТРОН" Чернишовою Т.В., про що свідчать товарно-транспортні накладні.

Згідно із Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.

Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції № 99).

Отже, при передачі товару від постачальника до покупця довіреності на отримання матеріальних цінностей передаються постачальникові та зберігаються ним у строк встановлений законодавством України.

Позивачем під час розгляду справи було надано копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Наявність у підприємства складських приміщень, підтверджується наданими позивачем копіями технічних паспортів на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у приватній власності директора ТОВ "ТПК ОПТРОН" Чернишової Т.В. та згідно із установчими документами підприємства, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій є місцезнаходженням ТОВ "ТПК ОПТРОН".

З матеріалів справи слідує, що відсутність необхідності орендування або придбання ТОВ "ТПК ОПТРОН" як вантажних автомобілів, так і складських приміщень, обумовлена малою масою та невеликими габаритами реалізованого товару.

Факт оприбуткування підприємством придбаного у контрагентів - ТОВ "Техно-Асавир" та ТОВ "Бізнес Консалтинг Плюс" товарів підтверджується наданими позивачем відомостями бухгалтерського обліку запасів, а саме обліково-сальдовими відомостями по рахунках та картками рахунків.

Також, згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу - виробника товару.

Позивачем до матеріалів справи було надано копії паспортів, ДСТУ та сертифікатів якості на придбаний товар.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про належне документальне підтвердження позивачем понесених витрат по взаємовідносинами із ТОВ "Техно-Асавир"та ТОВ "Бізнес Консалтинг Плюс".

З матеріалів справи також слідує, що придбаний товар був в послідуючому використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізований іншим суб'єктам господарювання, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме: податкових та видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та виписок по особових рахунках у банку.

Доказів того, що зазначений у первинних документах товар не було отримано ТОВ "ТПК ОПТРОН" та в послідуючому використано у своїй господарській діяльності, ані акт перевірки, ані матеріали даної адміністративної справи на містять.

На виконання умов договорів, на адресу позивача були вписані податкові накладні: ТОВ "Бізнес Консалтинг Плюс" №7 від 02.12.2010 року, №15 від 10.01.2011 року, № 99 від 03.02.2011 року, №11 від 02.03.2011 року, № 13 від 04.04.2011 року, №11 від 05.05.2011 року, №9 від 01.06.2011 року, №22 від 04.07.2011 року, №7 від 01.08.2011 року, №5 від 01.09.2011 року; ТОВ "Техно-Асавир"№115 від 01.02.2010 року, №257 від 10.03.2010 року, №381 від 14.04.2010 року, №453 від 06.05.2010 року, №566 від 04.06.2010 року, № 656 від 01.07.2010 року, №802 від 12.08.2010 року, № 891 від 10.09.2010 року, №1093 від 03.11.2010 року.

На час виконання умов договору та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обв'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Посилання контролюючого органу, як на правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень на неможливість встановити факт сплати податку контрагентами, в тому числі і по ланцюгу до виробника, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Несплата податків контрагентами позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до вимог Закону України № 168/97-ВР та ПК України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами -ТОВ "Техно-Асавир"та ТОВ "Бізнес Консалтинг Плюс" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо посилання контролюючого органу, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами -ТОВ "Техно-Асавир"та ТОВ "Бізнес Консалтинг Плюс" , не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав укладені між позивачем та ТОВ "Техно-Асавир"та ТОВ "Бізнес Консалтинг Плюс"угоди недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також суд зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 року по справі №2а-10712/11/2070, залишеної без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 року, задоволено адміністративний позов ТОВ "Бізнес Консалтинг Плюс"до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про визнання дій неправомірними. Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-консалтинг плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків відомостей за період грудень 2010 року, січень 2011 року, за наслідками якої було складено довідку від 19.04.2011 р. за № 702/23-03-05/37093546. Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-консалтинг плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період березень та квітень 2011 р., за наслідками якої було складено акт перевірки від 30.06.2011 р. за №1483/15-05-14/37093546.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011року по справі № 2-а-7797/11/2070, адміністративний позов ТОВ "Техно-Асавир" до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про скасування наказу та визнання дій неправомірними задоволено. Скасовано Наказ від 14.03.11 за №244 Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ТОВ Техно-Асавир (код ЄДРПОУ 36457640) винесений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. Визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірку ТОВ Техно-Асавир(код ЄДРПОУ 36457640) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.07.09 по 31.12.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 07.04.11 за №547/23-03-05/36457640.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України, вимогам ПК України. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій.

Оскільки судовими рішеннями, які набрали законну силу, було визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення перевірок ТОВ "Техно-Асавир"та ТОВ "Бізнес Консалтинг Плюс", результати яких серед інших були оформлені Актами від 07.04.11 за №547/23-03-05/36457640, від 30.06.2011 р. за №1483/15-05-14/37093546 та Довідкою від 19.04.2011 р. за № 702/23-03-05/37093546, то у контролюючого органу були відсутні правові підстави для визнання укладених між позивачем та вище зазначеними суб'єктами господарювання такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків з підстав та з урахуванням висновків вище зазначених актів.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами -ТОВ "Техно-Асавир"та ТОВ "Бізнес Консалтинг Плюс"і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2012р. по справі № 2а-2466/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Подобайло З.Г.