Ухвала суду № 26319103, 18.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-892/12/2770

18.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Акар"- Петров В'ячеслав Юрійович, дов.№ 392/2012 від 18.09.2012,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби- Токарева Любов Володимирівна, дов.№993/9/10-039 від 08.06.2012,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби- Бойко Ірина Валеріївна, дов.№44/9/10-039 від 15.03.2012,

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Акар"- Лімаренко Світлана Анатоліївна, дов.№ 391/2012 від 18.09.2012,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" та Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Дудкіна Т.М. ) від 12.07.12 у справі № 2а-892/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" (вул. Велика Морська, 1, місто Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37, місто Севастополь, 99011)

про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.07.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акар»задоволено частково: визнано незаконним (протиправним) та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 15.11.2011 №0002130231 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Акар суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на 35 809 518,00 грн., в частині суми зменшення на 34 161 563,00 грн. Визнано незаконним (протиправним) та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 15.11.2011 №0002302330 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" штрафних санкцій у розмірі 41 990,00 грн. в частині застосованих санкцій у розмірі 1 020,00 грн., в іншій частині позову- відмовлено.

На зазначене судове рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Акар»надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції про визнання податкового повідомлення-рішення №0002130231 від 15.11.2011 незаконним в частині завищення суми податкового кредиту на 36400,00грн. в повному обсязі, в іншій частині залишити постанову суду без змін.

Також від Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2011 №0002130231 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011року в частині суми зменшення на 34161563,00грн. та визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2011 №0002302330 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00грн. та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Акар"(далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя(далі-відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2011: №0002130231 на суму 35 809518,00грн.; №0002120231 на суму 40705,00 грн.; №0002302330 на суму 41 990,00 грн.

Заявою від 28.05.2012 позивач, зменшив розмір позовних вимог й просив: визнати незаконним (протиправним) і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011 №0002130231 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 35 809 518,00 грн.; визнати незаконним (протиправним) і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011 №0002120231 про оплату грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 36 400,00 грн.; визнати незаконним (протиправним) і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011 №0002302330 про застосування штрафних санкцій в сумі 41140,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача 15.11.2011 №0002130231 про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на 35 809 518,00 грн., в частині суми зменшення на 34161563,00 грн. Також про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2011 №0002302330 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн. та про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2011 №0002120231.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем 15.11.2011 прийняти податкові повідомлення-рішення: №0002130231 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 35 809 518,00 грн.; №0002120231 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 40705,00 грн., у тому числі: 40 704,00 грн.-основний платіж, 1,00 грн.-штрафні санкції; №0002302330 про застосування штрафних санкцій у розмірі 41990,00 грн.

Передумовою прийняття оскаржуваних рішень став акт №123/23-1/19448418/8857/10 від 28.10.2011 планової виїзної перевірки позивача.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 1.32, статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 7.3.1, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пункту 135.1, пункту 135.2, підпункту 135.4, пункту 135.4, пункту 137.1, статті 137, пункту 138.2, підпункту 138.10.1, пункту 138.10 статті 138, підпункту145.1.2 пункту 145.1статті 145, пункту 146.2 пункту 146.13 статті 146,пункту 150.1 статті 150, підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153, пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень Розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за перше півріччя 2009 року у розмірі 1 322,00 грн. за 9 місяців 2009 року -у розмірі 20 400,00 грн., за 9 місяців 2010 року -у розмірі 28 195,00 грн., за 2010 рік-у розмірі 35307,00 грн., за 1 квартал 2011 року у розмірі 62616,00 грн., за 2 квартал 2011року- у розмірі 35 809 518,00грн. та занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2009 рік у розмірі 39 044,00 грн., за 1 квартал 2010 року у розмірі 164 042,00 грн., за 1 півріччя 2010 року у розмірі 19 033,00 грн.

Також встановлено порушення позивачем пункту 198.1, пункту198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"в результаті чого занижений податок на додану вартість у розмірі 40704,00 грн., за червень 2011 року та завищений залишок від'ємного значення за жовтень 2010 року у розмірі 389,00 грн., за листопад 2010 року у розмірі 608,00 грн., за грудень 2010 року у розмірі 1 288,00 грн., за січень -квітень 2011 року у розмірі 1 288,00 грн., за травень 2011 року у розмірі 4 171,00 грн.

Встановлено порушення позивачем пункту 10 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"в частині незабезпечення зберігання контрольних стрічок за весь період, що перевіряється; пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"в частині порушення порядку зберігання та щоденного друку фіскальних звітних чеків.

В порядку частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача щодо податкового повідомлення-рішення від 15.11.2011 №0002130231 в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011року з урахуванням результатів діяльності 2010року на суму 34161563,00 грн.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги про завищення показника по рядку 06.6 Декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 34161563,00 грн. у частині включення від'ємного значення об'єкту оподаткування, отриманого суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за результатами роботи 2010 року через наступне.

Слід зазначити, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках( підпункти 54.3, 58.1 Податкового кодексу України).

Відповідно до підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосування розділу III «Податок на прибуток підприємств»починається з 1 квітня 2011 року.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону).

У пункті 22.4 Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Статтею 6 Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку позивача за підсумками податкового року-2010, є від'ємне значення в сумі 34161 563,00 грн., що сторонами не оспорюється. Вказана сума від'ємного значення об'єкта оподаткування відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включена позивачем до складу витрат першого календарного кварталу наступного податкового року-2011 (податкова декларація №46510 від 05.05.2011 та уточнюючий розрахунок №50520 від 13.05.2011).

Слід зазначити, що Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів з 01.04.2011 встановлений пунктом 150.1 статі 150 Податкового кодексу України за правилом якого, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого- четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідачем не враховано, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року у складі витрат рядок 04 позивачем зазначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 36 229 570,00 грн. (рядок 06.6), у тому числі від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду - 2010 року, у сумі 34161563,00 грн.

Помилковими вважаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на те, до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року, оскільки законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 N 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визначив особливий порядок формування об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Зміст пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у 1 кварталі 2011 року сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Колегія суддів зазначає, що обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (стаття 4 Податкового кодексу України).

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, зазначені у статті 139 Податкового кодексу України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень в діях позивача норм пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України і як наслідок, відсутність факту завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011 року у розмірі 34161563,00 грн., тому в цій частині доводи апеляційної скарги відповідача не визнаються судовою колегією у зв'язку з недоведеністю.

Як свідчать матеріали справи сума донарахувань за податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2011 №0002120231 становить 40705,00грн., позивач оскаржує вказане податкове повідомлення-рішення в частині суми грошового зобов'язання у розмірі 36400,00 грн., нарахованого по взаємовідносинам з ТОВ „ТВК „Град".

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за червень 2011 року по податковій накладній, безпідставно виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК "Град" на суму 218400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 36 400,00 грн.

Як свідчать матеріали справи між позивачем та ТОВ „ТВК „Град" був укладений договір №0606 від 06.06.2011, предметом якого є поставка Продавцем (ТОВ „ТВК „Град") товару Покупцю (ТОВ "Акар").

Товаром за умовами Договору є електрокари "Аттіка 4.2"48В у кількості 2 одиниць. Одночасно з товаром Покупцеві передається технічна документація та Товар і гарантійний талон (пункт 2.1 Договору).Договірна ціна товару становить 218 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 36 400,00 грн. (пункт 3.2 Договору);

Організація і здійснення поставки електрокарів здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000), за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, смт. Форос, Фороський спуск, оздоровчий комплекс "Дача "Тесселі"(пункт 6.1 Договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК "Град" на адресу позивача було надано податкову накладну №173 від 14.06.2011 на суму 218 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 36 400,00 грн., із зазначенням найменування товару - електрокар "Аттіка 4.2"48V - 2 шт.*91 000. Дана податкова накладна включена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року, запис у реєстрі отриманих податкових накладних №282. Також Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК "Град" на адресу позивача було надано видаткову накладну №6144 від 05.08.2011 на суму 218 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 36 400,00 грн. Суму витрат за накладною до складу валових витрат за 2 квартал 2011 року не включено.

Судом першої інстанції не встановлений факт транспортування товару від ТОВ "ТВК "Град" на адресу позивача, позивачем не надано товарно-транспортних або залізничних накладних, що свідчать про рух товару від постачальника до покупця.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивачем не враховано, що за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ "ТВК "Град" встановлена відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.03.2011 по 30.06.2011, які підпадають під визначення статті 3 Закону України Закону України "Про податок на додану вартість"(зі змінами та доповненнями) та статті 134 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, чим порушено частину п'яту статті 203, частини першу, другу статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ТВК "Град"при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення статтей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

В ході проведення перевірки з'ясовано, що ТОВ "ТВК "Град" не знаходиться за юридичною адресою, не має в наявності трудових ресурсів, власних матеріальних ресурсів, орендованих (офісні, складські приміщення, транспортні засоби, обладнання та устаткування, тощо) для здійснення господарської діяльності у задекларованих в податковій звітності обсягах та з вказаними в розшифровках (додаток 5) до податкової звітності з податку на додану вартість контрагентами.

