Постанова № 26315130, 02.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 5009/1462/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПанової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Орджинікідзевському районі м. Запоріжжя на ухвалу та постановуГосподарського суду Запорізької області від 28.05.2012 року Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2012 рокуу справі № 5009/1462/12 господарського суду Запорізької областіза заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лігран" Приватного підприємства "Тіаграм"про банкрутствоза участю представників: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.04.2012 року у справі № 5009/1462/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігран" (далі -ТОВ "Лігран") порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Тіаграм" (далі -ПП "Тіаграм") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство), призначено справу до розгляду, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.04.2012 року у справі № 5009/1462/12 ПП "Тіаграм" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора -ТОВ "Лігран".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.05.2012 року у справі № 5009/1462/12 (суддя -Ніколаєнко Р.А.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано ПП "Тіаграм", вимоги, не задоволені за відсутністю майна, визнані погашеними, провадження по справі припинено. Зобов'язано ліквідатора передати до архіву фінансово-господарські документи банкрута.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року у справі № 5009/1462/12 (головуючий суддя -Мартюхіна Н.О., суддя -Азарова З.П., суддя -Кододова О.В.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі -ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя) залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.05.2012 року у справі № 5009/1462/12 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.05.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року у справі № 5009/1462/12, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами норм матеріального права, зокрема п. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, п.п. 78.1.7. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Зокрема, зазначається, що податкова інспекція не мала можливості провести документальну позапланову перевірку підприємства - банкрута, оскільки не володіла жодною інформацією про те, що ПП "Тіаграм" перебуває у процедурі банкрутства.

Ініціюючий кредитор ТОВ "Лігран" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.05.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року у справі № 5009/1462/12 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження по справі, господарський суд першої інстанції в ухвалі від 28.05.2012 року у справі № 5009/1462/12 виходив з того, що у боржника ПП "Тіаграм" відсутнє майно та грошові кошти, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги кредиторів.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону про банкрутство, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

У підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, а у випадку, якщо судом першої інстанції не досліджувались обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури -дати їм оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Суд апеляційної інстанції в постанові від 17.07.2012 року у справі № 5009/1462/12, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, надав оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство.

За результатами перегляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було законно порушено провадження у справі № 5009/1462/12 за спрощеною процедурою, визначеною ст. 52 Закону про банкрутство, ліквідатором були вчинені всі необхідні дії, які передбачені вказаним законом, а ухвала господарського суду Запорізької області від 28.05.2012 року у справі № 5009/1462/12 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заява про порушення справи про банкрутство ПП "Тіаграм" була подана в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і в разі їх сукупності.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за місцем його знаходженням чи фактичного припинення підприємницької діяльності повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство, оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом про банкрутство, не передбачена.

Крім того, відповідно до приписів Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор ТОВ "Лігран" посилалося на те, що у зв'язку з відсутністю грошових коштів на рахунках боржника для виконання умов договору поставки № 21 від 21.11.2011 року ПП "Тіаграм" 10.01.2012 року було передано ТОВ "Лігран" простий вексель серія АА № 1737471 на загальну суму 19900,00 грн. зі строком за пред'явленням, який було опротестовано в неплатежі приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 09.02.2012 року № 151 та вчинено виконавчий напис нотаріуса від 09.02.2012 року № 152. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до Ленінського ВДВС Запорізького міського управління юстиції. Постановою від 26.03.2012 року державним виконавцем повернуто виконавчий документ - виконавчий напис № 152 від 09.02.2012 року у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Актом державного виконавця встановлено, що боржник відсутній за своїм місцезнаходженням та відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор ТОВ "Лігран" в якості доказу відсутності керівних органів боржника ПП "Тіаграм" за юридичною адресою посилався на акт державного виконавця від 23.03.2012 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що такий акт державного виконавця не є належним та допустимим доказом, який би підтверджував факт відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Так, ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього ж Закону відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

П. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст. 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, станом на 06.04.2012 року, яким підтверджено відомості про юридичну особу ПП "Тіаграм", в т.ч. і місцезнаходження її за адресою: 69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Ленінський район, вул. Рекордна, буд. 20А, кімната 211.

Суд першої інстанції в постанові від 26.04.2012 року про визнання ПП "Тіаграм" банкрутом також вказав на те, що первісна адреса реєстрації боржником змінювалася, при цьому зазначивши, що на цей час ПП "Тіаграм" значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб -підприємців за адресою: м. Запоріжжя, Ленінський район, вул. Рекордна, буд. 20А, кімната 211, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців від 06.04.2012 року.

Незважаючи на встановлення даного факту, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов неправомірного висновку про наявність ознак відсутності боржника ПП "Тіаграм" за його місцезнаходженням.

Крім того, в постанові про визнання ПП "Тіаграм" банкрутом суд першої інстанції, без посилання на відповідні докази, вказує на те, що матеріалами справи підтверджується відсутність підприємницької діяльності боржника.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, як на момент порушення провадження у справі так і на момент визнання ПП "Тіаграм" банкрутом, ініціюючим кредитором не було подано до суду доказів ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, чи інших доказів, які свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, припинення підприємницької діяльності.

Натомість, з заяви про визнання поточних грошових вимог, поданої ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, вбачається, що на виконання вимог податкового законодавства боржником ПП "Тіаграм" до ДПІ було подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 9013127821 від 05.01.2012 року, відповідно до якої боржником було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6219,00 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарським судом першої інстанції, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом, не було належним чином досліджено факт здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності, хоча дослідження цих обставин має істотне значення для правильного вирішення питання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Таким чином, місцевий господарський суд безпідставно порушив провадження у справі, за відсутності доказів наявності підстав передбачених ст. 52 Закону про банкрутство, а також необґрунтовано продовжив процедуру банкрутства боржника. В той час, як єдиним процесуальним наслідком незаконного порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство може бути припинення такого провадження відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Апеляційний господарський суд на зазначені вище обставини уваги не звернув та дійшов неправомірного висновку про залишення ухвали господарського суду Запорізької області від 28.05.2012 року без змін.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають.

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припинити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство (за відсутності інших підстав для такого припинення) та п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору) (п. 36 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство").

Ст. 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції та припинити провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, якими дана ухвала залишена без змін, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають приписам чинного законодавства, а провадження у справі - припиненню.

Керуючись п. 11 ч.1 ст. 80, ст.ст. 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджинікідзевському районі м. Запоріжжя задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.05.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року у справі № 5009/1462/12 скасувати.

Провадження у справі № 5009/1462/12 припинити.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк