Ухвала суду № 26333599, 03.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/1448/12 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Чаку Є.В., Файдюка В.В.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Києві апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЗС «Крос»до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю АЗС «Крос»(далі -позивач або ТОВ АЗС «Крос») звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі -відповідач або апелянт, або Прилуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042300/30 від 11.04.2012 р.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

Справа розглянута відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, Прилуцькою ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ АЗС «Крос»з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ при проведенні взаємовідносин з ТОВ «ІБМ за охорону довкілля»за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 30.03.2012 року № 107/23-31237275 (а.с. 49-56,58,60,66,67), висновком якого встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 р. у сумі 32460 грн.; п. 1 ч. 1 ст. 208, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

На підставі акту прийнято податкового повідомлення-рішення від 11.04.2012 року № 0000042300/30, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32460,00 грн. за основним платежем та 16230,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 57).

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та контрагентом ТОВ «ІБМ за охорону довкілля»укладено договір купівлі-продажу від 03.01.2011 р. № 000001, газу скраплений в кількості 26,016 т на загальну суму 194761,20 грн., а ТОВ АЗС «Крос»зобов'язується прийняти даний газ та своєчасно оплатити його вартість (а.с.7).

В матеріалах справи містяться докази, що договір був виконаний відповідно до умов (а.с. 7 ) та згідно п.201.10. ст.201 ПК України позивачу видані накладні платником податку контрагентом, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та вони і стали підставою для нарахування суми податку, що віднесена позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2011 р.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги ТОВ «ІБМ за охорону довкілля»були видані позивачу наступні первинні документи акти з здачі-прийняття робіт, які є документами, що дають право на податковий кредит.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано до суду всі необхідні первинні документи, а саме: копію договору, платіжні доручення щодо перерахування коштів за даним договором, а також банківські виписки про проведення операцій в підтвердження перерахунку коштів.

Крім того, контрагентом позивача було складено та виписано податкові накладні на вказані в актах суми.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, належним є висновок суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, про те, що для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, позивач надав первинні документи (податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листах ВАСУ № 1112/11/13-10 від 20.07.2010р., та № 742/11/13-11 від 2.06.2011р.

Зважаючи на достовірні встановлені судом першої інстанції вищевказані обставини та враховуючи, що на момент складання податкових накладних ТОВ «ІБМ за охорону довкілля», було зареєстровано органами ДПС у встановленому законом порядку у якості платника податку на додану вартість, відповідно мало право на складання податкових накладних і господарські операції між позивачем і ним мали місце.

Частиною 2 ст. 72 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі не надано суду апеляційної інстанції належних доказів обґрунтованості винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги Прилуцької ОДПІ, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 28.05.201212 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.