Ухвала суду № 26319368, 25.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/6223/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Павленко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Дочірнє підприємство «Чернігівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (далі - позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі -відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Чернігові від 26.07.2011 року № 0003462320, № 0003472320 та № 0003482320, від 07.10.2011 року № 0004682320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року адміністративний позов Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 26.07.2011 року № 0003462320, № 0003472320 та № 0003482320, від 07.10.2011 року № 0004682320.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДП «Чернігівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»є юридичною особою, зареєстрованою 05.06.2002 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради.

З 10.06.2002 року ДП «Чернігівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»взято на облік до ДПІ як платника податків за №6666, консолідовано сплачує податок на прибуток та ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 12.06.2002 року №33910416.

ДП «Чернігівський облавтодор»належить до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України. Відповідно до п. 2.1. Статуту, ДП «Чернігівський облавтодор»створене з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці та координації.

Діяльність ДП«Чернігівський облавтодор»направлена на виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автодоріг загального користування, мостів, інших споруд та елементів обстановки доріг, на забезпечення сталої роботи на автодорогах в умовах стихійного лиха, аварій, катастроф і подолання їх наслідків, забезпечення функціонування автомобільних доріг загального користування як в зимовий, так і в літній період.

В період з 10.05.2011 року по 21.06.2011 року службовими особами ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Чернігівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, в ході якої було встановлено порушення ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»вимог:

- частин 1, 5 ст. 203, частин 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.32 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 217 353,00 грн., у тому числі за II квартал 2010 року в сумі 2 087,00 грн., за II-III квартал 2010 року в сумі 5 352,00 грн. та за II-IV квартал 2010 року в сумі 217 353,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 192 689,00 грн., у тому числі за II-IV квартал 2010 року в сумі 40 791,00 грн. та за I квартал 2011 року в сумі 151 898,00 грн.;

- частин 1, 5 ст. 203, частин 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5. п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 18 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Порядок заповнення податкової накладної», в результаті чого було заниження в сумі 187 597,00 грн., у тому числі за червень 2010 року в сумі 457,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 89 880,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 86 462,00 грн., за січень 2011 року в сумі 65,00 грн. та за березень 2011 року в сумі 10 733,00 грн. та зменшення від'ємного значення ПДВ у сумі 17 432,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року в сумі 17 432,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт № 1219/23/32016315 від 06.07.2011 року.

На акт перевірки позивачем до відповідача були направлені заперечення від13.07.2011 року № 015-11/528, які листом ДПІ у м. Чернігові від 21.07.2011 року за № 11870/10-23-215 були відхилені.

На підставі акту перевірки № 1219/23/32016315 від 06.07.2011 року, відповідачем 26.07.2011 року були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0003462320, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 271 691,00грн.,у тому числі 217 353,00 грн. - за основним платежем та 54 338,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0003472320, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 231 798,00 грн., у тому числі 187 597,00 грн. - за основним платежем та 44 201,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0003482320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 192 690,00 грн., у тому числі 192 689,00 грн. - сума завищення від'ємного значення та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- № 0003492320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 17 432,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатом розгляду скарги позивача, ДПА в Чернігівській області було винесено рішення від 30.09.2011 року за № 1804/10/25-020, за яким податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 26.07.2011 року № 0003462320, № 0003472320 та № 0003482320 були залишені без змін, а скарга в цій частині - без задоволення; податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Чернігові від 26.07.2011 року № 0003492320 - скасовано, а скарга в цій частині -залишена без задоволення.

За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПС України було винесено рішення від 03.11.2011 року за № 5164/7/10-2115, за яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 26.07.2011 року № 0003462320, № 0003472320 та № 0003482320 та рішення ДПА в Чернігівській області від 30.09.2011 року за № 1804/10/25-020 - без змін.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) (тут і далі по тексту ухвали в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Враховуючи, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, колегія суддів приходить до висновку, що операції з придбання останніх з метою подальшої їх реалізації є діяльністю, направленою на отримання доходу, тобто господарською діяльністю.

Згідно п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення ДП «Чернігівський облавтодор»вимог податкового та іншого законодавства став акт перевірки контрагента позивача ПП «Славутич-2005».

ДПІ у Макарівському районі Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Славутич-2005»щодо правових відносин з платниками податків за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року (акт № 107/46/23-0/33801461 від 07.04.2011 року), якою встановлено відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів, необхідні для здійснення будь-якого виду діяльності, в зв'язку з чим не вбачається можливим підтвердити фактичне здійснення, отримання, приймання-передачі, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг від контрагентів-постачальників до ПП «Славутич-2005»та постачання, приймання-передачі, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та надання послуг по ланцюгу від ПП «Славутич-2005»до контрагентів-покупців. На думку перевіряючих, діяльність ПП «Славутич-2005»була спрямована виключно на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім цього, в ході проведення перевірки ВПМ ДПІ у м. Чернігові був надісланий лист до УДАІ ГУМВС України в Київській області від 23.06.2011 року № 8120/9/26-002/22 про надання інформації щодо отримання свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів та узгодження маршрутів дорожнього перевезення небезпечних вантажів на автотранспортні засоби (ДАФ д.н.з. НОМЕР_6, причіп д.н.з. НОМЕР_7; ДАФ д.н.з. НОМЕР_2, причіп д.н.з. НОМЕР_8; МАН д.н.з. НОМЕР_9, причіп д.н.з. НОМЕР_10; ІВЕКО д.н.з. НОМЕР_1, причіп д.н.з. НОМЕР_11).

