Ухвала суду № 26320838, 01.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-4385/11/2170

Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, за участю третьої особи приватного підприємства «Фіто Сервіс Плюс», про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Приватного підприємства «Фіто Сервіс Плюс»про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2011 р. № 0000661702, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 142582,00 грн. та за штрафними санкціями на 1,00 грн.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та пояснили, що спірне податкове повідомлення-рішення складене на підставі висновків акту перевірки від 12.05.2011 р., у якому зроблено висновок про безтоварність угод позивача із постачальником ПП «Фіто Сервіс Плюс». Позивач вважає, що висновок про відсутність реальності поставки товару, зроблений безпідставно. Товар був фактично поставлений та використаний у господарській діяльності позивача, ПДВ, сплачений у сумі вартості товару, відображений у податковому кредиті. Факт реальності поставки товару та виконання договору із ПП «Фіто Сервіс Плюс»підтверджується угодою, видатковими та податковими накладними, сертифікатами якості поставленого товару.

Представник відповідача проти позову заперечував з тих підстав, що висновки акту перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення є такими, що складені на базі діючого податкового законодавства України та достовірного аналізу господарських відносин позивача і тому просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. В обґрунтування заперечень також зазначив, що контрагент позивача ПП «Фіто Сервіс Плюс»не відобразив у податковій звітності зобов'язання за господарськими операціями із позивачем. Крім цього, податковим органом встановлено відсутність у ПП «Фіто Сервіс Плюс»основних засобів, виробничих потужностей, транспорту, найманих працівників, що унеможливлює фактичне виконанні ним взятих на себе зобов'язань.

Представник третьої особи ПП «Фіто Сервіс Плюс»Чорномурко І.Г., яка була керівником підприємства у період грудень -червень 2011р., пояснила, що у лютому 2011р. підприємство поставляло позивачу сільськогосподарську продукцію. ПП «Фіто Сервіс Плюс»орендує склад у м. Херсоні, вул. Нафтовиків, 15. На склад постачальник ТОВ «Нафта Рефайнінг Маркетинг»за попередньою домовленістю доставляв сільськогосподарську продукцію, яка на складі перевантажувалась на вантажний автомобіль, що належить ФОП ОСОБА_2 Підприємство не використовувало найманих працівників, оскільки укладало цивільно-правові угоди по наданню послуг. Податкові зобов'язання за угодами поставок ФОП ОСОБА_2 у лютому 2011р. були відображені у декларації із ПДВ у повному обсязі, декларація подана до податкового органу у липні 2011р.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задоволені повністю, скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 25.05.2011 року №0000661702.

Не погодившись із таким рішенням ДПІ у м. Херсоні звернулась з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ФОП ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований 28.03.1995р. виконкомом Херсонської міської ради. Позивач займається організацією громадського харчування та виробництвом напівфабрикатів продуктів харчування. Для забезпечення господарської діяльності придбаває у постачальників сировину (овочі, м'ясо, молочні продукти та ін.).

Спірне податкове повідомлення-рішення від 25.05.2011р. № 0000661702, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 142582,00 грн. та за штрафними санкціями на 1,00 грн. складене на підставі висновків акту позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом постачальником ПП «Фіто Сервіс Плюс»за лютий 2011 року, від 12.05.11 № 1522/17- 2/2500100736. За актом перевірки позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку із зменшенням задекларованого у лютому 2011 року податкового кредиту на загальну суму 142583,00грн., який був наслідком взаємовідносин з контрагентом - постачальником ПП «Фіто Сервіс Плюс».

За даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»не підтверджено суму податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_2 142582,1грн. за лютий 2011 року по взаємовідносинах із ПП «Фіто Сервіс Плюс», оскільки останній не відобразив зобов'язання у податковій звітності. Згідно довідки від 11.04.2011р. №71/15-2/36671297 про проведення ДШ у м. Херсоні документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Фіто Сервіс Плюс»щодо господарських відносин із ТОВ «Нафта Рефайнінг Маркетинг»за лютий 2011 року встановлено, що основні засоби у підприємства відсутні. До декларації з податку прибуток за 2009 рік додаток К1/1 не надавався. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів»та 07 «Сума амортизаційних відрахувань»декларації відсутні. Чисельність працюючих відповідно до податкового розрахунку комунального податку на підприємстві у 4 кварталі 2010 року складала 1 особа (директор підприємства), яка, враховуючи загальний обсяг декларуючих доходів, фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності та інших документів ПП «Фіто Сервіс Плюс»встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Тому податковий орган вважає, що угода ПП «Фіто Сервіс Плюс»із ТОВ «Нафта Рефайнінг Маркетинг»має ознаки нікчемності, а тому нікчемними є усі правочини зазначеного суб'єкта підприємницької діяльності з подальшої реалізації товарів до вигодонабувача, в тому числі і ФОП ОСОБА_2 Відповідач вважає, що угода, укладена позивачем із ПП «Фіто Сервіс Плюс», є нікчемною, не спрямованою на реальне настання правових наслідків, що товар не перевозився і не зберігався, а угода оформлена лише документально. Такий висновок зроблений у зв'язку із визнанням нікчемними угод поставок товару ПП «Фіто Сервіс Плюс»його контрагентом ТОВ «Нафта Рефайнінг Маркетинг».

