Постанова № 26316105, 27.09.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2012 № 11/94-54/540

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Поздняков А.Ю., довіреність б/н від 14.06.2012 року,

відповідача: Носирев О.М., директор,

Кармозенко В.Д., довіреність б/н від 10.09.2012 року,

Котенко О.О., довіреність б/н від 10.09.2012 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта"

на рішення господарського суду м. Києва

від 02.07.2012 р.

у справі № 11/94-54/540 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта"

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Перший інвестиційний банк" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта" про звернення стягнення на заставлене майно.

В подальшому позивач подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 1 075 042,79 дол. США.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2012 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта" (03049, м. Київ, вул. Тополева, 4-8, оф. 62, ідентифікаційний код 31055725) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший інвестиційний банк" (04073, м. Київ, пр-т Московський, 6, ідентифікаційний код 26410155) заборгованість по кредиту 433 000 (чотириста тридцять три тисячі) доларів США, що за курсом НБУ станом на час розгляду справи становить 3 460 103 (три мільйони чотириста шістдесят тисяч сто три) грн. 50 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 516 001,16 (п'ятсот шістнадцять тисяч один) долари США 16 центів, що за курсом НБУ станом на час розгляду справи становить 4 123 365 (чотири мільйони сто двадцять три тисячі триста шістдесят п'ять) грн. 27 коп., пеню за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом у розмірі 204 635 (двісті чотири тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 19 коп. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення скасувати та відмовити в позові повністю.

Позивач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

11 серпня 2003 року між Акціонерним банком "Перший інвестиційний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Перший інвестиційний банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атланта" (позичальник) було укладено кредитний договір № 89/0311-КЮ.

Згідно п. 2.1 договору банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в розмірі 433 000,0 дол. США. на умовах цього договору на поповнення обігових коштів та придбання автозаправочної станції. Кредитні кошти в розмірі 124 000,00 доларів США банк надає після укладення з позичальником договору застави нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тополева, 4-8, решта кредитних коштів надаватиметься позичальнику після укладення договорів застави автозаправної станції та 4 квартир за адресою: м. Київ, вул. Тополева, 4-8.

Пунктом 2.2 кредитного договору передбачено, що плата за кредит встановлюється у розмірі 20 % річних.

Згідно з п. 4.2.2 та п. 4.2.3 кредитного договору позичальник зобов'язується використовувати кредит за цільовим призначенням і погасити заборгованість перед банком за наступним графіком: з серпня 2004 року по липень 2006 року щомісячно в розмірі 18 000,00 доларів США; до 07 серпня 2006 року включно 1 000,00 доларів США шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок, відкритий банком, а також своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору період нарахування відсотків складає певну кількість календарних днів. Датою початку періоду нарахування відсотків є дата надання кредиту. Відсотки нараховуються на суму фактично отриманого кредиту по день повного його повернення. Кількість днів у році для розрахунку відсотків визначається сторонами у 360 днів, кількість днів у місяці -фактична.

У відповідності з п. 3.3 кредитного договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 09.10.2003 року) відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно станом на останній робочий день місяця та на момент кінцевого строку повернення кредиту. Нарахування відсотків за останній робочий день та слідуючі за ним неробочі дні поточного місяця здійснюється в наступному місяці.

Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником відповідно до розрахунків банку у період з останнього робочого дня цього ж місяця до п'ятнадцятого числа наступного місяця включно та одночасно з кінцевим строком повернення кредиту.

Згідно з п. 7.2 - п. 7.4 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, включаючи зобов'язання по сплаті неустойки та відшкодуванню збитків у розмірі та випадках, передбачених цим договором. Цей договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін. Всі зміни та доповнення до цього договору приймаються за згодою сторін, укладаються у письмовій формі та є його невід'ємною частиною.

В забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, 11.08.2003 року між банком (заставодержатель) та ТОВ "Атланта" (заставодавець) укладено договір застави нежилих адміністративно-офісних приміщень, які розташовані в м. Києві по вул. Тополева, будинок 4-8 (літера А) площею 228,60 кв.м.

Крім того, 13.08.2003 року між банком (заставодержатель) та відповідачем (заставодавець) укладено договір застави автозаправної станції, яка розташована у Васильківському районі Київської області.

22.08.2003 року між ТОВ "Атланта" та ПАТ "Перший Інвестиційний банк" була укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору, відповідно до умов якої позичальник зобов'язався достроково повернути кредит та відсотки за користування кредитними коштами до 19.09.2003 року.

05.09.2003 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до кредитного договору,за якою позичальник зобов'язався достроково повернути кредит та відсотки за користування кредитом до 09.10.2003 року.

Також 09.10.2003 року ТОВ "Атланта" та ВАТ "Перший Інвестиційний банк" уклали додаткову угоду № 4 до кредитного договору, відповідно до якої позичальник зобов'язався достроково повернути кредит та відсотки за користування кредитними коштами до 14.11.2003 року.

На виконання зазначеного кредитного договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача кошти у розмірі 433 000,00 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами № 1376774 від 11.08.2003 на суму 124 000,00 доларів США; № 1384532 від 14.08.2003 на суму 100 000,00 доларів США; № 1387198 від 15.08.2003 на суму 35 000, 00 доларів США; № 1389893 від 18.08.2003 на суму 25 000,00 доларів США; № 1393058 від 19.08.2003 на суму 25 000,00 доларів США; № 1400775 від 22.08.2003 на суму 50 000,00 доларів США; № 1403029 від 26.08.2003 на суму 50 000,00 доларів США; № 1406169 від 27.08.2003 на суму 24 000,00 доларів США.

Втім, відповідач у порушення умов кредитного договору свого зобов'язання за кредитним договором не виконав, а саме - в обумовлені строки, визначені погодженим графіком, не здійснив повернення банку кредиту, процентів за користування кредитом у розмірах та терміни, передбачені в вищевказаним кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності у відповідача заборгованості за кредитом у сумі 433 000,00 доларів США та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 516 001,16 доларів США (що утворились станом на 20.01.2011 року) документально підтверджується випискою по особових рахунках відповідача, розрахунком заборгованості, вимогами банку про повернення заборгованості, а отже, вказаний факт належним чином доведений суду позивачем.

Крім того, факт наявності вказаної заборгованості встановлений рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25.10.2011 р. у справі № 5841, що набрало законно сили згідно з ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.12.2011 року.

У відповідності до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.06.2011 р. залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.11.2011 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, де сторонами є ТОВ "Атланта" та ПАТ "Перший Інвестиційний Банк", вказана заборгованість TOB "Атланта" залишилась не сплаченою.

Відповідач доказів сплати заборгованості за основним зобов'язанням у сумі 433 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ гривні до долара США на час розгляду справи становить 3 460 103,00 грн., а також заборгованості по сплаті за користування кредитом у сумі 516 001,16 доларів США, що за курсом НБУ на час розгляду справи становить 4 123 365, 27 грн., суду не надав, у зв'язку з чим вказані суми підлягають стягненню у судовому порядку.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 314 "Про судове рішення у цивільній справі" у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Щодо вимог позивача про стягнення 2 996 807,38 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 3 542 970,22 грн. пені за прострочення сплати процентів суд відзначає наступне.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з умовами договору кінцевий термін користування кредитними коштами відповідачу встановлений до 07.08.2006 року. Отже, фактично право вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту виникло з 08.08.2006 року. Право позивача на нарахування пені на відсотки за користування кредитом виникає після 15-ого числа кожного місяця до дня повернення кредиту, починаючи з 18.11.2003 року.

Згідно з п. 5.2 кредитного договору з несвоєчасну сплату кредиту та /або відсотків за користування ним позичальник сплачує пеню за кожний день прострочки, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який стягується пеня.

Як вбачається з кредитного договору, сторони у договорі не погодили можливість нарахування пені на період прострочення більший, ніж встановлено законом - ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З розрахунку пені за несвоєчасне повернення відсотків вбачається, що позивачем нараховується пеня за несвоєчасне повернення відсотків наростаючим підсумком з 18.11.2003 року по 20.01.2011 року.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду міста Києва 20.03.2008 року, тобто після спливу строку позовної давності для вимог про стягнення пені за кредитом та пені нарахованої на відсотки за користування кредитом за період з листопада 2003 року по березень 2007 року.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Клопотання про поновлення пропущеного строку давності позивачем не заявлено.

За таких обставин відповідач повинен сплатити позивачу пеню за несвоєчасне повернення відсотків за період з квітня 2007 року по 20.01.2011 року, розмір якої за розрахунком суду з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та шляхом її нарахування на відсотки за кожен місяць окремо становить 204 635,19 грн.

При цьому в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 996 807,38 грн., а також вимог про стягнення пені нарахованої на відсотки за користування кредитом за період з листопада 2003 року по березень 2007 року слід відмовити.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 серпня 2003 року № 89/0311-КЮ суд вважає за необхідне зазначити, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Апелянт посилається на додаткову угоду № 4 від 09 жовтня 2003 року, якою п. 4.2.11 кредитного договору викладено в новій редакції, а саме - відповідач зобов'язаний укласти у термін до 29 жовтня 2003 року включно договір застави 4 квартир №№ 61, 62, 63 та 64 за адресою: м. Київ, вул. Тополева, 4-8. У разі невиконання цієї умови позичальник зобов'язується достроково повернути кредит та відсотки за користування ним в добровільному порядку до 14 листопада 2003 року, у зв'язку з чим саме з цього часу (з 15.11.2003 року) у позивача виникло право на звернення до суду.

Проте, оскільки пункт 4.2.2 кредитного договору змінено не було, а тому, слід застосовувати приписи ч. 5 ст. 261 ЦК України та відлік трирічного строку позовної давності починати саме з 08 серпня 2006 року.

Так само суд не приймає до уваги посилання відповідача на заміну зобов'язання щодо повернення кредиту 07.08.2006 року (додаткова угода № 4 до договору) новим зобов'язанням -поверненням кредиту 14.11.2003 року шляхом передачі заставленого майна, оскільки суд вважає, що відповідач на свій розсуд трактує зміст внесених змін до п. 4.2.11 договору, якими врегульовано зовсім інші обов'язки ТОВ "Атланта" - оформити правовстановлюючі документи на заставлене майно.

Щодо строку позовної давності по стягненню відсотків за користування кредитом суд вважає, що порушення прав позивача триває з огляду на пункти 3.2, 3.3 договору, заборгованість по кредиту на час розгляду даної справи відповідачем не погашена, а тому позивачем не пропущено строку позовної давності щодо вимог про стягнення відсотків за користування кредитом.

Також суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що зобов'язання за кредитним договором припинились шляхом належного виконання такого зобов'язання, а саме -зверненням стягнення на заставлене майно за виконавчим написом нотаріуса, у зв'язку з чим провадження у справі необхідно припинити.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису зі звернення стягнення на нерухоме майно, яке передано в іпотеку позивачу, не звільняє відповідача від обов'язку виконувати взяті на себе зобов'язання та не є перешкодою у стягненні заборгованості у судовому порядку.

Крім того, судом встановлено, що 21.12.2011 р. на виконання виконавчого напису, вчиненого 22.03.2005 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. за реєстраційним номером № 4257, відбулися прилюдні торги з продажу майна TOB "Атланта", а саме: нежилі приміщення - адміністративно-офісні, які розташовані в м. Києві на вул. Тополевій,4-8 (літ. А).

21.02.2012 р. відділом ДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві на рахунок 3739300102 перераховано грошові кошти від продажу з прилюдних торгів, що відбулися 21.12.2011 р., вищезазначеного майна в розмірі 1 010 844, 93 грн. з яких 4 100 грн. погашено у рахунок витрат кредитора пов'язаних з виконанням, а 1 006 744, 92 грн. (що за курсом НБУ на день погашення заборгованості (22.02.2012 р.) становить 126 041,63 дол. США) перераховано на погашення прострочених процентів.

У зв'язку з цим, після часткового погашення заборгованості шляхом продажу заставленого майна позивач 21.05.2012 року зменшив розмір позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2012 року у справі № 11/94-54/540 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва 02.07.2012 року у справі № 11/94-54/540.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2012 року у справі № 11/94-54/540 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта" - без задоволення.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Шапран В.В.