Ухвала суду № 26318794, 27.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8910/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губської О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Маджар О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001862220 від 20.06.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, за основним платежем у розмірі 304 999,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 70 210,25 грн. -всього на суму 375 509,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На думку апелянта господарські операції позивача з ТОВ "Монітор", ПП "Гама-техніка", ПМП "Мегасервіс" є такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами планової виїзної перевірки дотримання ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс" вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року складено Акт № 168/22-20/24721187 від 05 червня 2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) та п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами і доповненнями), у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 304 999 грн., у тому числі: за жовтень 2010 р. у сумі 254 425 грн., за червень 2011 р. на суму 24 162 грн., за липень 2011 р. на суму 14 863 грн., за серпень 2011 р. на суму 11 549 грн.

На підставі Акту перевірки від 05 червня 2012 року № 168/22-20/24721187 ДПІ у Святошинському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 20.06.2012 року № 0001862220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 304 999,00 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 70 210,25 грн.

Як вбачається з Акту перевірки від 05 червня 2012 року № 168/22-20/24721187, при проведенні аналізу податкової звітності ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс" встановлено наявність взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ "Монітор", ПМП "Мегасервіс", ПП "Гама-Техніка" та ДП "Украерорух".

Згідно висновків Акту перевірки, формування податкового кредиту Позивачем у розмірі 304 999 грн. за періоди жовтень 2010 р., червень 2011 р., липень 2011 р., серпень 2011 р. є неправомірним, оскільки укладені Позивачем з його контрагентами ПМП "Мегасервіс", ПП "Гама-Техніка" договори є нікчемними. До такого висновку Відповідач дійшов на підставі отриманих з ДПІ у м. Хмельницьку Актів перевірок ПМП "Мегасервіс" та ПП "Гама-Техніка", а саме: Акту перевірки ПМП "Мегасервіс" за жовтень 2010 року від 14.03.2012 року № 1870/23-4/31791970; Акту перевірки ПМП "Мегасервіс" за липень 2011 р. від 09.04.2012 року № 2495/22-3/31791970; Акту перевірки ПМП "Мегасервіс" за серпень 2011року - жовтень 2011року від 01.02.2012 року № 804/23-4/31791970; Акту перевірки ПП "Гама-Техніка" за червень, липень 2011 року від 13.04.2012 року № 2622/22-3/30461557, Акту перевірки ТОВ «Монітор»№ 2279/22-3/23654075 від 02.04.2012 року.

З викладу та цитування, що міститься в Акті перевірки від 05 червня 2012 року № 168/22-20/24721187 вбачається, що ДПІ у м. Хмельницьку було зафіксовано неможливість здійснення господарської діяльності ПМП "Мегасервіс" з його контрагентами ТОВ «АМБ-Трейд»та ТОВ «Світ Імпекс», а також неможливість здійснення господарської діяльності між ПП «Гама-Техніка»з його контрагентами ПП «Альянс-Строй», ПП «ЛАКШМИ», ТОВ «Ремстройелектро», оскільки у контрагентів не підтверджено наявність умов для надання послуг ПМП «Мегасервіс», ПП «Гама-Техніка». Згідно висновків ДПІ у м. Хмельницьку які продубльовані відповідачем ПМП «Мегасервіс», ПП «Гама-Техніка», створювали підприємства без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання прибутку, за грошову винагороду на пропозицію невстановлених осіб, та діяли з метою штучного створення податкового кредиту з ПДВ та валових витрат для вищезазначених підприємств.

З огляду на це, відповідач при складанні акту перевірки від 05 червня 2012 року № 168/22-20/24721187 дійшов висновку, про неможливість по ланцюгу виконання робіт, надання послуг ПМП «Мегасервіс», ПП «Гама-Техніка»для ТОВ «НПВ «Техвестсервіс», та нікчемність укладених договорів між сторонами.

В акті зазначено, що в діяльності ТОВ «НВП «Техвестсервіс»вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

В зв'язку з вищевикладеним, податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «НВП «Техвестсервіс»здійснювалась поза межами правового поля, так взаємовідносини з його контрагентами є фіктивними правочинами, які не несуть на меті настання реальних наслідків, а також вчинені без наміру створення правових наслідків (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи податкового органу судом першої інстанції було правильно не взято до уваги, оскільки вони не підтверджені будь-якими доказами, являють собою виклад припущень зроблених іншим податковим органом, без будь-якої конкретизації.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини частково виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється також з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 року.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пункт 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, виконаних робіт, наданих послуг на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

На підтвердження реальності господарських операцій щодо надання ПМП «Мегасервіс», ПП «Гама-Техніка»позивачу послуг у жовтні 2010 року, червні, липні 2011 року, останніми подано копії договорів про надання послуг; додаткові угоди до них, акти здачі-приймання наданих послуг; податкові накладні; ліцензії ПМП «Мегасервіс»серії АВ № 364174 на будівельну діяльність видану 28.08.2007 року зі строком дії до 10.08.2012 року, та ПП «Гама-Техніка»серії АВ № 346005 на будівельну діяльність видану 27.06.2007 року зі строком дії до 13.06.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачені грошові кошти на користь ПМП «Мегасервіс»на виконання п. 4.4 Договору № 3/2010.07 від 15.07.2010 року у загальному розмірі 822 972,54 грн. (у т.ч. ПДВ -137 162,09 грн.), що підтверджується банківськими виписками № 385 від 25.10.2010 року та № 397 від 29.10.2010 року (а.с. 30-31).

Позивачем на виконання п. 4.2 Договору № 6/2010.07 від 22.07.2010 року оплачено грошові кошти на користь ПМП "Мегасервіс" у загальній сумі 703 577,28 грн. (у т.ч. ПДВ -117 262,88 грн.), що підтверджується банківською випискою № 386 від 29.10.2010 року (а.с. 30).

ПП «Гама-Техніка»видано Позивачу податкову накладну № 60 від 25.06.2011 року, на підставі якої Позивач відніс до складу свого податкового кредиту в червні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 9 112,20 грн. (а.с.60). На виконання пунктів 2.3, 2.4 Договору № 5./11.04 від 29.04.2011 року, згідно банківських виписок № 308 від 04.07.2011 року та № 309 від 04.07.2011 року позивачем оплачено надання вказаних послуг ПП «Гама-Техніка».

На виконання пунктів 2.3, 2.4 Договору № 1.11.05 від 04.05.2011 року, згідно банківських виписок № 362 від 28.07.2011 року та № 363 від 28.07.2011 року позивачем оплачено вартість виконаних вищевказаних робіт.

Згідно висновків акту перевірки в перевіряємому періоді згідно рахунків-фактур ТОВ «НВП «Техвестсервіс»перерахувало на розрахункові рахунки своїх контрагентів грошові кошти на виконання умов зазначених договорів.

Відтак, Позивачем віднесено до податкового кредиту періодів жовтень 2010 р., червень 2011 р., липень 2011 р. загальну суму податку на додану вартість у розмірі 304 999 грн., яка сформована внаслідок сплати Позивачем сум податку на додану вартість у ціні наданих йому послуг ПМП «Мегасервіс»відповідно до Договору № 3/2010.07 від 15.07.2010 року та Договору № 6/2010.07 від 22.07.2010 року, а також виконаних робіт ПП «Гама-Техніка»відповідно до Договору № 5./11.04 від 29.04.2011 року та Договору № 1.11.05 від 04.05.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган не заперечує, що відомості в вищенаведених документах відповідають дійсності, та не спростовує наявність прав на виписку податкових накладних ПМП «Мегасервіс», ПП «Гама-Техніка».

Отже, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому виконавцями робіт - ПМП «Мегасервіс», ПП «Гама-Техніка».

Із зазначеного слідує, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої виконавцям робіт.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Господарська діяльність ПМП «Мегасервіс», ПП «Гама-Техніка»на момент здійснення правочинів не припинена, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.3. ст. 198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п. 6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, матеріали справи, колегія суддів згодна з висновками суду першої інстанції, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку, мали оформлені договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ними податковими накладними. Отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Крім цього, за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що оцінюючи укладені позивачем правочини, відповідач зробив висновок про їх нікчемність з огляду те, що вони не спричиняють реального настання правових наслідків.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Тому відповідач невірно кваліфікував укладені позивачем з його контрагентами правочини. Згідно з ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Слід зазначити, що на підтвердження своїх висновків, за якими податковий орган дійшов висновку про фіктивність укладених позивачем правочинів, відповідних судових рішень відповідач суду не надавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ «НВП «Техвестсервіс»на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

Таким чином, матеріали справи містять документальні докази, надані на підтвердження виконання договору позивача із ПМП «Мегасервіс», ПП «Гама-Техніка»які відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів, у позивача наявне підтвердження оплати наданих послуг, виконаних робіт, наявні податкові накладні, що дає позивачу правові підстави для віднесення сум ПДВ по вказаним операціям до податкового кредиту.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін, щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В зв'язку з тим, що ТОВ «НВП «Техвестсервіс»була правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ПМП «Мегасервіс», ПП «Гама-Техніка», висновки Акта від 05 червня 2012 року № 168/22-20/24721187 про порушення позивачем норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, Закону України від 03.04.1997 №168/97ВР «Про податок на додану вартість»є помилковими.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 304 999,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 70 210,25 грн. було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 20.06.2012 року № 0001862220, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи і дійшов вірного висновку щодо правомірності дій відповідача.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно зі ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються, оскільки вони вже були предметом розгляду суду першої інстанції і їм дано належну правову оцінку.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.