Постанова № 26323502, 04.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 року 2а-4308/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.

представника позивача: Касьянович Т.В.,

представник відповідача: Оверченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна»доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області провизнання протиправними та скасування рішеннь,в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна»з позовом до Білоцерківської об'єднананої державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача від 07.09.2012 № 784/10/15-2 про невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року № 9053873270 та від 13.09.2012 № 3561/10/15-2 про невизнання як податкової звітності податкової декларації за липень 2012 року № 9054464168 були прийняті всупереч нормам чинного законодавства, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених в письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна»є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 21.11.2007. Взято на облік платника податків 23.11.2011 за № 31323. Перебуває на обліку у Білоцерківській ОДПІ.

05 вересня 2012 року позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року до податкового органу засобами електронного зв'язку.

06 вересня 2012 відповідачем на адресу позивача було надіслано квитанцію № 2 в електронному вигляді у текстовому форматі про підтвердження прийняття його податкових документів до бази даних ДПС.

11 вересня 2012 року на адресу позивача надійшов лист відповідача від 07.09.2012 № 784/10/15-2 в якому зазначено, що податковій декларації з ПДВ за червень 2012 року, яка була подана ТОВ «Маравен Фуд Україна»06.09.2012, присвоєно статус «не визнано як податкова звітність» у зв'язку з тим, що у звітності не відображені результати документальної позапланової виїзної перевірки від 07.07.2012 № 1848/15-4/35591588.

10 вересня 2012 року позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року до податкового органу засобами електронного зв'язку.

10 вересня 2012 відповідачем на адресу позивача було надіслано квитанцію № 2 в електронному вигляді у текстовому форматі про підтвердження прийняття його податкових документів до бази даних ДПС.

17 вересня 2012 року на адресу позивача надійшов лист відповідача від 13.09.2012 № 3561/10/15-2 в якому зазначено, що податковій декларації з ПДВ за липень 2012 року, яка була подана ТОВ «Маравен Фуд Україна»10.09.2012, присвоєно статус «не визнано як податкова звітність» у зв'язку з тим, що до декларації з ПДВ за липень 2012 року включені р.24 податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року, якій присвоєно статус «не визнано як податкова звітність».

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Єдиним законодавчим актом, який регламентує порядок подання декларації, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі Податковий кодекс України).

Згідно із положеннями статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов'язків платників податків, їх представників та податкових агентів.

Податковий кодекс України встановлено вимоги щодо форм податкових декларацій та порядку їх заповнення, визначено строки та спосіб їх подання, порядок їх прийняття органом державної податкової служби, підстави для відмови у прийнятті податкових декларацій та порядок надання такої відмови

Податкова декларація подається за звітний період. Відповідно до статті 33 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Податкова декларація подається у встановлені Податковим кодексом України строки.

Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу, подають органам державної податкової служби декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом. Платник податків самостійно обирає спосіб подання податкової декларації. Так, податкова декларація може бути подана: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Таким чином, як убачається з аналізу норм чинного законодавства, під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, проте, інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як убачається з рішення відповідача від 07.09.12 № 784/10/15-2 податкова декларація з ПДВ за червень 2012 року позивача не була прийнята з підстав не відображення в декларації результатів документальної позапланової виїзної перевірки від 07.07.12 № 1848/15-4/35591588.

Таким чином, відповідачем при прийнятті зазначеного рішення порушені норми статті 49 Податкового кодексу України, що призвело до прийняття необґрунтованого та неправильного по своїй суті рішення.

Позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Білоцерківської ОДПІ від 13.09.12 № 3561/10/15-2 також відлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як убачається з рішення відповідача від від 13.09.12 № 3561/10/15-2 податкова декларація з ПДВ за липень 2012 року позивача не була прийнята з підстав включення до декларації з ПДВ за липень 2012 року даних р.24 податкової декларації з ПДВ за червень 2012 позивача, якій присвоєно статус «не визнано як податкова звітність».

Проте, оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення від 07.09.12 № 784/10/15-2 та його скасування.

Крім того, згідно із пунктом 7.5. Наказу ДПА України від 10.04.2008 № 233 «Про подання електронної податкової звітності», зареєстровано в Мінюсті України 16.04.2008 № 320/15011 (далі -Наказ ДПА України № 233), підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Відповідно до пункту 7.6. Наказу ДПА України № 233, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як убачається з матеріалів справи, 06.09.12 та 10.09.12 відповідачем на адресу позивача було надіслано квитанції № 2 в електронному вигляді у текстовому форматі про підтвердження прийняття його податкових документів до бази даних ДПС.

Таким чином, той факт, що позивачем було отримано вказані квитанції, у відповідності до положень пункту 7.5. Наказу ДПА України № 233, свідчить про відсутність будь-яких помилок зі сторони позивача щодо заповнення усіх реквізитів податкової декларації, передбачених пунктом 48.3 статті 48 ПК України.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає реквізити зазначені в податкових деклараціях позивачем є допустимими та були прийняті органами ДПС.

Твердження представника відповідача про те, що подана позивачем податкова декларація за червень 2012 року не містить обов'язкових реквізитів, а саме: найменування органу державної податкової служби вказано невірно, суд не приймає до уваги, оскільки в своєму рішенні від 07.09.2012 № 784/10/15-2 відповідачем вказана інша причина не визнання вказаної декларації як податкової звітності.

Твердження відповідача про те, що предметом оскарження є інформаційний лист Білоцерківської ОДПІ 07.09.2012 № 784/10/15-2, а не рішення суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 КАС України і, як наслідок не може бути предметом спору і розгляду в рамках адміністративного судочинства, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

Відповідачем у разі оскарження до суду відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації є орган державної податкової служби, що надіслав відповідне повідомлення.

Вищевикладена позиція викладена у інформаційному листі Вищого Адміністративного суду України від 15.06.12 № 1503/12/13-12.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що прийнятті відповідачем рішення від 07.09.2012 № 784/10/15-2 про невизнання як податкової звітності податкової декларації за червень 2012 року та від 13.09.2012 № 3561/10/15-2 про невизнання як податкової звітності податкової декларації за липень 2012 року є протиправним та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, проте, вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

1 Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення № 784/10/15-2 від 07.09.2012 та рішення № 3561/10/15-2 від 13.09.2012 Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області, якими податкові декларації ТОВ «Маревен Фуд України» за червень 2012 № 9053873270 та липень 2012 № 9054464168 не визнано як податкову звітність.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 жовтня 2012 р.