Позивачем не надано суду жодного документу на підтвердження реальної наявності товару, що був предметом договору №0606 від 06.06.2011, укладеного з ТОВ "ТВК "Град": ані документів, що підтверджують транспортування товару від Продавця до Покупця, ані технічної документації на електрокар "Аттіка 4.2", ані гарантійних талонів на електрокари.

Отже, правомірним є висновок відповідача про те, що договір №0606 від 06.06.2011 був укладений між ТОВ "ТВК "Град" та позивачем без наміру виникнення реальних правових наслідків.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Слід зазначити, що у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, зокрема, зазначено: "Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів зазначає, що оскільки фактичне здійснення операції з поставки Товариством з обмеженою відповідальністю ОВ "ТВК "Град" на адресу позивача товару -електрокарів, не підтверджується належними доказами, сама по собі податкова накладна №173 від 14.06.2011 на суму 218 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 36 400,00 грн., не є підставою для включення позивачем відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2011 №0002120231тому доводи апеляційної скарги позивача не визнаються судовою колегією.

Як вбачається з матеріалів справи податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011 №0002302330 було прийнято стосовно позивача у зв'язку з порушенням ним пункту 10 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг"№ 265/95-ВР від 06.07.1995 р. (із змінами і доповненнями) - не забезпечення зберігання контрольних стрічок за весь період, що перевіряється (наявність факту цього порушення позивачем визнано у судовому засіданні) та пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" порушення порядку зберігання та щоденного друку 123 фіскальних звітних чеків.

Сума нарахованих податковим повідомленням-рішенням №002302330 від 15.11.2011 штрафних санкцій склала 41 990,00 грн., з яких: 170,00 грн. -за втрату контрольних стрічок, 41820,00 грн.-з порушення порядку щоденного друку та зберігання 123 фіскальних звітних чеків (340,0 грн. х 123).

З урахуванням уточнень до позовних вимог, позивач визнав порушення на суму 850,00 грн.- за не зберігання контрольних стрічок (170,00 грн.) та не зберігання 2 фіскальних звітних чеків (2 х 340,00 грн.). В іншій частині штрафних санкцій -41140,00 грн. податкове повідомлення-рішення №002302330 від 15.11.2011 позивачем оскаржувалося в суді першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та визнав незаконним та скасував рішення №002302330 від 15.11.2011в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 1020,00 грн., в іншій частині позову- відмовлено.

Позивачем в апеляційному порядку не оскаржується постанова суду першої інстанції стосовно рішення №002302330 від 15.11.2011.

Відповідачем в апеляційній скарзі наводяться доводи щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 1020,00грн. згідно рішенню №002302330 від 15.11.2011, які, на думку судовою колегії, не заслуговують на увагу через наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Перевіркою встановлені порушення пункту 9 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на об'єктах платника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1999 №199 затверджено вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторів розрахункових операцій для різних сфер застосування(далі -Вимоги). У пункті 2 цих Вимог наведено визначення поняття зміни, під яким розуміється період роботи реєстратора розрахункових операцій від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання Z-звіту. Водночас пунктом 7 Вимог передбачено, що всі режими роботи реєстратора (крім тих, що забезпечують усунення причин блокування) повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни. При цьому максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 год., тобто від 0 год. 00 хв. до 24 год. 00 хв.

Таким чином, тривалість зміни реєстратора розрахункових операцій -це період часу від реєстрації першої за день розрахункової операції до виконання Z-звіту, яка обмежується 24 годинами. Цим й обумовлено виконання Z-звіту щодня.

Конструкція норми, викладеної у пункті 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"побудована таким чином, що зобов'язання щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків покладено на суб'єкта підприємницької діяльності і не залежить від режиму роботи реєстратора розрахункової операції та тривалості зміни.

Отже, друкування фіскальних звітних чеків має забезпечуватися щоденно, тобто друкування звіту за певний робочий день має бути здійснено цього ж дня до 00 год. 00 хв.

