Ухвала суду № 26317077, 03.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 року м. Київ К-22547/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донремсервіс" (далі -Товариство)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010

у справі № 2-а-9253/09/0570

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м. Дружківка (далі -ДПІ),

головного державного податкового ревізора-інспектора державної податкової адміністрації у Донецькій області Тіщенко Світлани Олександрівни,

головного державного податкового ревізора-інспектора державної податкової адміністрації у Донецькій області Крікорова Карена Рафаелійовича,

начальника ДПІ

та Державної податкової адміністрації у Донецькій області (далі -ДПА)

про визнання неправомірним акта, визнання неправомірними дій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсними направлень ДПІ від 19.03.2009 № 105 на проведення планової виїзної документальної перевірки Товариства, визнання недійсним акта від 19.03.2009 № 24/2300/31131769 «Про недопуск до перевірки», про визнання протиправними дій працівників ДПА Тіщенка С.А. і Крікорова К.Р. та посадових осіб ДПІ зі складення оспорюваних направлень та включення до складу перевіряючи працівників ДПА, а також про скасування наказу ДПА від 27.02.2009 № 73/ДСК.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2009 позов задоволено частково; наказ ДПА від 27.02.2009 № 73/ДСК скасовано в частині зобов'язання ДПІ забезпечити залучення фахівців управління податкового контролю юридичних осіб ДПА Тіщенко С.А. та Крікорова К.Р. для проведення планової виїзної перевірки Товариства з підстав невідповідності цього наказу функціям органів державної податкової служби; визнано недійсним направлення від 19.03.2009 № 105; в решті позову відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 названу постанову суду першої інстанції скасовано; у задоволенні позову Товариства відмовлено повністю.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду зі спору як скасовану помилково.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС).

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

За змістом статті 17 КАС (у редакції, що діяла на момент звернення позивача з цим позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС (у тій самій редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС, позивач -це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За приписами статті 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, які вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

У розглядуваному випадку позивачем не наведено, яким чином оскаржувані рішення та дії податкового органу вплинули на права та обов'язки Товариства.

Так, оскаржуваний наказ ДПА від 27.02.2009 № 73/ДСК «Про організацію проведення перевірок»та оспорюване направлення визначають виключно питання внутрішньої взаємодії органів державної податкової служби та не сприяють ані звуженню прав Товариства, ані виникненню у нього будь-якого додаткового обов'язку. Так само і власне суб'єктний склад посадових осіб, залучених до перевірки Товариства, жодним чином не торкається прав та обов'язків позивача.

Проведення перевірки за своєю сутністю є процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за дотриманням суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, а відтак дії податкового органу відносно організації проведення перевірки не вплинули та стан суб'єктивних прав та обов'язків позивача.

Акт про недопуск до перевірки від 19.03.2009 є лише засобом засвідчення факту недопущення посадових осіб податкового органу до перевірки Товариства, а тому цей акт не можна вважати рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує, змінює або припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов вмотивованого висновку про відсутність порушення прав Товариства внаслідок вчинення відповідачем дій, які є предметом оскарження за даним позовом, та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донремсервіс" відхилити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі № 2-а-9253/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько