Ухвала суду № 26319118, 18.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15496/10/9/0170

18.09.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" - Брязгін Андрій Аркадійович,

представник відповідача, Державної податкової інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Палюх Олексій Васильович, довіреність № 3310/9/10 від 18.05.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О.) від 22.05.12 у справі № 2а-15496/10/9/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" (вул. Леніна, 2, місто Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а, місто Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим №0000272304/0 від 12.11.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 405150,00 грн.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос"(далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000272304/0 від 12.11.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 405150,00 грн. Позов мотивовано тим, що відповідач безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок позивача, посилаючись на відсутність дозволу на виконання будівельних робіт у контрагента позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість висновків, що викладені в акті перевірки, про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 12.11.2010 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000272304/0 від 12.11.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 405 150,00 грн.

Передумовою прийняття спірного рішення став акт №1593/23-31395365 від 04.11.2010 документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Доншахтоспецстрой" і ТОВ КУБП "Герц" за період з 01.03.2010 по 31.05.2010 в доповнення до акта №1086/23/31395365 від 20.07.2010 про результати виїзної планової перевірки ТОВ "Кронос" з питань достовірності нарахування суми заявленого бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість попередніх періодів у лютому та березні 2010 року та в доповнення до акта №1396/23/31395365 від 15.09.2010 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Кронос" з питань достовірності нарахування суми заявленого бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість попередніх періодів у березні та квітні 2010 року.

Актом перевірки встановлено завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року в розмірі 405 150,00 грн.

Судом була призначена судово-економічна експертиза документів, на вирішення якої було поставлено питання щодо підтвердження висновків акту перевірки №1593/23-31395365 від 04.11.2010 первинними документами бухгалтерського та податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос"в частині завищення суми бюджетних відшкодувань за травень 2010 року в розмірі 405 150,00 грн.

Судова колегія дослідивши висновок експерту, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до відповідача надано податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за наступні податкові (звітні) періоди:1) за березень 2010 року, за квітень 2010 року, за травень 2010 року. Слід зазначити, що в акті перевірки № 1593/23-31395365 від 04.11.2010, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, відсутні посилання на те, що вказані податкові декларації заповнені позивачем всупереч вимогам діючого законодавства.

Згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"(чинного на момент формування позивачем податкового кредиту за травень 2010 року) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що наданими позивачем документами ТОВ "Доншахтоспецстрой" (зокрема, договір генерального підряду №б/н від 29.10.2009 з додатками, відповідно до якого були виконані роботи щодо інженерного захисту території для будівництва другої черги Готельного комплексу "Кримська Рив'єра";податкові накладні №15 від 15.03.2010, №41 від 27.05.2010 та №42 від 28.05.2010;виписки банку, що підтверджують перерахування ТОВ "Доншахтоспецстрой" від ТОВ "Кронос"суми по угоді за виконані роботи) спростовуються висновки податкового органу про невиконання будівельно-монтажних робіт щодо інженерного захисту території для будівництва другої черги Готельного комплексу "Кримська Рив'єра", так і про несплату до бюджету суми податку на додану вартість по операції з позивачем.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх дотримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що податкові накладні :№20 від 02.04.2010, №22 від 19.04.2010 містять всі необхідні реквізити, що встановлені Закону України "Про податок на додану вартість". Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (частина п'ята підпункту 7.2.3 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість".

Закон України "Про податок на додану вартість"(у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме підпункт 7.5.1. пункту 7.5. статті 7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Слід зазначити, що законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

Неспроможними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на відсутність дозвільних документів на початок будівельних робіт, які видані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, оскільки до повноважень відповідача не віднесено здійснення перевірок або надання будь-яких висновків щодо правомірності початку будівельних робіт.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що відсутність документів дозвільного характеру на момент сплати авансу за договором не свідчить про відсутність наміру платника податку використовувати отримані в майбутньому роботи (послуги) у межах господарської діяльності такого платника податку.

Слід зазначити, що дозвіл на виконання будівельних робіт -це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, що повністю узгоджується з вимогами статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій". Відповідальність за виконання будівельних робіт без дозволу передбачена спеціальним законом- Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування".

Судова колегія звертає увагу на те, що відсутність дозволу на виконання будівельних робіт не порушує будь-які норми податкового законодавства та не обмежує прав замовника на здійснення авансового платежу відповідно до умов договору та обов'язку підрядника виписати податкову накладну.

Закон України "Про податок на додану вартість"(у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме підпункт 7.5.1. пункту 7.5. статті 7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до приписів Закону України "Про податок на додану вартість"сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку безпосереднім продавцем або одним з його постачальників (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання безпосереднього продавця або постачальників по ланцюгам постачання.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні відомості про несплату контрагентом позивача податкових зобов'язань з податку на додану докази неналежного декларування або недекларування вказаних податкових зобов'язань в податкових деклараціях за відповідні податкові (звітні) періоди.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що при дослідженні первинних документів повністю підтверджено сплату податку на додану вартість у розмірі 405 150,00 грн. у вартості робіт придбаних у ТОВ "Доншахтоспецстрой"та ТОВ "КУБП "Герц".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що на час подання податкової декларації за травень 2010 року, позивач мав право включити суму податку на додану вартість у розмірі 165876,00 грн. сплаченого податку на додану вартість під час розрахунків за придбані товари (послуги) у попередніх податкових періодах.

Слід зазначити, що декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року подана позивачем податковому органу у встановлений законом строк, складена без порушень, тобто містить всі необхідні обов'язкові реквізити, підписана відповідною посадовою особою, скріплена печаткою.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.06.2012 у справі №2а-15496/10/9/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко