Рішення № 26338246, 08.10.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/3901/12 08.10.2012 < Дата розгляду справи > 08.10.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

< Текст >

Справа № 22ц/1490/2632/12 Головуючий у 1-ї інстанції Костюченко Г.С.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

8 жовтня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Ямкової О.О.,

при секретарі: Шпонарській О.Ю.,

за участю: представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2012 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі - ПАТ КБ «ПриватБанк)

до ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И Л А:

13 вересня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 2 866,89 доларів США, еквівалентних 22 849 грн. 08 коп. заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Позивач зазначав, що позичальник ОСОБА_3 в порушення умов укладеного з ним 18 квітня 2007 року договору за банківською кредитною карткою у встановлені строки не погашає суму основного кредиту, проценти за користування кредитом та комісією, а тому він має право вимагати повернення кредитних коштів з урахуванням штрафних санкцій.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2012 року позов задоволено частково, ухвалено про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 20 228 грн. 88 коп. заборгованості за договором та 322 грн. 29 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким у задоволенні вимог банка відмовити.

На думку апелянта, суд першій інстанції не врахував пропуск банком строку позовної давності, відсутність між сторонами письмового кредитного договору, недійсність угоди та порушення позивачем при її укладанні вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник позивача вважає доводи скарги необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 квітня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3 укладено договір про надання банківських послуг шляхом оформлення кредитної картки, за яким останній отримав гроші з кредитним лімітом в 2 000 доларів США під 1,6% в місяць.

Станом на 30 липня 2011 року заборгованість відповідача за договором склала 2 866,89 доларів США ( 1 443,04 - заборгованість по кредиту, 1 027,56 доларів США - проценти за користування кредитом із розрахунку 19,2% та 20,4% річних, а також 38,4% та 40,8% прострочених процентів, 62,74 долара США або 500 грн. 00 коп. - фіксована частина штрафу і 133,53 долара США - процентна складова штрафу).

Установивши такі факти, суд на виконання вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України вірно визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, врахував положення ст. ст. 526, 1049, 1054 ЦК України та відповідні положення умов та правил надання банківських послуг й обґрунтовано дійшов висновку щодо порушення відповідачем як позичальником зобов'язань за договором щодо погашення заборгованості за кредитом у відповідності до п. 6.5 умов та правил.

Одночасно, відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення з позичальника суми комісії та процентної складової штрафу, суд першій інстанції повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам та дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для нарахування банком комісії за умовами договору та додаткового штрафу, і необґрунтованості пред'явленого позову в цієї частині.

Доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі щодо відсутності та недійсності кредитної угоди є безпідставними та спростовуються дослідженими судом письмовими доказами, в тому числі наданими заявкою-договором про надання банківських послуг з приєднаними умовами та правилами їх надання, витягом з особистого рахунку, згідно яких дії позичальника по користуванню коштами, перерахованими банком, свідчать про його згоду на користування коштами в межах встановленого банком кредитного ліміту на визначених ним умовах. Помилковим є і посилання апелянта на порушення банком строку позовної давності, оскільки це суперечить як умовам договору про надання банківських послуг, так і змісту пунктів 6.6, 9.12 умов та правил надання банківських послуг.

Крім цього, вирішуючи спір, суд не встановив ведення банком нечесної підприємницької діяльності та порушення прав відповідача як споживача послуг. Ці обставини, на які посилався відповідач ОСОБА_3, ним за допомогою достеменних доказів не доведено як при подачі заяви про перегляд заочного рішення суду, так і при його апеляційному перегляді. В той же час, зміст заяви-анкети від 18 квітня 2007 року свідчить про особисте ознайомлення позичальника з умовами та правилами надання банківських послуг, отримання повної інформації щодо умов кредитування та розміру тарифів «ПриватБанка».

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості за кредитом, процентами та фіксованої частиною штрафу, суд не врахував положення статті 533 ЦК України щодо валюти кредиту, безпідставне нарахування банком позичальнику процентів за порушення строків повернення кредитних грошей в розмірах 38,4% та 40,8% річних.

За такого, рішення суду першій інстанції з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні. Позов банка слід задовольнити частково, стягнув з позичальника на його користь 2 150, 26 доларів США, що по визначеному позивачем курсу еквівалентно 17 137 грн. 54 коп. загальної суми заборгованості, яка відповідає наданому розрахунку проведеному ПАТ КБ «ПриватБанк» та складається із: 1 443,04 долара США, еквівалентних 11 501 грн. 03 коп. - заборгованості за кредитом, 644,48 доларів США, еквівалентних 5 136 грн. 51 коп. - заборгованості за процентами та 62,74 долара США, еквівалентних 500 грн. 00коп. - штрафних санкцій.

При зміні рішення у відповідності до статті 88 ЦПК України з відповідача на користь банка слід стягнути 291 грн. 38 коп. судових витрат.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2012 року змінити та стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за договором про надання банківських послуг від 18 квітня 2007 року - 2 150, 26 доларів США, еквівалентних 17 137 грн. 54 коп. загальної суми заборгованості, яка складається із: 1 443,04 долара США, еквівалентних 11 501 грн. 03 коп. - заборгованості за кредитом, 644,48 доларів США, еквівалентних 5 136 грн. 51 коп. - заборгованості за процентами та 62,74 долара США, еквівалентних 500 грн. 00коп. - штрафних санкцій, а також 291 грн. 38 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді