Постанова № 26316063, 03.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 року Справа № 5019/1049/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Петухов М.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: Данилевський О.М. (довіреність № 14-460 від 2 жовтня 2012 року)

відповідача: Бондар Ю.М. (довіреність 01-10/23 від 5 липня 2012 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 04 вересня 2012 року р. у справі №5019/1049/12 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради

про стягнення 4 737 796 грн. 27 коп..

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі-Позивач) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-5) до Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (надалі-Відповідач) про стягнення 4 090 712 грн. 09 коп. заборгованості за поставлений природній газ, 267 373 грн. 64 коп. пені, семи відсотків штрафу в розмірі 286 763 грн. 80 коп., інфляційних в розмірі 40 949 грн. 90 коп. та річних в розмірі 51 996 грн. 83 коп..

Рішенням господарського суду Рівненської області від 4 вересня 2012 року по даній справі (а.с. 85-89) з підстав, вказаних у даному рішенні, позов задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 4 090 712 грн. 09 коп. заборгованості, 133 686 грн. 82 коп. пені, семи відсотків штрафу в сумі 143 381 грн. 90 коп., річних в сумі 51 996 грн. 83 коп., інфляційних в сумі 40 949 грн. 90 коп. та 64 380 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Судовий збір покладено на Відповідача в розмірі 64 380 грн. 00 коп..

20 вересня 2012 року господарським судом Рівненської області винесено ухвалу про виправлення описки в резолютивній частині рішення від 4 вересня 2012 року по справі № 5019/1049/12 шляхом доповнення останньої пунктом 4 наступного змісту: "В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.".

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 95-101) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав висвітлених в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Рівненської області від 4 вересня 2012 року в даній справі скасувати в частині зменшення пені та cеми відсотків штрафу, і прийняти в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги задоволити повністю. Позивач також просить судові витрати покласти на Відповідача.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 112-119), в якому з підстав, висвітлених у даному відзиві, просить рішення господарського суду Рівненської області від 4 вересня 2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 2 жовтня 2012 року вніс зміни до складу колегії суддів в зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 5019/1049/12 судді Крейбух О.Г. (у зв'язку з перебуванням у відпустці) та відповідно до затверджених складів колегій, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., судді Петухов М.Г..

В судовому засіданні від 3 жовтня 2012 року представник Позивача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник Відповідача підтримав доводи, висвітлені у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 30 вересня 2011 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 14/2318/11 про купівлю-продаж природного газу (надалі - Договір; а.с. 12-17).

За умовами пункту 1.1 Договору: Позивач зобов'язався передати у власність Відповідачу в ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Пунктом 1.2 Договору сторони передбачили, що газ поставлений за цим Договором, використовується Відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійним організаціям.

Згідно пункту 2.1 Договору визначено, що Позивач передає Відповідачу в період з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 84 655 000,210 тис. кубічних метрів.

Пунктами 2.3, 2.4 Договору встановлено, що за розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (м3) приведений до стандартних умов (t-20 град. за цельсієм Р=760 мм ртутного стовпчика), якість газу який передається повинна відповідати вимогам ГОСТу 5542-87 "Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия".

У відповідності до пунктів 5.1, 5.2 Договору: ціна на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі НКРЕ) та складає за 1 000 м3 газу 1 091 грн. 00 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, та без урахування податку на додану вартість.

Згідно пункту 5.3 Договору: у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на транспортування, розподіл і постачання, сторони вносять зміни до пункту 5.2 Договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни та тарифів.

За змістом пунктів 6.1, 6.3, 6.4 Договору: оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсотків поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до чотирнадцятого числа місяця наступного за місяцем поставки газу; в платіжних дорученнях Відповідач повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Відповідача за Договором Позивач має право зарахувати кошти, що надійшли від Відповідача, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди до Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості; звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Відповідачем та акта приймання - передачі газу протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін.

Водночас, пунктами 7.1, 7.2, 7.3 Договору передбачено, що за неналежне виконання договірних зобов'язань Позивач та Відповідач несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором; у разі невиконання Відповідачем вимог щодо розрахунку Позивач має право не здійснювати поставку газу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості; у разі невиконання Відповідачем вимог Договору щодо розрахунків (пункту 6.1 Договору), він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний прострочений день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу; у разі не виконання Відповідачем умов Договору Позивач має право в односторонньому порядку розірвати Договір.

11 жовтня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 18), відповідно до якої ціна за 1 000 м3 природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 248 грн. 74 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, та без урахування податку на додану вартість.

Колегія суду зауважує, що на виконання умов Договору Позивач протягом жовтня 2011 року передав Відповідачу імпортований природний газ обсягом 3 692 213 тис. м3 на загальну суму 4 833 845 грн. 27 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року (а.с. 19-20).

Також, колегією суду встановлено, що Відповідач, взяті на себе зобов'язання згідно Договору щодо оплати вартості отриманого природного газу виконав частково, перерахувавши Позивачу кошти в розмірі 743 133 грн. 18 коп..

Таким чином, за Відповідачем перед Позивачем рахується заборгованість за використаний природний газ в сумі 4 090 712 грн. 09 коп..

Колегія суду зауважує, що а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції, Відповідач доказів погашення решти заборгованості не надав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до статті 11 та статті 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору; в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України: одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу дії частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище в даній судовій постанові, в силу дії пункту 6.1 Договору: оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсотків поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до чотирнадцятого числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого Позивачем Відповідачу у відповідному місці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи на основі статей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, колегія суду приходить до висновку про підставність та обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості по оплаті вартості отриманого природного газу в розмірі 4 090 712 грн. 09 коп. Враховуючи усе вищевказане, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 4 090 712 грн. 09 коп. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в частині стягнення заборгованості -без змін.

В силу дії статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Рівненський апеляційний господарський суд враховує те, що приписами частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ж до статті 610 Цивільного кодексу України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суду зауважує, що Позивачем було заявлено до стягнення річні в сумі 51 996 грн. 83 коп. та інфляційні в сумі 40 949 грн. 90 коп..

Колегія суду, здійснивши перерахунок річних та інфляційних, погоджується з вірністю цих розрахунків та приходить до висновку про правомірність нарахування та стягнення з Відповідача річних в розмірі 51 996 грн. 83 коп., а також інфляційних в розмірі 40 949 грн. 90 коп..

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в частині стягнення річних та інфляційних -без змін.

Також, крім суми заборгованості, інфляційних та річних Позивач просив суд стягнути з Відповідача пеню та сім відсотків штрафу.

Колегія суду зауважує, що Позивачем було направлено Відповідачу вимогу (а.с. 21) про сплату основного боргу і пені в розмірі 187 632 грн. 46 коп. Водночас, вимога Позивача була залишена Відповідачем без задоволення.

З огляду на те, що Відповідач не задоволив вимогу Позивача щодо сплати боргу, осатаній, на підставі пункту 7.2 Договору, нарахував Відповідачу пеню за період з 7 жовтня 2011 року по 17 квітня 2012 року в розмірі 267 373 грн. 64 коп., а також сім відсотків штрафу за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 286 763 грн. 80 коп..

Право нараховувати Відповідачу пеню і штраф у визначених розмірах визначено в пункті 7.2 Договору, за змістом котрого: у разі невиконання Відповідачем вимог Договору щодо розрахунків (пункту 6.1 Договору), він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Позивачу крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний прострочений день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до частин 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В силу дії частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу та його відповідність вищеописаним умовам Договору, колегія суду вважає їх підставними здійснення таких нарахувань.

Водночас, як вказано вище у даній судовій постанові, місцевим господарським судом було зменшено розмір пені до 133 686 грн. 82 коп. та семи відсотків штрафу до 143 381 грн. 90 коп..

Суд зауважає, що в силу дії частини 1 статті 233 Господарського кодексу України: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено: якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проаналізувавши зменшення розміру пені та штрафу проведене місцевим господарським судом, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку (з урахуванням обставин, наведених господарським судом Рівненської області, в своєму рішенні) про можливість у даному випадку (з урахуванням того, що несплата суми боргу пов'язана з невідшкодуванням державою (засновником Позивача) різниці в тарифах, що значно перевищують суму заборгованості) зменшити розмір нарахованої пені та семи відсотків штрафу та залишає рішення суду першої інстанції в цій частині - без змін.

В той же час, Рівненський апеляційний господарський суд вважає доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не спростовують законності зменшення місцевим господарським судом сум пені та штрафу.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача -без задоволення. Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд покладає на Позивача.

Керуючись статями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"- залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 04.09.12 р. у справі №5019/1049/12 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 5019/1049/12 повернути на адресу господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Юрчук М.І.