Згідно листа УДАІ ГУМВС України в Київській області від 06.07.2011 року за № 18/7515, транспортні засоби, які належать ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 узгодження умов та режимів перевезення небезпечних вантажів з вересня 2010 року не отримували.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладених правочинів.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги дане твердження відповідача та обґрунтовує це наступним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 17.02.2006 року між ПП «Славутич-2005»та ДП «Чернігівський облавтодор»було укладено договір поставки товару № 17/02-1, відповідно до якого ПП «Славутич-2005»зобов'язується поставити у власність ДП «Чернігівський облавтодор»бензин та дизельне паливо за умовами цього договору, а ДП «Чернігівський облавтодор»зобов'язується прийняти бензин та дизельне палива і сплатити його в термін і за умовами цього договору. Відповідно до п. 2.2. кількість бензину та дизельного палива в кожній партії визначається відповідно до заявок ДП «Чернігівський облавтодор»і зазначається у відповідній накладній.

Факт виконання сторонами умов договору підтверджується наявними в справі копіями видаткової та податкової накладних № 458 від 30.11.2010 року на загальну суму 249 696,62 грн., у тому числі ПДВ -41 616,00 грн., видаткової накладної № 460 від 01.01.2010 року та податкової накладної № 460 від 30.11.2010 року на загальну суму 283 212,44 грн., у тому числі ПДВ -47 202,07 грн., видаткової та податкової накладних № 476 від 06.12.2010 року на загальну суму 151 603,65 грн., у тому числі ПДВ -25 267,27 грн., видаткової накладної № 474 від 21.12.2010 року та податкової накладної № 474 від 14.12.2010 року на загальну суму 261 397,00 грн., у тому числі ПДВ -43 566,17 грн., видаткової та податкової накладних № 493 від 31.12.2010 року на загальну суму 77 915,53 грн., у тому числі ПДВ -12 985,92 грн., видаткової та податкової накладних № 32 від 21.02.2011 року на загальну суму 99 091,00 грн., у тому числі ПДВ -16 515,17 грн., видаткової та податкової накладних № 2 від 15.03.2011 року на загальну суму 58 165,30 грн., у тому числі ПДВ -9 694,22 грн. та платіжних доручень від 30.11.2010 року на суму 532 909,06 грн., від 14.12.2010 року на суму 413 000,65 грн., від 26.01.2011 року на суму 77 915,53 грн., від 11.03.2011 року на суму 99 091,00 грн., від 15.03.2011 року на суму 58 165,30 грн.

Перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалося автотранспортом фірми перевізника СПД ОСОБА_6, з яким ДП «Чернігівський облавтодор»були укладені договори на транспортне обслуговування № 10 від 10.02.2010 року та № 17 від 21.02.2011 року, відповідно до яких, ДП «Чернігівський облавтодор»зобов'язується надавати для перевезення паливно-мастильні матеріали, а СПД ОСОБА_6 приймати вантаж для перевезення та виконувати для замовника перевезення вантажу. Відповідно до пунктів 1.2, 2.8 договорів на транспортне обслуговування, перевезення вантажу виконується відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та даного Договору. Вантаження і розвантаження вважається закінченими після вручення водієві належним чином оформлення товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Факт виконання сторонами умов договорів підтверджується наявними в справі копіями актів здачі-прийняття наданих послуг № 690/2010/690 від 30.11.2010 року, 694/2010/694 від 01.12.2010 року, № 715/2010/715 від 08.12.23010 року, № 714/2010/714 від 14.12.2010 року, № 743/2010/743 від 31.12.2010 року, № 54/1 від 21.02.2011 року, № 15 від 15.03.2011 року, товарно-транспортних накладних № 690 від 30.11.2010 року, № 694 від 01.12.2010 року, № 715 від 08.12.2010 року, № 714 від 14.12.2010 року, № 743 від 31.12.2010 року, № 54 від 21.02.2011 року, № 15 від 15.03.2011 року та платіжних доручень від 01.12.2010 року в сумі 13 210,00 грн., від 14.12.2010 року в сумі 16 615,00 грн., від 26.01.2011 року в сумі 4 400,00 грн., від 12.03.2011 року в сумі 52 077,05 грн., від 15.03.2011 рок в сумі 5 077,50 грн.

Придбаний у ПП «Славутич-2005»товар (бензин та дизельне паливо) позивач використовував для здійснення будівельної діяльності, для цілей якої була отримана відповідна ліцензія серії АБ № 177495, видана Чернігівською обласною державною адміністрацією (термін дії з 29.08.2005 року по 29.08.2010 року) та ліцензія серії АВ № 516960 видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області (термін дії з 20.07.2010 року по 20.07.2015 року).

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що зміст укладених між ПП «Славутич-2005»та ДП «Чернігівський облавтодор», СПД ОСОБА_6 договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім цього, договір поставки товару № 17/02-1 від 17.02.2006 року та є таким, що не суперечить інтересам держави та суспільства, придбаний на його умовах товар не був виключений із цивільного обігу, на момент укладення договору сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, а тому володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення що в свою чергу свідчить про настання правових наслідків.

Отже, проаналізувавши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що витрати по цивільно-правовим правочинам були понесені позивачем у зв'язку із придбанням товарів для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу. У позивача наявні всі належні первинні документи, які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарських операцій.

Той факт, що за місцем реєстрації ПП «Славутич-2005»відсутні достатня кількість трудових ресурсів та основні засоби, необхідні для здійснення будь-якого виду діяльності не є достовірним доказом фіктивності угоди, укладеної такою юридичною особою.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.

Відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували про відсутність наміру сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

З урахування вищевикладеного та наявних в матеріалах справи належним чином оформлених, завірених підписами та печатками ПП «Славутич-2005»та СПД ОСОБА_6 документів, що підтверджують отримання товарів відповідно до вищезазначених договорів, які були надані при проведенні перевірки, колегія суддів приходить до висновку, що твердження апелянта про нікчемність правочинів, в силу ст. 228 Цивільного кодексу України, не може бути підставою для внесення цих відомостей в Акт перевірки, як підтвердження зафіксованих в ньому порушень, оскільки сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил при здійсненні господарської діяльності, на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Щодо заниження валових доходів за 1 квартал 2011 року на суму 10 296,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно абз. 2 п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Положеннями пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону №334/94-ВР передбачено, що безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності (п. 1.25 ст. 1 Закону №334/94-ВР).

З акту перевірки вбачається, що по рахунку 631 бухгалтерського обліку у Філії «Чернігівська дорожньо-експлуатаційна дільниця»ДП «Чернігівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги»обліковувалась протермінована кредиторська заборгованість на загальну суму 10 296,00 грн., яка не була списана і не була відображена у складі валових доходів: ТОВ «Українська газова компанія» - 7,40 грн. (дата виникнення заборгованості -1 квартал 2008 року) ТОВ «Укратрансстрой»- 5 975,40 грн. (дата виникнення заборгованості -1 квартал 2008 року), ТОВ «ЧернігівГазСпецСервіс»- 4 250,10 грн. (дата виникнення заборгованості -1 квартал 2008 року).

Оскільки по закінченні терміну позовної давності, загальний строк якого відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, Філія «Чернігівська дорожньо-експлуатаційна дільниця»ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги»не розрахувалась за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону і підпадає під дію пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону, в результаті чого ДП «Чернігівський облавтодор»занизило валові доходи за I квартал 2011року на 10 296,00 грн.

Крім цього, перевіркою було встановлено заниження ДП «Чернігівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги»валового доходу у сумі 6 151,00 грн., у тому числі за III квартал 2010 року в сумі 1 894,00 грн., за III-IV квартали 2010 року -4 058,00 грн., за I квартал 2011 року -2 093,00 грн. через невіднесення до складу валових доходів умовно нарахованих відсотків за користування поворотною фінансовою допомогою.

Так, згідно договору від 15.07.2010 року № б/н ДП «Чернігівський облавтодор»отримало від ТОВ «КФТП»поворотну фінансову допомогу в розмірі 110 784,00 грн., яка, згідно банківської виписки № 449, надійшла на рахунок ДП «Чернігівській облавтодор»15.07.2010 року. Строком повернення фінансової допомоги по договору є 30.06.2011 року (з урахуванням внесених до договору змін від 11.10.2010 року). Проте, станом на 31.03.2011 року поворотна фінансова допомога повернута не була.

Крім цього, протягом періоду з 01.04.2010 року по 31.03.201 року, відповідно до умов договору б/н від 15.07.210 року, ДП«Чернігівський облавтодор»не було нараховано умовно нараховані відсотки за користування допомогою та не включено їх до складу валового доходу у відповідних податкових періодах, з чим представник позивача погодився.

Враховуючи те, що на 15.07.2010 року (дата отримання позики) процентна ставка ЕБУ становила 8,5, а з 10.08.2010 року -7,75, сума фінансової допомоги -110 784,00 грн., кількість днів затримки у ІІІ кварталі 2010 року -26 та 52 дні, у IV кварталі 2010 року -92 дні, у І кварталі 2011 року -89 днів, суми умовно нарахованих відсотків по договору № б/н від 15.07.2010 року складають 1 894,00 грн., 2 164,00 грн. та 2 094,00 грн., відповідно.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

У даному випадку, констатуючи помилкове нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість в частині, колегія суддів не може визнати недійсним рішення податкового органу в якійсь сумі, оскільки представником ДПІ у м. Чернігові під час розгляду справи в суді першої інстанції було підтверджено неможливість виділення частині нарахування певної суми, а тому, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржуються, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.