Рішення № 26315844, 01.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/12054-2012 01.10.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 25500,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Неклонський В.І., довіреність № 396/2012 від 01.06.2012 р.

від відповідача: Атаманчук Б.В., довіреність № 75 від 22.07.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (відповідач) про шкоди в порядку регресу в сумі 25500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 180900 серії АТК від 10.10.2008 р. внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля "Toyota Corolla", реєстраційний номер АА 9368 НТ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "ЗАЗ 110557", реєстраційний номер АА 3459 СВ, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/5311505), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/12054-2012, розгляд справи призначено на 01.10.2012 р. о 10:20 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.10.2012 р., подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме копії заяви про звернення до відповідача з проханням надати належним чином засвідчену копію полісу № ВС/5311505, доказів на підтвердження направлення даної заяви відповідачу, копії витягу з ЄДРПОУ № 23-07/3069 від 18.09.2012 р. стосовно юридичної особи відповідача станом на 01.09.2012 р., листа відповідача № 2207/0/3-10 від 26.08.2010 р. у відповідь на заяву позивача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 1741/401П. від 22.07.2010 р. Судом клопотання задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.10.2012 р. з'явився, проте вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.09.2012 р. не виконав, відзив на позов не подав та не надіслав.

В судовому засіданні, призначеному на 01.10.2012 р., судом було встановлено, що позов подано до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова", тоді як станом на час звернення з позовом до суду тип вказаного акціонерного товариства був приведений в відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", що підтверджується наявними в матеріалах справи Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді від 04.09.2012 р. № 14605111 та витягом з ЄДРПОУ № 23-07/3069 від 18.09.2012 р. станом на 01.09.2012 р. Отже, станом на час розгляду справи по суті вірним найменуванням відповідача є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова".

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.10.2012 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 01.10.2012 р., надав усні заперечення проти заявлених позовних вимог та зазначив, що підстави для виплати позивачу страхового відшкодування в порядку регресу за спірним страховим випадком відсутні, оскільки позивачем не доведено факт експлуатації на законних підставах забезпеченого за полісом № ВС/5311505 автомобіля, яким спричинено ДТП. При цьому факт укладення полісу № ВС/5311505 представник відповідача не заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.10.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.10.2008 р. між Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" (позивач, страховик) та Ставицьким Сергієм Дмитровичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 180900 серії АТК (надалі - договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Toyota Corolla", реєстраційний номер АА 9368 НТ, строк дії договору з 11.10.2008 р. по 10.10.2009 р.

18.08.2009 р. на автодорозі Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі -ДТП) за участю автомобіля "Toyota Corolla", яким керував власник Ставицький Сергій Дмитрович, та автомобіля "ЗАЗ 110557", реєстраційний номер АА 3459 СВ, яким керував власник Кравченко Артем Юрійович. Наведене підтверджується довідкою ВДАІ м. Радомишль № 2600.

ДТП сталася в результаті порушення Кравченком Артемом Юрійовичем п.п. 2.3 "б"; 12.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Придніпровського районного суду м. Черкас від 26.10.2009 р. у справі № 3-3523/09, відповідно до якої Кравченка Артема Юрійовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу -автомобіля "Toyota Corolla", реєстраційний номер АА 9368 НТ, в результаті його пошкодження при ДТП, визначений відповідно до звіту № 802 та додаткового звіту № 802/1 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, в розмірі 81421,21 грн. та 3735,06 грн. відповідно (надалі -звіти № 802 та № 802/1). Наведені звіти складені 27.08.2009 р. спеціалістом ТОВ "Незалежна експертно-асистуюча компанія" Нестеренком В.І. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду державного майна України № 639 від 19.04.2008 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складених позивачем страхового акту від 17.09.2012 р. та додаткого страхового акту від 03.12.2009 р. по договору страхування, позивачем визначено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 85514,84 грн., виплата якого підтверджується платіжними дорученнями № 17110 від 29.09.2009 р. та № 21624 від 20.12.2009 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 14.06.2010 р.) передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка є чинною з 19.09.2011р., також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 наведеного Закону).

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2012 р. не представлено договору (полісу № ВС/5311505) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі -поліс № ВС/5311505), проте факт укладення зазначеного полісу відповідачем не заперечувався, матеріали справи містять роздруківку з централізованої бази даних МТСБУ стосовно умов даного полісу, які відповідачем в судовому засіданні також не заперечувались.

Відповідно до наявних в матеріалах справи даних стосовно полісу № ВС/5311505 вбачається, що транспортний засіб (автомобіль "ЗАЗ 110557", реєстраційний номер АА 3459 СВ), яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" (відповідачем), про що і укладено зазначений поліс, який є договором І типу, страхувальником за даним полісом визначений Кушнір Володимир Володимирович, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 25500,00 грн, франшиза 0, станом на 18.08.2009 р. даний поліс був діючим.

Отже, поліс № ВС/5311505 є договором І типу, при цьому відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що до І типу договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відносяться договори, укладені на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Як вище було встановлено, особою винною у скоєнні спірної ДТП відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкас від 26.10.2009 р. у справі № 3-3523/09 визнано Кравченка Артема Юрійовича. При цьому в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що транспортним засобом - автомобілем "ЗАЗ 110557", реєстраційний номер АА 3459 СВ, під час спірної ДТП керувала особа, що експлуатувала його не на законних підставах. Напроти, наявною в матеріалах справи довідкою ВДАІ м. Черкас при УДАІ УМВС України в Черкаській області про дорожньо-транспортну пригоду № 2600 підтверджується законність підстав керування автомобілем "ЗАЗ 110557", реєстраційний номер АА 3459 СВ, під час ДТП Кравченком Артемом Юрійовича, оскільки останній вказаний в наведеній довідці у якості власника автомобіля, яким спричинено ДТП.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність факту експлуатації на законних підставах забезпеченого відповідачем за полісом № ВС/5311505 автомобіля, яким спричинено ДТП.

З огляду на наведене суд прийшов до висновку, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ВС/5311505, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування (в порядку ст. 25 Закону України "Про страхування"), перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітами № 802 та № 802/1, а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена такими висновками.

Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 25500 грн., оскільки франшиза за полісом № ВС/5311505 дорівнює 0.

Випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.

Згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (п. 37.1 ст. 37) (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 18.08.2009 р.) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 1741/401П від 22.07.2010 р. (надалі -заява), отримання якої відповідачем заперечується.

Втім, заперечення відповідача стосовно неотримання вищенаведеної заяви позивачем судом відхиляються, оскільки наявний в матеріалах справи лист відповідача № 2207/0/3-10, датований 26.08.2010 р., є саме відповіддю останнього на заяву позивача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 1741/401П. від 22.07.2010 р.

Фактично докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 25500,00 грн. - в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані, до матеріалів справи не залучені.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 25500,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11; ідентифікаційний код 31241449) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 25500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2012 р.

Суддя Гумега О. В.