Ухвала суду № 26320697, 26.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 р.

Справа № 2-а-9667/10/1570

Категорія:8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Федусик А.Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання –Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, прокурора Приморського району м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб’юторська компанія Європродукт»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, за участі прокурора Приморського району м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одеси та прокурор Приморського району м. Одеси подали апеляційні скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року, в яких просять скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року частково задоволений адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб’юторська компанія Європродукт», скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001291540/0 від 05 жовтня 2010 року про визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями на загальну суму 2 012 143,79 грн.

Вимоги апеляційних скарг апелянти обґрунтовують порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, посилаючись на ненадання належної правової оцінки відсутності доказів сплати до державного бюджету контрагентами позивача ПДВ отриманого в ціні послуг, товарів, робіт.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Дистриб’юторська компанія Європродукт»зареєстровано виконкомом Одеської міської ради 12 вересня 2003 року та перебуває на обліку як платник податків в СДПІ по роботі з ВПП у м. Одеси (т.1 а.с.10-22).

17 вересня 2010 року СДПІ провела документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при взаємовідносинах ТОВ «Дистриб’юторська компанія Європродукт» з ТОВ «Пром-Макс Плюс»за період з 01 березня 2010 року по 30 квітня 2010 року, та з ПП «Абісаль»за період з 01 червня 2010 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки складений акт №571/15-4/32575055/52 від 17 вересня 2010 року, в якому встановлено, на думку перевіряючих, порушення пп. «д»пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та «Порядку заповнення податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 1 407 009,82 грн. (т.1 а.с. 23-29).

Суд першої інстанції встановив, що свій висновок відповідач обґрунтував тим, що позивачем до податкових декларацій за березень та квітень 2010 року був включений ПДВ по операціях з ТОВ «Пром-Макс Плюс»в сумі 50 000грн. та 840 155 грн. відповідно, до податкової декларації за червень 2010 року позивачем був включений ПДВ по операціях з ПП «Абісаль»в сумі 516 854,82 грн., але в ході перевірки з інформації системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що у зазначеному періоді ТОВ «Пром-Макс Плюс»та ПП «Абісаль»не включили до своїх податкових зобов’язань ПДВ по операціях з позивачем, який позивач включив до свого податкового кредиту, та взагалі не подали до податкових органів податкову звітність та не сплатили до бюджету цей ПДВ. Оскільки ТОВ «Пром-Макс Плюс»та ПП «Абісаль»не включили ПДВ по операціях з позивачем до своїх податкових зобов’язань та не сплатили цей ПДВ до бюджету, вони і не мали право видавати позивачу податкові накладні по цим операціям, а позивач відповідно не мав права включати цей ПДВ до свого податкового кредиту.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001291540/0 від 05 жовтня 2010 року, яким позивачу донараховано податкові зобов’язання з ПДВ на суму 2 012 143,79 грн., у тому числі за основним платежем –1 407 009,82 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями –605 133,97 грн. (т.1 а.с. 30).

Суд першої інстанції встановив необґрунтованість висновкові відповідача про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем, які викладені у акті перевірки.

01 жовтня 2009 року між позивачем та ТОВ «Пром-Макс Плюс»укладений договір поставки №01/10, відповідно до якого постачальник ТОВ «Пром-Макс Плюс»прийняв на себе обов’язок поставити позивачу товари, а останній зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його (т.1 а.с.161-164). У зв’язку з неможливістю виконання ТОВ «Пром-Макс Плюс»умов укладеного договору, 26 лютого 2010 року між позивачем та ТОВ «Пром-Макс Плюс»була укладена додаткова угода до цього договору, відповідно до якої сторони припинили зобов’язання по договору №01/10 від 01 жовтня 2009 року, та 26 лютого 2010 року уклали новий договір - договір доручення, відповідно до якого ТОВ «Пром-Макс Плюс»прийняв на себе обов’язок здійснити дії щодо пошуку товарів для позивача та дії по оформленню придбання цього товару (т.2 а.с.98-104).