Невиконання позивачем щоденного друку фіскального звітного чеку тягне за собою застосування до нього фінансової санкції у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне порушення на підставі пункту 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Така ж позиція зі спірного питання викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.06.2010 та у постанові Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011 у справі №2а-1483/10/2770.

За визначенням абзацу 22 статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"фіскальний звітний чек- документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Відповідно до пункту 2 Вимог "Щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1999 № 199 (далі -Вимоги), Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора; X-звіт - денний звіт без обнулення інформації в оперативній пам'яті;

Оскільки, при друкуванні X-звіту реєстратора розрахункових операцій інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій не заноситься до фіскальної пам'яті реєстратора, X-звіт не замінює Z-звіту, й наявність у книзі обліку розрахункових операцій X-звіту замість Z-звіту не може вважатися виконанням позивачем вимоги пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"щодо щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальних звітних чеків і забезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

За правилом пункту 14 Вимог чеки всіх звітів повинні містити такі загальні реквізити: назву і адресу господарської одиниці; індивідуальний номер платника, перед яким друкуються великі літери "ПН". У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрований як платник ПДВ, замість індивідуального номера платника повинен бути надрукований ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або ідентифікаційний номер згідно з ДРФО (для фізичних осіб), а замість літер "ПН" - літери "ІД"; фіскальний номер реєстратора, перед яким друкуються великі літери "ФН"; заводський номер реєстратора; логотип виробника.

Чек Z-звіту - фіскальний звітний чек повинен додатково містити такі дані (всі підсумки та суми обчислюються за зміну): підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожною ставкою ПДВ окремо; літерні позначення та відповідні ставки податку на додану вартість у відсотках, а також дати їх останнього занесення (якщо таке занесення проводилося у день друкування даного фіскального звітного чека); суми податку на додану вартість за кожною ставкою; підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги), продаж яких не підлягає обкладенню податком на додану вартість; загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) з розбивкою за формами оплати; підсумок розрахункових операцій та суми податку на додану вартість відповідно до абзаців другого, четвертого, п'ятого, шостого цього пункту за сумами коштів, виданих покупцям (споживачам послуг), якщо такий підсумок не дорівнює нулю; суми готівки за операціями "службового внесення" та "службової видачі"; кількість касових чеків (квитанцій), виданих за зміну, окремо за реалізованими товарами (наданими послугами) та виданими коштами; номер, дату і час друкування фіскального звітного чека; повідомлення про обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека. У разі призначення реєстратора для роботи з декількома валютами чек Z-звіту повинен додатково містити підсумки розрахункових операцій щодо кожної валюти окремо (пункт 17 Вимог).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у книзі обліку розрахункових операцій №2702006286/3 зберігається роздрукована реєстратором розрахункових операцій копія Z-звіту №0502 за 05.04.2009, яка містить всі передбачені Вимогами реквізити. У книзі обліку розрахункових операцій №2702006286/4 зберігається роздрукована реєстратором розрахункових операцій копія Z-звіту №0926 за 09.06.2010, яка містить всі передбачені Вимогами реквізити. У книзі обліку розрахункових операцій №270200686814/1 зберігається роздрукована реєстратором розрахункових операцій копія Z-звіту №0015 за 21.04.2009, яка містить всі передбачені Вимогами реквізити.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявність таких копій свідчить про те, що відповідні Z-звіти роздруковувалися, й сама по собі відсутність їх оригіналів, за наявності ідентичних копій, сформованих та роздрукованих саме реєстратором розрахункових операцій, не є порушенням вимог пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальних звітних чеків і забезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що по роздрукуванню та збереженню у книзі обліку розрахункових операцій №2702006286/3 фіскального звітного чеку №0502 за 05.04.2009, у книзі обліку розрахункових операцій №2702006286/4 фіскального звітного чеку №0926 за 09.06.2010, у книзі обліку розрахункових операцій №270200686814/1 фіскального звітного чеку №0015 за 21.04.2009, порушення з боку позивача відсутні. Розмір штрафних санкцій за вказані порушення, який увійшов до загальної суми у податковому повідомленні-рішенні від 15.11.2011 №0002302330, складає 1020,00грн.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання незаконним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2011 №0002302330 в частині суми застосованих штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн.

Апеляційні скарги не містять доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційних скарг щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні скаржниками наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання позивача та відповідача в апеляційних скаргах на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" та Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.07.2012 у справі № 2а-892/12/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко