Ухвала суду № 26320857, 04.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-808/11/2170

Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-Ки" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та рішень про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-Ки" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та рішень про застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що під час перевірки відповідачем не враховані всі обставини здійснення ним господарської діяльності, в тому числі зовнішньоекономічної. Так позивач стверджував, що під час проведення перевірки він звертав увагу відповідача на те, що він не має валютних цінностей за межами митних кордонів України, а заборгованість іноземного партнера «Wilgelm mende GmbH & Со»погашена шляхом переуступки права вимоги боргу приватному підприємству «Сугой». Також позивач наголошував про безпідставність висновків щодо неправомірності формування податкового кредиту ТОВ «Мир Строй-Ки»за рахунок операцій з ТОВ «Риста»та податкового зобов'язання за рахунок операцій з ТОВ «Комерційна фірма «Юг-строй»у зв'язку із визнанням нікчемними угод зазначених суб'єктів підприємницької діяльності. Позивач не погоджувався із таким висновком, оскільки операції поставки товару були фактично здійснені: товар (будівельні матеріали) поставлений та у подальшому використаний у господарській діяльності (реалізований), оплата проведена у безготівковому порядку, бухгалтерські та податкові документи оформлені належним чином. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту та податкового зобов'язання підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 року позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 23.06.2010р. № 0002642301/0 та рішення про застосування штрафних санкцій від 24.06.2010 р. № 0000472200/0 та 0000482200/0.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Херсоні в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що в наслідок планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-Ки" відповідачем було складено акт від 14.06.2010р. №2732/234/34370029, на підставі якого були прийняті спірні рішення про застосування штрафних санкцій від 24.06.2010р. №№ 0000472200/0, 0000482200/0 про порушення позивачем валютного законодавства України та податкове повідомлення-рішення від 23.06.2010р. № 0002642301/0.

За актом перевірки №2732 порушеннями валютного законодавства України стало неповернення позивачем валютних цінностей до України та недекларування у податковому органі цінностей, які знаходяться за межами митних кордонів України.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та іноземною фірмою «Wilgelm mende GmbH & Со»(Німеччина) було укладено контракт № 051107 від 05.11.2007р. на постачання деревостружкової необробленої плити. Строк дії контракту до 31.12.2008р. Загальна вартість контракту 1 000 000 Євро.

На виконання контракту від 05.11.2007р. позивачем на користь іноземного постачальника у листопаді - грудні 2007р. та у січні та червні 2008р. було здійснено передплату на загальну суму 150 187,78 Євро.

Фірмою «Wilgelm mende GmbH & Со»у грудні 2007 р. та у липні 2008р. було здійснено постачання товарів на загальну суму 43058,35 Євро.

Залишок валютних цінностей на які були недопоставлені товари склав 107129,43 Євро.

У зв'язку з труднощами у поставці товарів фірми «Wilgelm mende GmbH & Со»додатковою угодою від 14.05.2008 року іноземний партнер позивача зобов'язувався повернути позивачеві передоплату у розмірі непоставленого товару. Фактичні обставини здійснення господарської діяльності позивача у тому числі і у сфері зовнішньоекономічних відносин свідчать, що поряд з фірмою «Wilgelm mende GmbH & Со»позивач мав господарські відносини з іншими суб'єктами господарювання, які знаходились за межами митних кордонів України.

Так у 2007-2008 роках позивач отримував матеріальні цінності від фірми «Nen Тгаdе LLC»(США) при цьому оплата вартості поставлених товарів проведені частково. З метою здійснення розрахунків за поставлений товар позивач 20.06.2008 р. уклав контракт №20/06./08 за участю фірм «Wilgelm mende GmbH & Со»та «№п Тгасіе ІХС». За умовами контракту за рахунок заборгованості перед позивачем фірми «Wilgelm mende GmbH & Со»у сумі 37050 ЕВРО була погашена заборгованість позивача перед фірмою «Nen Тгаdе LLC» на цю суму, тобто мала місце переуступка права вимоги боргу за участю іноземних партнерів позивача, яка оформлена відповідним документом за участю сторін.

Для ліквідації боргу закордонного партнера фірми «Wilgelm mende GmbH & Со» перед позивачем, 14.05.2008 року було укладено угоду про уступку прав вимоги боргу за участю приватного підприємства «Сугой».

Зазначеним договором встановлено, що ПП «Сугой»має борг перед фірмою «Wilgelm mende GmbH & Со» у сумі 70079,43 ЕВРО, а за договором уступки права вимоги цей борг є погашеним за рахунок боргу фірми «Wilgelm mende GmbH & Со»перед позивачем.

Переуступлення права вимоги боргу у фірми «Wilgelm mende GmbH & Со»на користь позивача приватним підприємством «Сугой»у рахунок погашення його зобов'язань перед фірмою «Wilgelm mende GmbH & Со»підтверджено угодою про залік зустрічних однорідних вимог від 02.06.2008р.

Таким чином, переуступлення прав вимоги боргу та зарахування однорідних вимог здійснено за участю позивача та ПП «Сугой»із залученням іноземного партнера фірми «Wilgelm mende GmbH & Со».

Як зазначено в акті перевірки та прийнятих податкових повідомленнях-рішеннях та рішеннях про застосування штрафних санкцій, на думку податкового органу ТОВ «Мир Строй-Ки» порушено вимогипп.7.4.1.,пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»та ст..2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»щодо строків завершення валютної операції. Судова колегія вважає,що ці висновки помилкові та погоджується з доводами суду першої інстанції щодо задоволення позову з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається,що позивачем укладено договір поставки товару з контрагентом ТОВ «Риста»№ 12/05 від 01.05.2009р., відповідно до якого доставка товару на склад покупця , позивача по справі, здійснюється за рахунок продавця; форма розрахунків - безготівкова (пункт 3.3 Договору). Контрагент повністю виконав умови договору та поставив позивачу товар відповідно до видаткової накладної № 125 від 01.05.2009р., яка складена у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та до якої у ДПІ відсутні будь-які заперечення; податковий кредит ТОВ «Мир Строй-Ки» в сумі 250000 грн. сформований на підставі податкової накладної від 01.05.2009р. , яка складена у відповідності до статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», до форми і змісту якої у Відповідача також відсутні будь-які заперечення.

Позивачем здійснено розрахунок з контрагентом коштами через установу банку, що Відповідачем не заперечується та про що зазначено на стор. 5-6 акту перевірки.

Факт перевезення товару підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (які наявні в матеріалах справи), для зберігання придбаного товару Позивач використовував приміщення, орендоване відповідно до договору № ГТ-0000196 від 01.01.2009р.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за №250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації.

Пунктом 3.4 Порядку передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»№ 996, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого Міністерством юстиції України за № 233/2037 від 23.06.1997р., під особою, якій надано право видачі податкових накладних, мається на увазі особа, яка зареєстрована платником ПДВ. У пункті 5 Наказу № 165 чітко зазначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. А згідно з пунктом 2 Порядку право складання податкової накладної надано особам, які зареєстровані як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Відповідно п. 18 складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Тобто відповідач не наводить жодного доказу щодо відсутності реєстрації контрагента платником ПДВ на момент вчинення господарської операції. Навпаки, на сторінці 5 акту перевірки зазначено, що свідоцтво платника ПДВ контрагента ТОВ«Риста»анульовано лише 04 серпня 2009 року, а угода між позивачем і цим контрагентом як зазначалось вище була укладена від 01.05.2009р..

Із матеріалів справи вбачається, що товари, придбані у ТОВ "Риста" позивачем, були використані у власній господарській діяльності, оскільки в подальшому вони були реалізовані іншим суб'єктам підприємницької діяльності, ці доходи відображені у податковій звітності позивача.

Так, зокрема позивачем укладено договір б/н від 01.01.2009р. з підприємством ТОВ «Комерційна фірма «Юг-Строй»на поставку товару, кількість, асортимент та ціна якого узгоджується сторонами по договору у накладних. На виконання цього договору Позивач продав контрагенту «Юг-Строй»товар, придбаний у контрагента ТОВ «Риста», відповідно до первинних документів бухгалтерської звітності:

- видаткової накладної № ЦРН-000103 від 04.05.2009р.;

- видаткової накладної № МС-0000062 від 01.10.2009р., та документів податкової звітності:

- податкової накладної № 21/1-2 від 04.05.2009р.;

- податкової накладної № 40/1 від 01.10.2009р.

Крім того, питання щодо реальності та товарності господарських відносин з ТОВ «Риста»неодноразово розглядалось судами у інших справах. Так, по справі № 2а-210/10/2170 в постанові Херсонського окружного адміністративного суду від 14.01.2011р.судом визнано, що господарські операції проведені позивачем з контрагентом ТОВ «Риста»є законними, і не має підстав для визнання їх безтоварними, , аналогічний висновок був зроблений у ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-210/10/2170 від 12.09.2012р. так постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 2-.04.2011р. по справі№2а-210/10/2170.

Стосовно наявності порушень податкового законодавства з іншим контрагентом фірмою «Wilgelm mende GmbH & Со»судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Між позивачем та нерезидентом «Wilgelm mende GmbH & Со»укладено контракт № 051107 від 05.11.2007р., відповідно до якого нерезидент «Wilgelm mende GmbH & Со»зобов'язувався продати, а позивач купити плиту деревостружкову необроблену.

