Ухвала суду № 26320545, 19.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2012 р.Справа № 2а/1570/2984/2011

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання -Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНАФТОТРАНС»до Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання направити висновок до органу Державного казначейства України про відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Болградському районі Одеської області подало апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року адміністративний позов ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»задоволений частково, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Болградському районі Одеської області № 0000122301 від 01 квітня 2011 року; визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Болградському районі Одеської області № 0000112301/0 від 28 березня 2011 року в частині зменшення ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 88 333,29 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»зареєстровано 16 листопада 2005 року Болградською районною адміністрацією Одеської області та знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Болградському районі з 23 листопада 2005 року.

В період з 02 по 12 березня 2011 року, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 по 31 жовтня 2010 року.

За результатами перевірки складений акт № 250/2301/33569723 від 18 березня 2011 року, на підставі цього акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112301від 28 березня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на 88 527,00 грн. (т.1 а.с. 28, 67).

24 березня 2011 року, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року, січень 2010 року.

За результатами перевірки складений акт № 295/2301/33569723 від 24 березня 2011 року, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000122301 від 01 квітня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період жовтень 2009 року січень 2010 року на загальну суму 814 257,00 грн. (т.1 а.с. 73).

Суд першої інстанції встановив неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0000112301 від 28 березня 2011 року.

В акті перевірки № 250/2301/33569723 від 18.03.2011 року достовірності нарахування ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення субєктом господарювання суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у розмірі 88 527,00 грн. (а.с. 6-16).

Суд першої інстанції івстановив, що такий висновок податковим органом зроблений на підставі того, що відсутня фактична надмірна сплата позивачем податку на додану вартість до бюджету з огляду на відсутність у ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»податкових зобовязань у жовтні 2010 року.

Суд першої інстанції також встановив, що у цьому податковому періоді ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»здійснювало наступні господарські операції:

1) Придбано у ТОВ «Південна олія»на підставі договору від 23.11.2009 року № РО-060/09 та специфікації № 9 від 24.09.2010 року маргарин столовий (т. 2 а.с. 74-76). За наслідками вказаної господарської операції ТОВ «Південна олія»видало на ім'я позивача відповідну податкову накладну № 1305 від 18.10.2010 року на суму ПДВ 87 999,96 грн. (т. 2 а.с. 82). При цьому факт сплати грошових коштів за вказаною накладною, у т.ч. суми ПДВ у розмірі 87 999,96 грн. підтверджено випискою АТ «ТАСкомбанк»по особовому рахунку позивача за 18.10.2010 року та видатковою накладною від 19.10.2010 року № 1590 (т. 2 а.с. 92, 241-242).

2) Укладено з ТОВ «Дельта Вільмар СНД»(виконавець) договір про організацію подачі, зберігання вагонів та вантажів № 02/12 від 02.12.2009 року (т.2 а.с. 128-132), відповідно до якого ТОВ «Дельта Вільмар СНД»здійснювало для позивача роботи по подачі та збиранню вагонів та вантажів зі станції Промислова Одеської залізниці. Виконання даних робіт підтверджено актом виконання робіт та рахунком-фактурою № 5872400621 від 23.10.2010 року (т. 2 а.с. 133, 134) та податковою накладною № 04280 від 23.10.2010 року на суму ПДВ 118, 24 грн. (т. 2 а.с. 136). Кошти за надані послуги, у тому числі і суму ПДВ у розмірі 118, 24 грн. сплачено позивачем виконавцю 18.11.2010 року.

3) Укладено з Одеською залізницею (виконавець) договір про організацію перевезення вантажів та надання додаткових послуг № 1163831/157 від 14.10.2009 року. За наслідками вказаної господарської операції Одеська залізниця видала на ім'я позивача відповідну податкову накладну № 218/156 від 31.10.2010 року на суму ПДВ 333,33 грн., а позивачем здійснена сплата коштів за отримані послуги згідно виписки АТ «ТАСкомбанк»по особовому рахунку за 18.10.2010 року (т. 2 а.с. 241).