На підставі зазначеного відповідач вважає, що позивач в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України неправомірно збільшив податковий кредит у лютому, 2011 року на 142582,00грн. за результатами взаємовідносин із ПП «Фіто Сервіс Плюс».

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судова колегія встановила, що 03.01.2011р. між позивачем (покупцем) та ПП «Фіто Сервіс Плюс»(продавцем) укладено договір на поставку товару (сільськогосподарської продукції) у кількості та асортименті згідно накладних. Поставка здійснюється за попереднім замовленням та транспортом покупця. Відповідно до даного договору ПП «Фіто Сервіс Плюс»поставив позивачу сільськогосподарську продукцію (овочі, м'ясо, яєчний порошок, сир) протягом лютого 2011 року на загальну суму 855492,60 грн., в тому числі ПДВ 142582,00 грн. Оплата за товар здійснена у повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. Податковий орган не піддає сумніву факт оплати зазначеного товару. Поставка товару підтверджена податковими та видатковими накладними. Перевезення товару здійснювалось автомобілем марки Мерседес 208, держ. номер НОМЕР_3, що підтверджується копіями подорожніх листів вантажного автомобіля, наданими позивачем.

У судовому засіданні суду першої інстанції, в якості свідка, була допитана начальник відділу постачання ФОП ОСОБА_2, яка підтвердила наведені обставини. Представником позивача також надані суду висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, паспорти якості товару, протоколи дослідження проб харчових продуктів, посвідчення якості, отримані позивачем від ПП «Фіто Сервіс Плюс»під час постачання товару. Також судом першої інстанції досліджено договір оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 15, укладений 10.12.2010р. між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ПП «Фіто Сервіс Плюс» (орендар).

Відповідно до вимог ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

За п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що головним у складанні бухгалтерських та податкових документів є повне відображення здійсненої господарської операції та наявність на цих документах реквізитів достатніх для ідентифікації юридичної особи та платника податку на додану вартість при цьому реквізити безпосереднього складача цих документів мають допоміжний характер та не можуть свідчити або спростовувати відомості про здійснення господарських операцій. При огляді документів, що підтверджують спірний податковий кредит позивача по операціям з ПП «Фіто Сервіс Плюс»суд приходить до висновку що реквізити цих документів повністю відповідають вимогам Законів України № 996 та ПК України і дозволяють ідентифікувати проведені операції на предмет їх приналежності до складу податкового кредиту для складання податкової звітності позивача.

Таким чином, постачальник товарів позивачу ПП «Фіто Сервіс Плюс»склав та належним чином оформив податкову накладну, придбаний товар призначався для використання у господарській діяльності позивача, тобто проведена операція була підкріплена відповідними бухгалтерськими та податковими документами.

У своїх висновках відповідач вважає, що постачальник позивача ПП «Фіто Сервіс Плюс»фактично не здійснював господарської діяльності, а лише документував операції із товаром, на які не мав права власності. Дане твердження відповідача спростовано наданими документами та поясненнями свідка, що підтверджують факт поставки товару позивачу ПП «Фіто Сервіс Плюс».

Крім цього у судовому засіданні спростовано посилання відповідача на ту обставину, що ПП «Фіто Сервіс Плюс»не відобразило у податковій звітності із ПДВ податкові зобов'язання по операціям із позивачем.

Судова колегія дослідила декларацію із ПДВ ПП «Фіто Сервіс Плюс»за лютий 2011 року із додатком № 5, у якому у розділі І «Податкові зобов'язання»задекларовану обсяг поставки ФОП ОСОБА_2 (ід. н. НОМЕР_2) у сумі 712910,5 грн. та ПДВ 142582,1 грн.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач (позивач), який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 05.10.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький