Ухвала суду № 26317078, 03.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2012 р. м. Київ К-34143/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. -головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу приватної фірми "Бронт" (далі -ПФ «Бронт»)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009

у справі № 2а-9191/09/2670

за позовом ПФ "Бронт"

до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі -ДПІ)

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про скасування рішень ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.2009 № 0000552202/0, від 12.08.2009 № 0001292202/0 та від 12.08.2009 № 0001302202/0. Також ПФ «Бронт»у позовній заяві просила зобов'язати відповідача не чинити перешкод господарській діяльності позивача шляхом відновлення ПФ «Бронт»електронного документообігу звітності, не застосовувати до позивача штрафних санкцій за контрактом від 21.07.2008 № НМС-0801, а також зобов'язати ДПІ провести службову перевірку кваліфікаційної відповідності працівників податкового органу, які були причетні до складення актів перевірок від 07.04.2009 № 200/1-22-02-23168587 та від 05.08.2009 № 475/1/2202/23168587.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009, у позові відмовлено. У прийнятті цих судових рішень попередні інстанції виходили з того, що оскільки імпортований позивачем товар не був розмитнений протягом строку, встановленого частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», то відсутні підстави вважати цей товар ввезеним на територію України, що, в свою чергу, обумовлює правомірність застосування до позивача оспорюваних штрафних санкцій.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ПФ «Бронт»просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та повністю задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що факт поставки імпортованої позивачем продукції підтверджується перебуванням вантажів під митним контролем на митній території України.

Справу розглянуто у письмовому провадженні відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ПФ «Бронт»з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачеві 59301,44 грн. пені, а також штрафних санкцій у сумі 96321,46 грн. та у сумі 170 грн. за оспорюваними рішеннями слугував висновок контролюючого органу про порушення ПФ «Бронт»статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі -Закон) внаслідок недотримання терміну надходження товару за зовнішньоекономічним контрактом від 21.07.2008 № НМС-0801, укладеним з компанією «Жеджянг Хулон Микро Електрик Машин Ко., ЛТД»(Китай), а також про порушення порядку декларування дебіторської заборгованості нерезидента. Так, в рахунок оплати за товар позивач перерахував на користь названого нерезидента 22.07.2008 кошти у сумі 20 000 дол. США, 06.08.2008 -кошти у сумі 14748 дол. США, 30.12.2008 -34700 дол. США, однак станом на 26.03.2009 імпортований позивачем товар, що знаходився на зберіганні у спеціальній митній зоні, розмитнено не було.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 4 Закону передбачено, що Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до статті 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

За змістом частини третьої статті 71 Митного кодексу України митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Разом з тим, відповідно до статті 92 названого Кодексу якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Крім того, частиною першою статті 95 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, ВМД є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем»з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Таким чином, оформлення вантажної митної декларації на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, у зв'язку з чим датою імпорту слід вважати не дату оформлення ВМД, а дату фактичного перетину митного кордону.

Однак у розглядуваному випадку суди не встановили коли саме і на яку суму товар, попередньо оплачений позивачем, фактично перетнув митний кордон України.

Оскільки межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не дають права касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, тоді як наведені процесуальні правопорушення, які полягають у неповному з'ясуванні обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, позбавляють касаційний суд можливості перевірити правильність та законність оскаржуваних рішень, то останні підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у відповідній частині.

Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно встановити викладені у цій ухвалі обставини, на підставі цього зробити вмотивований висновок про дотримання (або порушення) позивачем строку, встановленого частиною першою статті 2 Закону, і за результатами встановленого правильно застосувати норми матеріального права та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Що ж стосується решти позовних вимог, то слід погодитися з висновком судів про те, що вони не відповідають передбаченим законом способам захисту порушеного права в адміністративному суді, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватної фірми "Бронт" задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 у справі № 2а-9191/09/2670 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішень державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.2009 № 0000552202/0, від 12.08.2009 № 0001292202/0 та від 12.08.2009 № 0001302202/0.

У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 у справі № 2а-9191/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько