Ухвала суду № 26334203, 27.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-98/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів - Мельничука В.П., Федотова І.В.,

при секретарі -Меєчко К.П ,

за участю представника відповідача -Мисливого І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Торгово-промислове підприємство "Політор" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення від 03.10.2011р. №0006722307,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2012 року Приватне підприємство "Торгово-промислове підприємство "Політор" (далі -ПП "ТПП "Політор") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення від 03.10.2011р. №0006722307 про нарахування грошових зобов'язань з ПДВ і штрафних санкцій. Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ "Феррум Груп" та зробив висновки про недійсність, нікчемність правочинів з ТОВ "Феррум Груп", оскільки податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ "Феррум Груп", який був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2012 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 03.10.2011р. №0006722307.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

У період з 12.09.2011 року по 16.09.2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "ТПП "Політор" щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правовідносини з ТОВ "Феррум Груп" за лютий 2011р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 19.09.2011р. №2026/2307/22925135, згідно з яким встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України і заниження ПДВ за лютий 2011р. на 10880 грн. у зв'язку з недійсністю та нікчемністю господарського договору, що не відповідає інтересам держави і моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок і не створює правових наслідків, в результаті чого було порушено ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст.ст. 216, 228 Цивільного кодексу України. Цей висновок обґрунтований тим, що ТОВ "Феррум Груп", яке являлось контрагентом позивача, порушило податкові зобов'язання, приписи господарського та цивільного законодавства, а угоди укладені з ПП «ТПП Политор»мають протиправний характер.

03 жовтня 2011 року на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення №0006722307, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 10801 грн. (10800 грн. - основний платіж, 1 грн. - штраф).

Не погоджуючись із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що наведені в акті перевірки висновки про порушення позивачем цивільного і податкового законодавства є необґрунтованими і безпідставними. Укладений позивачем договір з ТОВ "Феррум Груп" не суперечить національному законодавству, предмет договору не вилучений з цивільного обороту, не заборонений і не обмежений в Україні, а сам по собі такий договір (окремі положення) не порушує публічний порядок і зокрема не змінюють правил оподаткування та не спрямований на ухилення від сплати податків. Відповідач не спростував доводи позивача та не довів правомірності свого рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що ПП "ТПП "Політор" та ТОВ "Феррум Груп" укладено договір № 20 від 25.01.2011 року, за умовами якого виконавець (ТОВ "Феррум Груп") зобов'язувався виконати за завданням замовника (ПП "ТПП "Політор") визначені договором роботи та надати послуги, а саме обробити ящики (обрізка облоїдів, маркування, нанесення логотипу), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та послуги й оплатити їх.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка робіт (послуг) оформлена актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними; оплата здійснена у повному обсязі в готівковій формі ( надані квитанціями до прибуткового касового ордеру, платіжні доручення). Надані первинні документи містять підпис уповноваженої особи і скріплені печаткою, містять необхідні реквізити. Під час перевірки порушень в оформленні документів відповідачем не встановлено, а в ході розгляду справи доказів, які б вказували на недійсність чи фальшивість первин них документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач не надав.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ "Феррум Груп" є реальними та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Господарські операції з придбання робіт (послуг) вартістю 64800 грн. (у т.ч. ПДВ -10800 грн.) відображені позивачем в бухгалтерському обліку підприємства. У податковому обліку (в частині оподаткування ПДВ) за лютий 2011р. позивач включив сплачений на користь ТОВ "Феррум Груп" податок на додану вартість до складу податкового кредиту за лютий 2011р.

Відповідно до пункту14.1.181. 14 статті Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, достатніми підставами для включення ПП "ТПП "Політор" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання або виготовлення ним товарів чи послуг; використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін, а також відсутністю обов'язку використання отриманих товарів-послуг у господарській діяльності протягом звітного податкового періоду, у якому вони були поставлені.

Відповідно до змісту акту перевірки позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Феррум Груп" .

За приписами пункту 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів зазначає, що оскільки податкові накладні були виписані в лютому 2011 року і надання послуг відбулося у цей же період, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт за лютий місяць 2011 року, то в силу приписів ст. 198 Податкового кодексу України право ПП "ТПП "Політор" на віднесення сум податку до податкового кредиту виникло у лютому 2011 року.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Відповідно до вимог статті 183 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що контрагент позивача - ТОВ "Феррум Груп" - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується копією свідоцтва №100316695.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Згідно з актом перевірки відповідачем здійснювалося відпрацювання податкових декларацій ТОВ "Феррум Груп" з ПДВ за лютий 2011р. та додатку №5 до неї, які підтверджують відображення вказаним товариством у своїх податкових зобов'язаннях з ПДВ суму отриманого від позивача податку. Розбіжностей між задекларованими позивачем сумами податкового кредиту та сумами податкових зобов'язань ТОВ "Феррум Груп" перевіркою не встановлено.

Таким чином, віднесення позивачем нарахованого за ставкою 20% ПДВ згідно отриманих податкових накладних на загальну суму 10800 грн. до податкового кредиту лютого 2011р. є правомірним.

Що ж стосується твердження відповідача про нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ "Феррум Груп" в силу норм ст.ст. 203, 216 ЦК України, та про відсутність намірів на створення правових наслідків і порушення публічного порядку, то колегія суддів вважає його невірним з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яке викладене у постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів враховує, що відповідачем будь-яких доказів щодо винесення вироку за вчинення будь-якого злочину, пов'язаного спільною господарською діяльністю позивача та вказаного контрагента не надано.

Також, податковим органом не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Суд приймає до уваги, що державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»). Тому, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва мала звернутися до суду з метою визнання правочину недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Також колегією суддів взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи відповідача та не довів правомірності свого рішення.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2011 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Мельничук В.П.

Федотов І.В.