4) Укладено з Іллічівським підприємством Одеської Регіональної торгово-промислової палати заявку щодо проведення експертизи по визначенню країни походження товару. Надання зазначених послуг підтверджено актом надання послуг, рахунком на сплату № ОС-3/001224 від 21.10.2010 року (т. 2 а.с. 126, 127) та податковою накладною № 2010100215 від 21.10.2010 року на суму ПДВ 75,90 грн. (т. 2 а.с. 125). Кошти за надані послуги, у тому числі і суму ПДВ у розмірі 75,90 грн. сплачено позивачем згідно виписки АТ «ТАСкомбанк»по особовому рахунку 17.01.2011 року.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками виконання зазначених договорів ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»включило до податкового кредиту згідно декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року суму ПДВ у розмірі 88 527, 00 грн. та у листопаді 2010 року заявлено зазначену суму ПДВ до бюджетного відшкодування (т. 1 а.с. 86-89, 82-85).

Суд першої інстанції встановив, що правомірність віднесення позивачем сум сплаченого ним податку на додану вартість у розмірі 88 527, 00 грн. по господарських взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами у жовтні 2010 року, підтверджена перевіряючими в акті перевірки № 250/2301/33569723 від 18.03.2011 року та не заперечується представником відповідача, який безпосередньо проводив перевірку.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що позивач не мав права на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 88 527,00 грн. та факту надмірної сплати відповідного податку до бюджету не відбулось, з огляду на відсутність у ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»податкових зобовязань по сплаті сум ПДВ по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року (вх. № 26780 від 22.11.2010 року) внаслідок здійснення підприємством у цьому періоді експортних операцій з постачання маргарину за контрактом № 09-11-18 від 18.11.2009 року на адресу ТОВ «Армсвіт»(Вірменія, м. Єреван) та декларування цих поставок за нульовою ставкою ПДВ. Суд першої інстанції встановив помилковість такої позиції податкового органу щодо права платника на одержання бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість та такою, що ґрунтується на невірному тлумаченні працівниками ДПІ у Болградському районі положень податкового законодавства щодо надмірної сплати ПДВ до бюджету.

Суд першої інстанції встановив, що позивач у жовтні 2010 року був зареєстрований платником податку на додану вартість, здійснював операцій з придбання товарів та послуг на території України та сплачував за цими операціями суми податку на додану вартість в ціні таких товарів та послуг. Операції ж з продажу ним товарів у зазначеному періоді здійснювались на експорт та згідно п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» оподатковувались за нульовою ставкою, у звязку з чим у позивача правомірно виникло право на податковий кредит у жовтні 2010 року та бюджетне відшкодування сум ПДВ у листопаді 2010 року.

З урахуванням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» суд першої інстанції встановив хибність позиції відповідача щодо відсутності факту надмірної сплати сум ПДВ позивачем до бюджету.

Суд першої інстанції встановив, що сплату позивачем сум ПДВ в ціні послуг за господарськими операціями з ТОВ «Дельта Вільмар СНД»у розмірі 118,24 грн. та Іллічівським підприємством Одеської Регіональної торгово-промислової палати у розмірі 75,90 грн. було здійснено відповідно 18.11.2010 року та 17.01.2011 року, що свідчить про відсутність факту сплати ТОВ «Укрнафтатранс»податку на додану вартість у розмірі цих сум у попередніх періодах та відповідно до вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР позбавляє позивача права на бюджетне відшкодування цих сум податку на додану вартість у листопаді 2010 року.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження відповідача щодо несплати позивачем суми податку на додану вартість у попередньому періоді у розмірі 333,33 грн. Одеській залізниці, у зв'язку зі сплатою позивачем Одеській залізниці 18.10.2010 року суми у розмірі 2000,00 грн. за перевезення вантажів та надання послуг. Підприємство правомірно заявило до бюджетного відшкодування у листопаді 2010 року суму ПДВ, зазначену у податковій накладній № 218/156 від 31.10.2010 року (вартість послуги 1666, 67 грн., ПДВ 333,33 грн.). Цей факт підтверджений витягом АТ «ТАСкомбанк»по особовому рахунку позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем у декларації за листопад 2010 року правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суму податкового кредиту попереднього звітного періоду лише по господарських операціях з ТОВ «Південна олія»та Одеською залізницею у загальному розмірі 88 333,29 грн. (87999,96 грн. + 333,33 грн.), оскільки ця сума фактично сплачена позивачем постачальникам в ціні отриманих товарів (послуг) у попередніх періодах, правомірно віднесена до складу податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, та підтверджена первинними документами. У зв'язку з цим, податкове повідомлення-рішення № 0000112301 від 28.03.2011 року в частині зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «УКРНАФТОТРАНС»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зазначеному розмірі є протиправним.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000122301 від 01.04.2011 року суд першої інстанції встановив, що податковим органом в акті перевірки № 295/2301/33569723 від 24.03.2011 року зазначено, що в ході позапланових виїзних перевірок з питань підтвердження достовірності даних податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»за жовтень-грудень 2009 року, січень 2010 року надано запити для підтвердження податкового кредиту по ланцюгам постачання. Згідно отриманих відповідей встановлена наявність значної кількості ланцюгів постачання. Аналізом співставлення даних податкових зобовязань та податкового кредиту встановлено, що по першому ланцюгу постачання позивач у зазначених періодах мав господарські відносини з ТОВ «Південна олія», ТОВ «Лукрум-2007»та ПП «Контент Групп». Зазначені контрагенти позивача по другому та третьому ланцюгам постачання мали господарські відносини з ТОВ «Дельта Вільмар СНД», ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат»та ТОВ «Віойл-Агро». Згідно показників із програми співставлення даних податкових зобовязань та податкового кредиту працівники ДПІ у Болградському районі Одеської області дійшли висновку, що вірогідність сплати ПДВ до бюджету контрагентами ТОВ «Укрнафтатранс», а також підприємствами, які приймали участь у господарських операціях по другому та третьому ланцюгам постачання, зведена до нуля.

У звязку з тим, що при перевірці достовірності нарахування ТОВ «Укрнафтатранс»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року, січень 2010 року не було встановлено факту зайвої сплати до бюджету податку на додану вартість контрагентами позивача по ланцюгам постачання, податковим органом було зроблено висновок про завищення ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 814 257,00 грн., у тому числі за жовтень 2009 року - 341 793,00 грн., листопад 2009 року - 211 731,00 грн., грудень 2009 року 107 950,00 грн., січень 2010 року 152 837,00 грн.

Суд першої інстанції встановив, що на формування ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»податкового кредиту з податку на додану вартість, внаслідок декларування якого виникло від'ємне значення з податку на додану вартість, заявлене позивачем до бюджетного відшкодування у жовтні-грудні 2009 року, січні 2010 року у сумі 814 257,00 грн., мали вплив господарські операції з ТОВ «Південна олія», ТОВ «Лукрум-2007»та ПП «Контент Групп».

Між ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»(покупець) та ТОВ «Лукрум-2007»(постачальник) укладено договір постачання №07/09/09 від 07.09.2009 року, згідно якого постачальник зобовязувався поставити покупцю товар (маргарин мякий «Єва»), а покупець прийняти зазначений товар та оплатити його (т. 1 а.с. 130). Господарські операції за зазначеним договором здійснювалися сторонами у період вересень - жовтень 2009 року. При цьому факт отримання ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»товару та оплати коштів за отриману продукцію підтверджений належними чином оформленими та підписаними сторонами податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами (т.1 а.с. 131-170), випискою АТ «ТАСкомбанк»по особовому рахунку позивача за період з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року (т. 2 а.с. 216-240).

23.11.2009 року між ТОВ «Південна олія»(постачальник) та ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»(покупець) укладений договір постачання № РО-060/09, відповідно до якого ТОВ «Південна олія»прийняло на себе обов'язок здійснювати постачання покупцю товару тропічні масла/жири рослинного походження, а позивач - оплатити цей товар (т. 2 а.с. 74-76). Факт отримання ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»товару та оплати коштів за отриману продукцію за зазначеним договором підтверджений належними чином оформленими та підписаними сторонами податковими та видатковими накладними (т. 2 а.с. 83-84; 93-94), випискою АТ «ТАСкомбанк»по особовому рахунку позивача за період з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року (т. 2 а.с. 216-240).

Суд першої інстанції встановив, що безпосереднім постачальником ТОВ «Лукрум-2007»товару (маргарин мякий «Єва»), який був реалізований позивачу, по 2 ланцюгу постачання є ТОВ «Віойл-Агро», по 3 ланцюгу постачання ВАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат». Безпосереднім постачальником ТОВ «Південна олія»товару (тропічні масла/жири рослинного походження), який було реалізовано позивачу, по 2 ланцюгу постачання є ТОВ «Дельта Вільмар СНД».

Між ТОВ «Укрнафтатранс»(замовник) та ПП «Контент Групп»(виконавець) також укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 09-09-08_1 від 08.09.2010 року (т.1 а.с. 178-181).

На виконання даних угод ПП «Контент Групп» здійснювало організацію транспортно-експедиційного обслуговування по перевезенню вантажів позивача залізничним транспортом, а ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»оплачувало вартість наданих послуг. Надання позивачу послуг підтверджено податковими накладними, актами виконання робіт (послуг), специфікаціями до актів, рахунками вартості наданих послуг (т. 1 а.с. 185-198). Факт сплати грошових коштів за цими накладними, у т.ч. сум ПДВ підтверджено випискою АТ «ТАСкомбанк»по особовому рахунку позивача за період з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року (т. 2 а.с. 216-240).

Суд першої інстанції встановив, що представник відповідача Михайлова С.К., яка безпосередньо проводила зазначену перевірку ТОВ «Укрнафтатранс», не заперечувала правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Південна олія», ТОВ «Лукрум-2007»та ПП «Контент Групп»в період з вересня по грудень 2009 року, внаслідок декларування якого у позивача виникло відємне значення ПДВ у відповідних звітних періодах, та не заперечувала проти підстав для заявлення позивачем сум такого ПДВ до бюджетного відшкодування у наступних податкових періодах, а саме у жовтні-грудні 2009 року та січні 2010 року (з огляду на їх сплату у попередніх податкових періодах). Свій висновок щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 814257,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Південна олія», ТОВ «Лукрум-2007»та ПП «Контент Групп», вона обґрунтувала відомостями електронної системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на рівні інформаційних баз ДПА України про несплату сум ПДВ до бюджету контрагентами позивача та підприємствами другого та третього ланцюгів постачання.

З урахуванням того, що п.1.8 ст. 1 і п.7.7 ст. 7Закону України «Про податок на додану вартість» не містять будь-яких вказівок про те, що для отримання права на бюджетне відшкодування сум ПДВ платник податку має довести фактичне надходження цих сум до бюджету від контрагентів, що право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, що мають відємне значення, виникає при наявності фактичної сплати в попередньому звітному періоді сум такого податку в ціні придбаних товарів (послуг) контрагентам за наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку), на якого і покладено цей законодавчий обов'язок. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування. Суд першої інстанції встановив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено фактів та обставин, що свідчили б про наявність в діях позивача ознак таких дій.

Суд першої інстанції також встановив, що за результатами зустрічних перевірок ТОВ «Південна олія», ТОВ «Лукрум-2007»та ПП «Контент Групп»податковими органами, де ці підприємства перебувають на обліку, встановлена відсутність розбіжностей між задекларованим позивачем податковим кредитом та податковими зобовязаннями його контрагентів (т. 1 а.с. 240-242; т. 2 а.с. 2-3; 12; 20-21; 24; 30-31; 33-35; 40-41; 42-43). Цими органами також не встановлено розбіжностей між податковим кредитом та податковими зобовязаннями між контрагентами позивача по 2-й та 3-й ланці ланцюга постачання (т. 1 а.с. 244-245; 247-249; т. 2 а.с. 5-6; 8-9; 14-15; 17-18; 26; 28; 36-38).

Суд першої інстанції встановив, що товариством з обмеженою відповідальністю «УКРНАФТОТРАНС»правомірно віднесено до податкового кредиту суми сплаченого ним ПДВ по операціям з ТОВ «Південна олія», ТОВ «Лукрум-2007»та ПП «Контент Групп»та у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» заявлено до бюджетного відшкодування суми цього податку у розмірі 814257,00 грн., у тому числі за жовтень 2009 року 341793,00 грн., листопад 2009 року 211 731,00 грн., грудень 2009 року 107950,00 грн., січень 2010 року 152837,00 грн., на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Вказані суми фактично сплачені позивачем постачальникам в ціні отриманих товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та підтверджені наданими первинними документами.

Суд першої інстанції встановив, що висновки відповідача в акті перевірки № 295/2301/33569723 від 24.03.2011 року про порушення позивачем п.п. 1.3, 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими, а винесене на підставі цих висновків податкове повідомлення-рішення № 0000122301 від 01.04.2011 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача направити до органу Державного казначейства України висновок про відшкодування позивачу з бюджету 1123 260,63 грн. суд першої інстанції встановив, що позивач цією вимогою намагається захистити свої права та інтереси на майбутнє, тобто у правовідносинах з відповідачем, що не настали на час розгляду адміністративної справи судом. Крім того, оскаржуючи в судовому порядку рішення податкового органу про суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суми 902 784,00 грн. (88587,00 грн.+814257,00 грн.) за податковими повідомленнями-рішеннями №№ 0000122301 та 0000112301), в обґрунтування суми у розмірі 1 123 260,63 грн. позивача посилається на зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування позивачу по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Екопласт», які не були предметом спору в цій справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»зареєстроване 16 листопада 2005 року Болградською районною адміністрацією Одеської області та знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Болградському районі з 23 листопада 2005 року.

З урахуванням положень 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.3, п. 1.7., п. 1.8. ст.1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.3. та п.п. 7.2.6 п. 7.2., п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1. та п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд першої інстанції правильно встановив, що діюче податкове законодавство України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків ставить у залежність лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та від наявності належним чином оформленої податкової накладної, а можливість отримання бюджетного відшкодування сум такого податку - від фактичної сплати його у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів та послуг при відємному значенні такої суми.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112301 від 28 березня 2011 року.

Хибність висновків відповідача, викладених в акті перевірки № 250/2301/33569723 від 18.03.2011 року, доведена у судовому засіданні та підтверджена матеріалами справи, з чим погоджується й апеляційний суд.

Правомірність віднесення позивачем сум сплаченого ним податку на додану вартість у розмірі 88 527, 00 грн. по господарських взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами у жовтні 2010 року, підтверджена перевіряючими в акті перевірки № 250/2301/33569723 від 18.03.2011 року.

Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач у жовтні 2010 року був зареєстрований платником податку на додану вартість, здійснював операцій з придбання товарів та послуг на території України та сплачував за цими операціями суми податку на додану вартість в ціні таких товарів та послуг. Операції ж з продажу ним товарів у зазначеному періоді здійснювались на експорт та згідно п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» оподатковувались за нульовою ставкою, у звязку з чим у позивача правомірно виникло право на податковий кредит у жовтні 2010 року та бюджетне відшкодування сум ПДВ у листопаді 2010 року.

Враховуючи те, що відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відшкодуванню підлягає лише та частина відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), суд першої інстанції правильно встановив неповну сплати позивачем заявленої у листопаді 2010 року суми бюджетного відшкодування у розмірі 88 527 грн. у попередньому податковому періоді, оскільки оплата сум ПДВ в ціні послуг за господарськими операціями з ТОВ «Дельта Вільмар СНД»у розмірі 118,24 грн. та Іллічівським підприємством Одеської Регіональної торгово-промислової палати у розмірі 75,90 грн. було здійснено відповідно 18.11.2010 року та 17.01.2011 року. Суд першої інстанції правильно встановив, що зазначене позбавляє позивача права на бюджетне відшкодування цих сум податку на додану вартість у листопаді 2010 року.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач у декларації за листопад 2010 року правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму податкового кредиту попереднього звітного періоду лише по господарських операціях з ТОВ «Південна олія»та Одеською залізницею у загальному розмірі 88 333,29 грн. (87999,96 грн. + 333,33 грн.), оскільки ця сума фактично сплачена позивачем постачальникам в ціні отриманих товарів (послуг) у попередніх періодах, правомірно віднесена до складу податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, та підтверджена первинними документами. У зв'язку з цим, податкове повідомлення-рішення № 0000112301 від 28.03.2011 року в частині зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «УКРНАФТОТРАНС»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зазначеному розмірі є протиправним.

Суд першої інстанції правильно встановив, що на формування ТОВ «УКРНАФТОТРАНС»податкового кредиту з податку на додану вартість, внаслідок декларування якого виникло відємне значення з податку на додану вартість, заявлене позивачем до бюджетного відшкодування у жовтні-грудні 2009 року, січні 2010 року у сумі 814 257,00 грн., мали вплив господарські операції з ТОВ «Південна олія», ТОВ «Лукрум-2007»та ПП «Контент Групп».

Апеляційний суд погоджується з висноком суду першої інстанції щодо помилковості висновків відповаіждача щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 814257,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Південна олія», ТОВ «Лукрум-2007»та ПП «Контент Групп», який обґрунтований відомостями електронної системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на рівні інформаційних баз ДПА України про несплату сум ПДВ до бюджету контрагентами позивача та підприємствами другого та третього ланцюгів постачання.

З урахуванням того, що п.1.8 статті 1 і п.7.7 мт. 7Закону України «Про податок на додану вартість» не містять будь-яких вказівок про те, що для отримання права на бюджетне відшкодування сум ПДВ платник податку має довести фактичне надходження цих сум до бюджету від контрагентів, право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, що мають відємне значення, виникає при наявності фактичної сплати в попередньому звітному періоді сум такого податку в ціні придбаних товарів (послуг) контрагентам за наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку), на якого і покладено цей законодавчий обов'язок. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування. Суд першої інстанції встановив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено фактів та обставин, що свідчили б про наявність в діях позивача ознак таких дій.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами зустрічних перевірок ТОВ «Південна олія», ТОВ «Лукрум-2007»та ПП «Контент Групп»податковими органами, де ці підприємства перебувають на обліку, встановлена відсутність розбіжностей між задекларованим позивачем податковим кредитом та податковими зобовязаннями його контрагентів (т. 1 а.с. 240-242; т. 2 а.с. 2-3; 12; 20-21; 24; 30-31; 33-35; 40-41; 42-43). Цими органами також не встановлено розбіжностей між податковим кредитом та податковими зобовязаннями між контрагентами позивача по 2-й та 3-й ланці ланцюга постачання (т. 1 а.с. 244-245; 247-249; т. 2 а.с. 5-6; 8-9; 14-15; 17-18; 26; 28; 36-38).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що товариством з обмеженою відповідальністю «УКРНАФТОТРАНС»правомірно віднесено до податкового кредиту суми сплаченого ним ПДВ по операціям з ТОВ «Південна олія», ТОВ «Лукрум-2007»та ПП «Контент Групп»та у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» заявлено до бюджетного відшкодування суми цього податку у розмірі 814257,00 грн., на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Вказані суми фактично сплачені позивачем постачальникам в ціні отриманих товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та підтверджені наданими первинними документами.

З урахуванням положень п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанці про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача направити до органу Державного казначейства України висновок про відшкодування позивачу з бюджету 1123 260,63 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова -без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. ст. 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складний 03 жовтня 2012 року.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П. Шеметенко