На виконання умов Контракту позивач на користь нерезидента «Wilgelm mende GmbH & Со»здійснив передплату на загальну суму 150187,78 Євро, а нерезидентом фірмою «Wilgelm mende GmbH & Со»здійснено поставку товару на загальну суму 51686,59 Євро. (43058.35 Євро - станом на 01.07.2008 року, та додатково 8628,24 Євро станом на 09.07.2008 року).

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку за рахунком № 312 відображено загальну суму грошових коштів, що була перерахована позивачем як передоплата на користь нерезидента фірми «Wilgelm mende GmbH & Со»на загальну суму 150187,78 Євро.

Крім того, у рахунку № 281, вказаного плану рахунків, відображено загальну вартість товару, що надійшла на користь позивача від нерезидента «Wilgelm mende GmbH & Со», а саме на суму 51686,59 Євро.

Крім того, 14 травня 2008 р. позивачем та нерезидентом фірмою «Wilgelm mende GmbH & Со»укладено додаткову угоду № 1 до Контракту № 051107 про те, що нерезидент зобов'язується здійснити повернення передплати на суму 70079,43 Євро на користь ТОВ «Мир Строй-Ки»..

Відповідно до договору уступки права вимоги від 14.05.2008 року позивач відступив своє право вимоги до нерезидента фірми «Wilgelm mende GmbH & Со»на користь ПП «Сугой»у сумі заборгованості, яка була встановлена додатковою угодою від 14.05.2008 року, а саме 70079,43 Євро. У рахунку № 3771 «взаєморозрахунки з іншими контрагентами»відображено операцію щодо переуступки права вимоги позивача на користь ПП «Сугой»на суму 70079,43 Євро.

Таким чином, станом на 14.05.2008 року залишок заборгованості фірми «Wilgelm mende GmbH & Со»перед позивачем становив 37050 Євро.

Крім того, відповідно до контракту № ЦК - 2610/07 від 26.10.2007 року у позивача рахувалась заборгованість перед нерезидентом фірмою «Nen Тгаdе LLC».

Фірма «Nen Тгаdе LLC»20.06.2008 року укладає з фірмою «Wilgelm mende GmbH & Со»та позивачем контракт № 20/06/08 відповідно до якого відступає «Wilgelm mende GmbH & Со»своє право вимоги до Позивача в сумі 37050 Євро. Таким чином, «Wilgelm mende GmbH & Со»набуло право вимоги до позивача на суму 37050 Євро.

Також за вказаним контрактом була погашена заборгованість «Wilgelm mende GmbH & Со»перед позивачем на суму 37050 Євро шляхом зарахування однорідних вимог , при цьому вказана операція була відображена у рахунку № 632.

Таким чином, станом на 20.06.2008 року заборгованість фірми «Wilgelm mende GmbH & Со»перед позивачем була погашена в повному обсязі.

В Акті перевірки (стр.30) відповідач зазначає, що в бухгалтерському обліку позивача, операція щодо заліку вимог на суму 70079,43 відображена належним чином, однак вказане переведення боргу не прийняте ДПІ, без будь якого обґрунтування.

За змістом ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 № 959-ХІІ, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1392 «Про затвердження Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України», імпортна операція резидента вважається завершеною за наявності однієї із таких умов: зарахування виручки за рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України; подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається НБУ; припинення дії зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог резидента та нерезидента на підставі документів, перелік яких визначається НБУ.

Згідно п. 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Правлінням НБУ від 24.03.1999 № 136, експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо:

- вимоги випливають із взаємовідносин зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

- вимоги однорідні;

- строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання, тощо.

Матеріали справи не містять обгрунтованих доказів відсутності хоча б однієї із зазначених вище необхідних умов.

Вказані договори були укладені у встановленому чинним законодавством порядку та недійсними не визнавались.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Закон України від 23 вересня 1994 року «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

Зазначений Закон регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передачі ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) та ін.

Таким чином, укладення договорів відступлення права вимоги за зовнішньоекономічними договорами не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

У цивільно-правових відносинах допускається припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги. Так, відповідно до приписів статті 601 Цивільного кодексу України в редакції на момент спірних правовідносин, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 ЦК України встановлено перелік умов, за яких не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи, що спеціальне законодавство, що регулює спірні правовідносини, зокрема, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та Цивільний кодекс України не забороняє припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вірного висновку щодо неправомірності висновків податкового органу про наявність у позивача простроченої дебіторської заборгованості по розрахункам із нерезидентами.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.