Ухвала суду № 263296, 12.07.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-3778/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2006 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Маринчак Н.Є.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представника

відповідача: Мори Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2005 р.

у справі № 28/43

за позовом Виробничо-комерційного спільного підприємства "СД" ЛТД

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2005 р., залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2005р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000432306/0 від 07.05.2004 р. Стягнуто з відповідача на користь позивача 203 грн. судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що у відповідача не було підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач не порушував термінів повернення готової продукції в Україну.

ДПІ у Соломянському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу апеляційного господарського суду та постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права. Вважає, що датою ввезення готової продукції на територію України є 27.11.03 р., що підтверджується валютно-митною декларацією № 360011.

Позивач свого представника в судове засідання не направив. Згідно поштової довідки, яка міститься на конверті, в якому надсилалася повістка повідомлення на адресу, зазначену позивачем у позовні заяві, та яка міститься в інших матеріалах справи, із вказаної адреси позивач вибув. Про зміну місця свого знаходження суд не повідомив. Враховуючи викладене та виходячи із вимог ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України повістка-повідомлення, яка надсилалася за останньою адресою позивача вважається врученою. За таких обставин, справа розглядається без участі представника цієї особи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.

Податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.04 № 0000432306/0, яким позивачу згідно зі ст. 5 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" визначено суму податкового зобовязання за платежем "пеня за порушення проведення операцій з давальницькою сировиною" у розмірі 4 525, 53 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акта перевірки № 95/23-06/20041113 від 05.05.2004 р., яким було встановлено порушення позивачем ст. 5 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", а саме: порушення терміну повернення продукції, виготовленої з давальницької сировини.

Відповідно до ч. 1, ч. 8 ст. 5 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" (в редакції Закону України від 04.10. 2001 р. № 2761-III, чинній на час виникнення спірних відносин) давальницька сировина, що не обкладається вивізним (експортним) митом, податками та зборами, вивозиться з митної території України на підставі подання українським замовником митному органові письмового зобовязання щодо повернення в Україну готової продукції, виробленої з цієї сировини (або повернення в Україну коштів від реалізації готової продукції за межами України, крім тієї готової продукції, що виготовлена з давальницької сировини та має заборону на експорт), не пізніше ніж через 90 календарних днів з моменту оформлення вивізної вантажної митної декларації. Готова продукція (кошти) повинна бути ввезена в обумовленому зовнішньоекономічним контрактом обсязі у період, зазначений у частинах першій, другій, пятій та сьомій цієї статті.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, граничний строк отримання готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, вивезеної позивачем згідно ВМД № 332727 від 26.08.2003 р., був 24.11.2003 р.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача порушення терміну повернення в Україну готової продукції, виробленої з давальницької сировини, оскільки продукцію за контрактом № 64 було ввезено в Україну 24.11.2003 р.- що є датою фактичного перетину такою продукцією державного (митного) кордону України.

Відповідно до п. 2 статті 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, повязаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Пунктом 15 ст. 1 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Пунктом 8 цієї ж статті цього ж кодексу визначено, що зона митного контролю - місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури.

Згідно із ст. 6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, готова продукція, виготовлена з давальницької сировини, вважається "повернутою в Україну" з моменту перетину митного кордону України.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, фактичний перетин митного кордону України відбувся 24.11.2003 р., що підтверджують відбитки календарного штампу "Під митним контролем" на товаросупровідних документах.

Стаття 5 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" не повязує момент повернення в Україну готової продукції з датою оформлення ВМД.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно неправомірності прийнятого митницею рішення узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.

Викладеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального права.

Стосовно безпідставного застосування судами "Типової технології митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів", затвердженої наказом ДМС України від 30.12.1998 р. №828, яка втратила чинність, суд касаційної інстанції бере до уваги такі доводи відповідача, але вважає, що таке порушення не є підставою для скасування правильних по суті судових рішень, які були прийнятті на підставі Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", Митного кодексу України, із врахуванням вимог Закону України "Про митну справу в Україні".

Відповідно, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2005 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

Н.Є Маринчак

Ухвалу складено у повному обсязі 17.07.2006 р.