Постанова № 26319388, 25.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5212/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року ТОВ «Петрус-Алко»звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, в якому з врахуванням заяви про зміну предмету позову в частині, просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 11.04.2012 року №0001042250, яким ТОВ «Петрус-Алко»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2 274 791, 00 грн., в тому числі 2 031 082, 00 грн. -основний платіж, 243 709, 00 грн. -штрафні санкції; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 21.12.2011 року № 0003442380, яким ТОВ «Петрус -Алко»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 819 832, 25 грн., в тому числі 1 624 865, 00 грн. -основний платіж, 194 967, 25 грн. - штрафні санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що податкові накладні, на які посилається позивач, оформлені неналежними особами, а тому не відповідають вимогам чинного законодавства, що виключає правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. На думку апелянта, суд першої інстанції, прийнявши оскаржувану постанову, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, припустився порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови у зазначеній справі про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту є правильними, а тому податкові повідомлення рішення не можуть бути визнані протиправними. З таким висновком колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не погоджується, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 09.11.11 №4758/23-80П виданого ДПІ у Святошинському районі м. Києва, на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст.78, ст.81, ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та відповідно постанови слідчого СВ ПМ ДПІ Подільському районі м. Києва капітана податкової міліції Гобко С.Л. від 13.10.2011р. в рамках кримінальної справи №77-00186 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус -Алко»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Дорком»(код ЄДРПОУ 37226960) по податку на прибуток за період з 01.01.10 року по 30.09.11 року, по ПДВ за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року. За результатами перевірки складено Акт № 360/23-80/36942172 від 29.11.2011 року.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 031 082 грн., у тому числі: за ІV кв. 2010 в сумі 974 832 грн., за І кв. 2011 в сумі 1 056 250 грн. та пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) та п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 624 865 грн., в тому числі: за листопад 2010 у сумі 779 865 грн., за березень 2011 у сумі 845 000 грн.

Податковий орган під час проведення перевірки дійшов висновку щодо неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, що полягає у тому, що останні сформовані за наслідками господарських операцій за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року на підставі первинних документів і податкових накладних, виписаних ТОВ «Дорком», директора якого вироком Подільського районного суду м. Києва від 13.07.2011 року засуджено за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до цього акта відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.12.2011 № 0003452380, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 2 031 082,00 грн. штрафних санкцій 1 015541,00 грн., а всього 3 046 623,00 грн.; та податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.12.2011 № 0003442380, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 1 624 865,00 грн. штрафних санкцій 194 967,25 грн., а всього 1 819 832,25 грн..

02.03.2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято Рішення про результати розгляду первинної скарги, яким скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 21.12.2011 року № 0003452380 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 771832,00 грн. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 21.12.2011 року № 0003442380 залишено без змін.

Рішенням Державної податкової служби України від 30.03.2012 року № 5697/6/10-2115 повторна скарга позивача на вищезазначені податкові повідомлення рішення, залишена без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін.

11.04.2012 року на підставі Акту перевірки № 360/23-80/36942172 від 29.11.2011 року та рішення про результати розгляду первинної скарги ДПІ у м. Києві від 02.03.2012 року № 981/10/12-114 податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 11.04.2012 року № 0001042250, яким ТОВ «Петрус -Алко»зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2 274 791,00 грн. в тому числі 2 031082,00 грн. - основний платіж, 243 709,00 грн. - штрафні фінансові санкції.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з пп. 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7 ст.7 коментованого закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (платника податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону.

Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів дійшла до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт отримання та оприбуткування позивачем спірних товарно-матеріальних цінностей згідно із складеними та оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами, а саме: Договором поставки №010311 від 01.03.2011 року; видатковими накладними №490 від 09.11.2010 року, №516 від 24.11.2010 року та №0803 від 08.03.2011 року.

Транспортування вказаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалося TOB «Транс-Вест-Експедиція»на підставі укладеного останнім з Позивачем Генерального договору транспортного екпедирування №1/ТВЕ від 01.05.2010 року та підтверджується товарно-транспортними накладними від:

09.11.2010 року (в кількості 3-х штук), від 24.11.2010 року (в кількості 6-ти штук), від 25.11.2010 року (в кількості 6-ти штук), від 26.11.2010 року (в кількості 6-ти штук), від 27.11.2010 року (в кількості 4-х штук), від 08.03.2011 року (в кількості 5-ти штук), від 09.03.2011 року (в кількості 5-ти штук), від 10.03.2011 року (в кількості 5-ти штук), від 11.03.2011 року (в кількості 5-ти штук), від 12.03.2011 року (в кількості 5-ти штук), від 13.03.2011 року (в кількості 5-ти штук), від 14.03.2011 року (в кількості 5-ти штук), від

15.03.2010 року (в кількості 5-ти штук), від 16.03.2011 року (в кількості 5-ти штук), від 17.03.2011 року (в кількості 5-ти штук), від 18.03.2011 року (в кількості 5-ти штук), від 19.03.2011 року (в кількості 4-х штук), Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2010 року №ОУ-0000286/1 та від 31.03.2011 року №ТВ-0000025.

Крім того, позивачем згідно з платіжними дорученнями №5408 від 01.06.2011 року, №5455 від 02.06.2011 року, №5525 від 06.06.2011 року, №5548 від 07.06.2011 року, №7038 25.07.2011 року, №7092 від 26.07.2011 року здійснена часткова оплата на користь TOB «Дорком»спірного товару, що підтверджується самим змістом Акту перевірки від 29.11.2011 року №360/23-80/36942172.

Вищевказані первинні документи в силу приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Наявні у позивача податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, а саме: податкові накладні №490 від 09.11.2010 року, №516 від 24.11.2010 року та №5 від 08.03.2011 року, оформлені у відповідності з вимогами п.п.12-18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1997 року за №233/2037, та вимогами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696, які були чинними у відповідних перевіряємих періодах, і містять всі обов'язкові реквізити,

Відповідно до приписів п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний у перевіряємому періоді, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, згідно вимог п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 вищевказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом приписів абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 вищевказаного Закону до валових витрат можуть бути віднесені виключно суми витрат, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, з аналізу вищевказаних норм Закону вбачається, що необхідними умовами віднесення будь-яких витрат платника податків до складу валових витрат виробництва та обігу є безпосередній зв'язок таких витрат з господарською діяльністю такого платника та підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, згідно вимог п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вищевказаного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно довідки з ЄДРПОУ АА №346068, яка міститься в матеріалах справи (а.с.153), видами економічної діяльності позивача є, зокрема, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та інші види оптової торгівлі, а тому придбання позивачем у TOB «Дорком»товарно-матеріальних цінностей (сувенірні пляшки, упаковка, етикетки та цукор для виробництва лікеро-горілчаної продукції) безпосередньо пов'язане з його господарською діяльністю та відповідає визначеним ст.ст.43, 67 Господарського кодексу України принципу свободи підприємницької діяльності та праву підприємства щодо вільного вибору предмета договору, визначення зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на висновок експерта № 253 від 21.05.2011 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_5, відповідно до якого документи податкової звітності ТОВ «Дорком»підписані не вказаним громадянином, оскільки вищезазначені первинні документи, які відображають наслідки господарських операцій позивача з ТОВ «Дорком»не були предметом даного експертного дослідження.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час здійснення спірних господарських операцій відповідно до реєстраційних документів TOB «Дорком»було зареєстровано як юридична особа, його засновником та керівником був ОСОБА_5.

До того ж, незважаючи на наявність вироку Подільського районного суду м. Києва від 13.07.2011 року у кримінальній справі №1-565/11, яким ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст.205 ч.1, ч.2 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), TOB «Дорком»не припинило свою діяльність як юридична особа, а його державна реєстрація не скасована.

З врахуванням вищевикладеного та того, що на момент здійснення спірних правочинів між позивачем та TOB «Дорком»останнє було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податків (свідоцтво платника ПДВ від 09.11.2010 року №100309073), а факт здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання підтверджується складеними належним чином первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними, та враховуючи, що діюче законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 року -скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 21.12.2011 року № 0003442380, від 11.04.2012 року №0001042250.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 1 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.