За результатами цих господарських правовідносин позивача з ТОВ «Пром-Макс Плюс»за зазначеними договорами між позивачем та ПП «Інстрейд-К»та ПП «Абісаль» укладені договори поставки товарів №01/10 від 01 березня 2010 року та №01/10 від 01 квітня 2010 року відповідно, згідно з якими останні прийняли на себе обов’язок поставити позивачу товари, а останній зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його (т.2 а.с.105-112).

Впродовж березня-квітня 2010 року на виконання договору поставки №01/10 від 01 березня 2010 року ПП «Інстрейд-К»здійснено поставку товарів відповідно до накладних № 54401017 від 01.04.2010 року на суму 2222981,04 грн. (в тому числі ПДВ 370496,84 грн.); №5 4401018 від 01.04.2010 року на суму 1118421,48 грн. (в тому числі ПДВ 186403,58 грн.); № 5440206 від 02.04.2010 року на суму 1699527,48 грн. (в тому числі ПДВ 283254,58 грн.).

Крім цього, на виконання договору між ТОВ та ПП «Абісаль»останнім було здійснено поставку товарів відповідно до накладної від 01.03.2010 року на суму 300000 грн. (в тому числі ПДВ 50000 грн.).

За наслідками цих господарських операцій податкові накладні на адресу позивача були видані не постачальниками ПП «Інстрейд-К»та ПП «Абісаль», а довіреною особою позивача по договору доручення від 26 лютого 2010 року - ТОВ «Пром-Макс Плюс», які у свою чергу були помилково включені позивачем у податкову звітність (т.1 а.с.165-224, т.2 а.с.1-43).

Суд першої інстанції встановив, що у зв’язку з самостійним виявленням помилок позивачем, відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», подані до відповідача уточнюючи розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно з якими були виправлені допущені помилки (т.2 а.с.113-199, т.3 а.с.1-54).

25 жовтня 2009 року між позивачем та ПП «Абісаль»був укладений договір поставки №02/10-2009, відповідно до якого постачальник ПП «Абісаль»прийняло на себе обов’язок поставити позивачу товар, а останній зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його (т.2 а.с.44-47).

На виконання цього договору ПП «Абісаль»у червні 2010 року поставило позивачу товар на загальну суму 3101128,94 грн. (в тому числі ПДВ 516854,82 грн.), та видало позивачу відповідні податкові накладні, які були включені позивачем до податкової декларації (т.2 а.с.48-60, 83-160).

Суд першої інстанції встановив, що при розгляді справи відповідач не оспорював того, що зазначені податкові накладні були заповнені ПП «Інстрейд-К» та ПП «Абісаль»та у встановленому законом порядку, підписані повноважними особами та скріплені відповідними печатками цих підприємств. Не містить інших висновків і спірний акт перевірки від 17.09.2010 року.

Також суд першої інстанції встановив, що відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими є позивач та його контрагенти ПП «Інстрейд-К»та ПП «Абісаль», що не оспорюється відповідачем та підтверджено матеріалами справи (т.1 а.с. 12, т.2 а.с. 62, 64).

Суд першої інстанції встановив, що з моменту отримання позивачем податкових накладних від ПП «Інстрейд-К» та ПП «Абісаль»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.

За таких обставин суд першої інстанції встановив, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №571/15-4/32575055/52 від 17 вересня 2010 року, є необґрунтованими, оскільки позивач правомірно відніс до податкового кредиту ПДВ по операціям з контрагентами ПП «Інстрейд-К»та ПП «Абісаль», в тому числі на підставі уточнюючого розрахунку.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд встановив, що приймаючи рішення про донарахування позивачу податкових зобов’язань з ПДВ в сумі 2012143,79 грн., у тому числі за основним платежем - 1407009,82 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 605133,97 грн., відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним суд першої інстанції зазначив, що оскільки висновок про скасування оскарженого повідомлення-рішення ґрунтується на його протиправності, то окреме визнання цього рішення протиправним є зайвим.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників апелянтів, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

17 вересня 2010 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі проведена документальна невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при взаємовідносинах ТОВ «Дистриб’юторська компанія Європродукт»з ТОВ «Пром-Макс Плюс»за період з 01 березня 2010 року по 30 квітня2010 року, та з ПП «Абісаль»за період з 01 червня 2010 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки складений акт №571/15-4/32575055/52 від 17 вересня 2010 року, в якому встановлено, порушення пп. «д»пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та «Порядку заповнення податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 1 407 009,82 грн. (т.1 а.с. 23-29).

Висновок про порушення норм податкового законодавства обґрунтований тим, що позивачем до податкових декларацій за березень та квітень 2010 року був включений ПДВ по операціях з ТОВ «Пром-Макс Плюс»в сумі 50 000грн. та 840 155 грн. відповідно, до податкової декларації за червень 2010 року позивачем був включений ПДВ по операціях з ПП «Абісаль»в сумі 516 854,82 грн., але в ході перевірки з інформації системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що у зазначеному періоді ТОВ «Пром-Макс Плюс»та ПП «Абісаль»не включили до своїх податкових зобов’язань ПДВ по операціях з позивачем, який позивач включив до свого податкового кредиту, та взагалі не подали до податкових органів податкову звітність та не сплатили до бюджету цей ПДВ. Оскільки ТОВ «Пром-Макс Плюс»та ПП «Абісаль» не включили ПДВ по операціях з позивачем до своїх податкових зобов’язань та не сплатили цей ПДВ до бюджету, вони і не мали право видавати позивачу податкові накладні по цим операціям, а позивач відповідно не мав права включати цей ПДВ до свого податкового кредиту.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001291540/0 від 05 жовтня 2010 року, яким позивачу донараховано податкові зобов’язання з ПДВ на суму 2 012 143,79 грн., у тому числі за основним платежем –1 407 009,82 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями –605 133,97 грн. (т.1 а.с. 30).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки матеріалами справи підтверджено, що договори поставки (т.1 а.с.161-164), доручення (т.2 а.с.98-104) укладені позивачем з ТОВ «Пром-Макс Плюс», договори поставки, укладені між позивачем та ПП «Інстрейд-К»та ПП «Абісаль»(т.2 а.с.105-112), виконані сторонами. Але за наслідками цих господарських операцій податкові накладні на адресу позивача були видані не постачальниками ПП «Інстрейд-К»та ПП «Абісаль», а довіреною особою позивача по договору доручення від 26 лютого 2010 року - ТОВ «Пром-Макс Плюс», які у свою чергу були помилково включені позивачем у податкову звітність (т.1 а.с.165-224, т.2 а.с.1-43).

У зв’язку з самостійним виявленням помилок позивачем, у відповідності до п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», подані уточнюючи розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно з якими були виправлені допущені помилки (т.2 а.с.113-199, т.3 а.с.1-54).

25 жовтня 2009 року між позивачем та ПП «Абісаль»укладений договір поставки №02/10-2009, відповідно до якого постачальник ПП «Абісаль»прийняло на себе обов’язок поставити позивачу товар, а останній зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його (т.2 а.с.44-47).

На виконання цього договору ПП «Абісаль»у червні 2010 року поставило позивачу товар на загальну суму 3101128,94 грн. (в тому числі ПДВ 516854,82 грн.), та видало позивачу відповідні податкові накладні, які були включені позивачем до податкової декларації (т.2 а.с.48-60, 83-160).

Як при розгляді справи судом першої інстанції так і при апеляційному перегляді судового рішення відповідач не оспорює того факту, що податкові накладні заповнені ПП «Інстрейд-К»та ПП «Абісаль»у встановленому законом порядку, підписані повноважними особами та скріплені відповідними печатками цих підприємств.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими є позивач та його контрагенти ПП «Інстрейд-К»та ПП «Абісаль», що підтверджено матеріалами справи (т.1 а.с. 12, т.2 а.с. 62, 64).

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.8.1 п. 7.8, п.п. 7.7.2. та п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції що з моменту отримання позивачем податкових накладних від ПП «Інстрейд-К»та ПП «Абісаль»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.

Окрім іншого, при апеляційному перегляді справи, позивач, на підтвердження платності виконаних угод, надав платіжні доручення.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №571/15-4/32575055/52 від 17 вересня 2010 року, є необґрунтованими, а оскаржене податкове повідомлення-рішення має бути скасоване.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційні скарги мають бути залишені без задоволення, а оскаржена постанова –без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги управління Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, прокурора Приморського району м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 03 жовтня 2012 року.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П. Шеметенко