Постанова № 26316056, 02.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 5019/622/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону на рішення господарського суду Рівненської області від 26.06.12 р. у справі № 5019/622/12 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А3641)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Командування Повітряних Сил Збройних Сил України

2. Обласне комунальне будівельне підприємство "Рівнеінвестбуд"

про розірвання договору та стягнення збитків в сумі 555900 грн.

за участю представників:

позивача 1 - Стадник С.І., за довіреністю

позивача 2 - Стадник С.І., за довіреністю

відповідача -Чехомський О.В., за довіреністю

прокуратури - не з'явився.

третьої особи 1 - не з'явився.

третьої особи 2 - не з'явився.

В судовому засіданні 02.10.2012 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі позивачів - Міністерства оборони України, Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А3641) звернувся до господарського суду з позовом до ТзОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон", в якому просить розірвати договір від 21.12.2000 року № 9/1-0-71д "На будівництво житла пайової участі" (з урахуванням змін внесених додатковими угодами до нього), укладений між Міністерством оборони України та ТзОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" (правонаступником Обласного комунального будівельного підприємства "Рівнеінвестбуд") та стягнути збитки в розмірі 346210,40 грн., інфляційні в розмірі 168258,25 грн. та 3% річних в розмірі 41431,42 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.06.2012 року у справі № 5019/622/12 в позові відмовлено. Приймаючи рішення, господарський суд Рівненської області застосував позовну давність, як підставу для відмови в позові.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 26.06.2012 року у справі № 5019/622/12 скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов. В обґрунтування апеляційної скарги, прокурор посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема на відсутність пропуску позовної давності внаслідок невірного встановлення початку перебігу такого строку.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Між Міністерством оборони України (пайовик) в особі Заступника Міністра оборони України - Командувача Сил Протиповітряної оборони України та Обласним комунальним будівельним підприємством "Рівнеінвестбуд" (Виконавець) 21.12.2000 року було укладено договір № 9/1-0-71д "На будівництв житла в порядку пайової участі", предметом якого була участь пайовика у будівництві 72-квартирного житлового будинку по вул. Корольова, 23 у м. Рівне. Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.3 договору пайовик узяв на себе зобов'язання оплатити 3095,74м2 загальної площі житла на суму 3736558,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця або передачі інших, передбачених законодавством засобів, в залежності від виду інвестицій. Виконавець згідно пунктів 1.2, 3.1.1 договору взяв на себе зобов'язання провести будівництво та передати пайовику 3095,74м2 загальної площі житла у 72-квартирному житловому будинку по вул. Корольова, 23 у м. Рівне.

Оскільки фінансування за договором значною мірою здійснювалося за рахунок інвестиційних коштів, сторони при укладанні договору обумовили спеціальний порядок дій у випадку неспроможності пайовика виконати свої зобов'язання. У такому разі, згідно п. 6.1 договору виконавець передає пайовику житлову площу на суму фактично переданих коштів.

У подальшому сторонами укладалися додаткові угоди до договору: Додаткові угоди № 1 від 12.10.2001 року та № 2 від 02.07.2002 року - змінені строки передачі житла у зв'язку зі зміною терміну здачі будинку в експлуатацію. Додаткова угода № 3 від 14.10.2005 року - змінені юридична адреса і реквізити пайовика у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та створення нового виду Збройних Сил України - Повітряні Сили. Додаткова угода № 4 від 14.10.2005 року - замінений боржник у зобов'язанні (переведення боргу) на ТзОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" у зв'язку із неспроможністю Обласного комунального будівельного підприємства "Рівнеінвестбуд" виконати свої договірні зобов'язання. Додаткова угода № 5 від 19.10.2005 року - встановлена ціна договору у сумі, яка фактично профінансована пайовиком до моменту складання цієї угоди (873175,75 грн.) та погоджено передачу житла в іншому будинку (по вул. Макарова, 56 у м. Рівне) в рахунок виконання зобов'язань за договором. Додаткова угода № 6 від 30.03.2006 року - термін передачі квартир у будинку по вул. Макарова, 56 встановлено до 15.07.2006 року.

30.06.2006 року між Міністерством оборони України в особі Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил Збройних Сил України (Військова частина А3641) та ТзОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Регіон" було укладено додаткову угоду № 7, умовами якої визначено, що пайовик оплачує площу житла, яка передається виконавцем пайовику і профінансована до моменту складення цієї угоди на загальну суму 346210,40 грн., за ціною 2187,00 грн. за 1м2. Термін передачі квартир до 01.03.2008 року.

Пунктом 3.2.2 договору визначено, що пайовик зобов'язаний вимагати передачі належної йому загальної площі житла в будинку і оплати неустойки виконавцем, яка викликана затримкою строків передачі квартир або зі свого боку відмовитися від виконання договору, і вимагати відшкодування виконавцем неустойки та збитків, якщо виконавець порушує даний договір і не передає пайовику весь обсяг або частину загальної площі житла. Згідно рішення Рівненської міської ради № 1065 від 18.08.2011р. припинено право оренди земельної ділянки площею 3800м2 по вул. Корольова, 23 у м. Рівне, яка надавалася для завершення будівництва житлового будинку та віднесено зазначену земельну ділянку до земель запасу Рівненської міської ради, будівельні роботи на об'єкті не виконуються.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пункти 1 - 4 статті 188 ГК України визначають, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Позивач зазначав, що 05.02.2012 року на адресу відповідача було направлено пропозицію про розірвання договору та відшкодування збитків вих. № 350/157/30, проте докази надіслання пропозиції на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, відтак вимоги в цій частині є передчасними.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. В матеріалах справи відсутні будь-які договори про збільшення позовної давності передбачені ст. 259 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У відповідності до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно умов додаткової угоди № 7 від 30.06.2006 року термін передачі квартир визначено до 01.03.2008 року, таким чином, з урахуванням положень ст. 257 та ст. 261 ЦК України, строк позовної давності розпочався 02.03.2008 року та відповідно закінчився 02.03.2011 року. Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що строк позовної давності закінчився.

Статтею 266 ЦК України визначено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно пунктів 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування строку позовної давності.

За таких обставин суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, відмовивши в позові на підставі пропуску строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги прокурора про розірвання договору від 21.12.2000 року № 9/1-0-71д "На будівництво житла пайової участі" (з урахуванням змін внесених додатковими угодами до нього) та стягнення збитків в розмірі 346210,40 грн., інфляційних в розмірі 168258,25 грн. та 3% річних в розмірі 41431,42 грн. не підлягають задоволенню.

Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо невірного визначення судом початку перебігу строку позовної давності спростовуються наступним. Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно умов додаткової угоди № 7 від 30.06.2006 року термін передачі квартир визначено до 01.03.2008 року, таким чином, строк позовної давності розпочався 02.03.2008 року та відповідно закінчився 02.03.2011 року. Посилання ж прокурора на дату початку перебігу позовної давності - 19.08.2012 року, наступний день після прийняття рішення Рівненської міської ради № 1065 від 18.08.2011 року, яким припинено право оренди земельної ділянки площею 3800м2 по вул. Корольова, 23 у м. Рівне, яка надавалася для завершення будівництва житлового будинку та віднесено зазначену земельну ділянку до земель запасу Рівненської міської ради є необґрунтованими, оскільки вказане рішення не порушує прав та законних інтересів позивачів, у встановленому порядку недійсним не визнане.

Інші посилання прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі, також є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 26.06.2012 року у справі № 5019/622/12 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.