Постанова № 26315883, 02.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2012 № 5011-10/7020-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Рудченка С.Г.

за участю представників сторін:

від позивача - Cокол О.Ю.

від відповідача - Рогач В.К.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - комерційна фірма «Граніт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2012 року.

у справі № 5011-10/7020-2012 (суддя: Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - комерційна фірма «Граніт»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.08.2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» (ідентифікаційний код: 30023823, адреса: 03062, м. Київ, вул. Стрійська, буд. 4), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (ідентифікаційний код: 24248526, адреса: 49016, м. Дніпропетровськ, пров. Міцкевича, буд. 1, п/р 26003010000277 у відділенні Регіональне Управління м. Дніпропетровськ ПАТ «ІНТЕРКРЕДИТБАНК», МФО 307424), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 128 693,67 грн. (сто двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто три гривні 67 копійок), втрат від інфляції -24 323,10 грн. (двадцять чотири тисячі триста двадцять три гривні 10 копійок), 3% річних -10 789,11 грн. (десять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять гривень 11 копійок) та судові витрати -3 275,89 грн. (три тисячі двісті сімдесят п'ять гривень 89 копійок).

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно - комерційна фірма «Граніт» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва у справі № 5011-10/7020-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено розгляду.

В судовому засіданні 18.09.2012 року оголошено перерву до 02.10.2012 року.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 14.08.2012 року позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва у справі № 5011-10/7020-2012 змінити в частині стягнення основного боргу в розмірі 128693,67 грн. та стягнути з відповідача основний борг в розмірі 195370,72 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено розгляду.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити позивачу в прийнятті апеляційної скарги, а у разі прийняття до провадження-відмовити в задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 червня 2008 року між сторонами укладено договір № 06/02 згідно п. 1.1. якого Продавець продає, а Покупець купує Швидкомонтажний кран моделі EURO 4310 італійського виробника «Condecta» по комплектності у відповідності до Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що вартість товару встановлюється в гривнях і становить еквівалент 191 242,00 Євро (сто дев'яносто одна тисяча двісті сорок два євро), з урахуванням ПДВ у перерахунку за курсом НБУ + 1% на день, що відповідає оплатам.

31 липня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи) за умовами якої транспортні затрати фактично склали суму, еквівалентну 17 600,00 Євро, що по курсу НБУ+1% на 30.07.2008р. складає 135 570,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в серпні 2008 року позивач передав товар - кран моделі EURO 4310 італійського виробника «Condecta», що підтверджується Актом прийому-передачі від 04.08.2008р. та видатковою накладною № -298 від 04.08.2008 р. (належним чином засвідчена копія акту та накладної міститься в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідному акті та накладній.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до п. 3.1. Договору після виставляння рахунку, еквівалентну сумі 76268,00 Євро, на попередню оплату товару, Покупець зобов'язується оплатити його протягом 1 (одного) банківського дня.

Після підтвердження від Продавця про готовність до відгрузки, Покупець проводить доплату в сумі, еквівалентній 34368,00 Євро від вартості товару та оплачує транспортні витрати по фактичній їх вартості, погодженій попередньо сторонами і зафіксованій в Додатковій угоді до Договору, протягом 3 (трьох) банківських днів (п. 3.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що після підписання сторонами Акту прийому-передачі, Покупець оплачує залишкову вартість товару по наступному графіку:

На 80 день - еквівалент суми 20 974,00 Євро;

На 170 день - еквівалент суми 20 974,00 Євро;

На 260 день - еквівалент 20 020,00 Євро;

На 350 день - еквівалент суми 19 115,00 Євро;

останні 10% заборгованості протягом 3 (трьох) банківських днів.

З матеріалів слідує, що станом на 11.09.2009 р. відповідач сплатив позивачу 1592749,98 грн., що становить 190074,40 Євро вартості товару згідно видаткової накладної , однак, в силу умов Договору про оплату товару, відповідач, по суті, станом на 20.07.2009р. (на 350 день) мав би сплатити позивачу 191 242,00 євро + залишкові 10% заборгованості протягом 3-ох банківських днів, якщо б така заборгованість існувала.

З огляду на те, що відповідач станом на 20.07.2009 р. за товар з позивачем повністю не розрахувався і, як свідчать матеріали справи, перерахував лише 190074,40 євро, Покупець мав би сплатити 10% залишкової заборгованості в строк до 23.07.2009р. включно.

З урахуванням проведених відповідачем з позивачем оплат за товар, сума заборгованості за Договором перед Покупця перед Продавцем становить: 191242,00 Євро -190074,40 Євро = 1167,60 Євро + 17600,00 Євро = 18767,60 Євро, з них 1167,60 Євро -основний борг, а 17600,00 Євро - транспортні послуги.

Як вбачається з матеріалів даної справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що 19.04.2010 р. Покупець перерахував на користь Продавця 50000,00 грн., що підтверджується карткою по рахунку № 633 та 29.10.2008 р. 8150,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків № 1156 від 31.12.2009 р. з посиланням на банківську виписку № БВ-0000446 (копії документів містяться в справі). У зв'язку з чим заборгованість Покупця перед Продавцем за Договором складає 12 843,68 Євро з розрахунку: 18 767,60 Євро (1 167,60 Євро - заборгованість за товар + 17 600,00 Євро - транспортні послуги) -1 184,59 Євро (8150,00 грн. часткової оплати по курсу НБУ на день оплати) -4 739,33 Євро (50 000,00 грн. часткової оплати по курсу НБУ на день оплати), що в еквіваленті до офіційного курсу гривні до євро складає - 128 693,67 грн. Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком та вважає, що вказані перерахування не можуть вважатись такими, що були здійсненні в якості погашення Відповідачем своєї заборгованості за переданий йому товар та транспортні послуги з огляду на наступне.

Враховуючи, що суд першої інстанції не вимагав від позивача документального підтвердження підстав для перерахування 8150,00 грн. та 50000,00 грн., колегією суддів приймаються додаткові докази надані ТОВ «Відродження» до апеляційної скарги.

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 04.01.2010 року до договору №06/02 від 02.06.2008 року, сторони домовились, що ТОВ «Відродження» щомісячно, протягом 2010 року, надає послуги з технічного обслуговування крана EVRO 4310. При цьому, відповідно до пункту 2 вказаної додаткової угоди, за результатами обслуговування крана EVRO 4310 сторони щомісяця підписують Акт прийому-передачі виконаних робіт, в якому зазначається сума наданих послуг (виконання робіт), що підлягають оплаті Покупцем.

Тобто, в рамках договору №06/02 зі сторони Відповідача мала здійснюватись не лише оплата вартості крану та транспортних послуг, але й оплата послуг(в обсягу передбаченому відповідними актами прийому-передачі виконаних робіт) по технічному обслуговуванню крану EVRO 4310.

Так, на виконання умов Додаткової угоди №2 від 04.01.2010 року, Позивачем були виконані щомісячні технічні огляди, налаштування, перевірки крану EVRO 4310, як наслідок чого сторонами було підписано відповідний акт прийому-передачі виконаних робіт від 14.04.2010 року, за яким сторони погодили факт виконання ТОВ «Відродження» робіт на загальну суму в 50 000,00 (п'ятдесят тисяч гривень,00 коп.). Вказана сума була перерахована Відповідачем на розрахунковий рахунок Позивача 19.04.2010 року.

Так само, в рамках іншого договору (Договору №01/07), Позивачем також на користь Відповідача надавались послуги: 22 липня 2008 року сторонами було підписано акт здачі- приймання робіт(наданих послуг), відповідно до котрого ТОВ «Відродження» було виконані роботи по заміні двигуна баштового крану МК-160 загальна вартість яких складає 8 150,00 грн. (вісім тисяч сто п'ятдесят гривень. 00 коп.). Вартість вказаних робіт у розмірі 8150,00 грн. була оплачена Відповідачем 29.10.2008 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 195370,72 грн. є обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, вказані оплати у розмірі 50 000,00 грн. та 8 150,00 гри., здійснювались Відповідачем не в якості погашення заборгованості за товар та транспортні послуги по договору №06/02 (які і вимагає стягнути Позивач), а в якості розрахунків за надані Позивачем послуги в рамках додаткової угоди до Договору №06/02 та Договору №01/07. Тому вони не можуть бути враховані при розрахунку заборгованості ТОВ «БКФ «Граніт» за товар та транспортні послуги по Договору №06/02.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З положень Договору випливає, що ціна на товар становить без врахування транспортних затрат (п. 2.2.), але в силу ст. 625 Цивільного кодексу України оплата транспортних витрат є грошовим зобов'язання боржника перед кредитором, а відтак, нарахування 3% річних та втрат від інфляції на всю суму заборгованості після спливу строку для оплати товару є обґрунтованим.

Колегія суддів здійснивши власний розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, вважає, що стягненню підлягає 36925,07 грн. втрат від інфляції та 16357,31 грн. 3% річних

Щодо заявлених вимог про стягнення пені.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність - встановлюється тривалість у три роки.

Положеннями ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, кінцевий строк оплати товару за Договором наступає до 23.07.2009р., а тому, за переконанням суду, перебіг позовної давності чи право на позов в частині викладених вимог про стягнення пені виникло у позивача з 24.07.2009 р., тобто з моменту настання першого дня, до дати якого відповідачем товар оплачено не було, і, відповідно, закінчився - 23.01.2011 р. (після спливу 6 (шість) місяців та 1 (один) року).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, не був обмежений в праві дізнатися або можливості дізнатися про порушення свого права відносно оплати відповідачем в передбачений Договором строк товару.

Позовна заява подана позивачем до суду першої інстанції 24.05.2012 р., про що свідчить відтиск поштового штемпеля на поштовому конверті про направлення позовних матеріалів до суду та отримана Господарським судом міста Києва 28.05.2012 р. про що свідчить відмітка канцелярії на першій сторінці заяви.

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивачем пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені в розмірі - 29 305,61 грн.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача з якого слідує клопотання про застосування строків спеціальної позовної давності, як на підставу про відмову в позовних вимогах в частині стягнення пені.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано застосував позовну давність до вимог позивача про стягнення пені в розмірі - 29 305,61 грн., викладених у позовній заяві та відмовив у позові в цій частині.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів дійшла висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 14.08.2012 року у справі № 5011-10/7020-2012 скасувати частково і прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» (ідентифікаційний код: 30023823, адреса: 03062, м. Київ, вул. Стрійська, буд. 4), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (ідентифікаційний код: 24248526, адреса: 49016, м. Дніпропетровськ, пров. Міцкевича, буд. 1, п/р 26003010000277 у відділенні Регіональне Управління м. Дніпропетровськ ПАТ «ІНТЕРКРЕДИТБАНК», МФО 307424), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 195370,72 грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч триста сімдесят гривень 72 копійок), втрат від інфляції -36925,07 грн. (тридцять шість тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 07 копійок), 3% річних - 16357,31 грн. (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят сім гривень 31 копійок) та судові витрати -4973,13 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят три гривні 13 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» (ідентифікаційний код: 30023823, адреса: 03062, м. Київ, вул. Стрійська, буд. 4), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (ідентифікаційний код: 24248526, адреса: 49016, м. Дніпропетровськ, пров. Міцкевича, буд. 1, п/р 26003010000277 у відділенні Регіональне Управління м. Дніпропетровськ ПАТ «ІНТЕРКРЕДИТБАНК», МФО 307424) 804,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

4. Справу № 5011-10/7020-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Рудченко С.Г.

05.10.2012