Постанова № 26315142, 02.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 5019/151/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4на постановувід 04.07.2012 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№5019/151/12 господарського суду Рівненської областіза позовомЗаступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі: Рівненської міської радидоФОП ОСОБА_4проспонукання до укладення договору оренди земельної ділянкиза участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_4 -особисто; ОСОБА_5, дов. від 01.10.2012, б/н;

Генеральної прокуратури України: прокурора відділу Ступака В.Д., посв. від 24.07.12 №1669;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.03.2012 (суддя Ю. Мамченко), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 (судді Г. Олексюк, Л. Сініцина, А. Гудак) позов про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 27.03.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Вважає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема ст.ст. 42,123,124 ЗК України та недотримано вимог процесуального права -ст. 36 ГПК України.

Зазначає, що рішення Рівненської міської ради від 02.10.2008 №1897 прийняте радою з перевищенням наданих їй законом повноважень, а тому, в силу приписів ст. 4 ГПК України, не може прийматися судом до уваги як доказ. Судами дано неправильне тлумачення ст. 181 ГК України та не враховано, що позивач передчасно звернувся до суду, оскільки ним не було дотримано порядку досудового врегулювання спору. До того, ж договір оренди землі, який зобов'язано відповідача укласти, не відповідає нормам чинного законодавства, зокрема, ст. 203 ЦК України, ст. 179 ГК України, ст.ст. 14,15 ЦК України, ст. 79 ЗК України.

Додатково, скаржник зауважує, що прокурор не має права представляти в суді інтереси міської ради.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.11.2003 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.11.2003 року ОСОБА_4 є власником нерухомого майна - магазину продуктової групи товарів з відділом супутніх товарів площею 108 м.кв. по АДРЕСА_1 (а.с. 56,57)

Суб'єкти підприємницької діяльності, юридичні особи та громадяни співвласники нерухомого майна по АДРЕСА_1, в тому числі відповідач, звернулися до Рівненської міської ради з клопотанням надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для обслуговування прибудинкової території будинковолодіння по АДРЕСА_1 загальною площею 0,9066 га. ( а.с. 51).

Рішенням Рівненської міської ради від 11.04.2008 року №1486 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та закріплення меж прибудинкової території в зоні житлової забудови за будинковолодінням по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 9066 кв.м. для надання в оренду на 49 років, серед інших і відповідачу, для обслуговування магазину (а.с 37).

30.05.2008 року на виконання рішення Рівненської міської ради №1486 від 11.04.2008 року, інженером землевпорядником на основі документів, що підтверджують право власності кожного землекористувача на нерухоме майно складено протокол, в якому розраховані та погоджені земельні частки (без виділення їх в натурі) на використання земельної ділянки загальною площею 0,9066 га. землекористувачам: в тому числі СПД ОСОБА_4 Згідно вказаного протоколу у відповідності до частки майна, яке належить кожному землекористувачу на праві власності земельна частка ОСОБА_4 склала 108,78 кв.м.. Протокол погоджений відповідачем ( а.с.-59-60).

Також, на виконання рішення №1486 від 11.04.2008 був виготовлений Проект землеустрою 2009МФ 13 РВРЕ 000109 ( а.с. 53).

Цей проект землеустрою містить правовстановлюючі документи на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб (в т.ч. копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.11.2003 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.11.2003 року ОСОБА_4), документи, що посвідчують особу (для фізичних осіб) та правовстановлюючі документи юридичних осіб (в т.ч. копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та паспорта громадянина України ОСОБА_4), протокол обстеження та закріплення меж земельної ділянки, яка передається в оренду, від 12.12.2008 року, протокол погодження часток використання земельної ділянки від 30.05.2008 року, кадастровий план земельної ділянки, акт перенесення в натуру (на місцевість) меж зон обмежень (охоронної зони) на земельній ділянці від 12.12.2008 року, акта про передачу межових знаків границі земельної ділянки під охорону і зберігання від 12.12.2008 року.

Проект землеустрою попередньо погоджений управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (висновок №773 від 15.05.2008 року), Рівненською міською санітарно-епідеміологічною станцією (висновок №1653 від 22.05.2008 року), Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області (висновок №77 від 20.05.2008 року), управлінням культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації (висновок №1905 від 20.05.2008 року), управлінням земельних ресурсів у місті Рівному Рівненської області (висновок №02-611 від 20.06.2008 року).

Протокол від 12.12.2008 року обстеження та закріплення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, засвідчений серед інших і підписом апелянта. (а.с. 58)

Рішенням Рівненської міської ради №1897 від 02.10.2008 (а.с.9) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб'єктам підприємницької діяльності, юридичним особам та громадянам-співвласникам нерухомого майна по АДРЕСА_1 (пункт 1), СПД ОСОБА_4 надано в оренду на сорок дев'ять років земельну ділянку площею 108,78 кв.м (умовна частка) по АДРЕСА_1 для обслуговування магазину товарів продовольчої групи з відділом супутніх товарів (на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.10.2003 року №3395879) (пункт3) та зобов'язано СПД ОСОБА_4 укласти договір оренди в тримісячний термін з дня прийняття цього рішення, про що відповідач неодноразово повідомлявся листами управління земельних відносин від 10.12.2008 року №2239, від 28.01.2009 року №139, від 20.07.2009 року №948 (пункт 4).

Пунктом 8 рішення Рівненської міської ради №1897 від 02.10.2008 року, попереджено землекористувача про те, що нарахування орендної плати за земельні ділянки проводиться з дня прийняття Рівненською міською радою Рішення про надання в оренду земельних ділянок (відповідно до Рішення Рівненської міської ради від 17.10.2006 року №264 "Про внесення змін до Положення "Про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради").

29.11.2011 року Рівненською міською радою на підставі статей 179, 181 Господарського кодексу України, статей 638, 641 Цивільного кодексу України скеровано відповідачу проект договору оренди землі від 24.11.2011 року за вих.№08-1747, що підтверджується наявним у справі фіскальним чеком .(а.с.21)

При цьому пунктом 9 проекту договору запропоновано обчислення розміру орендної плати з моменту прийняття Рівненською міською радою рішення про надання земельної ділянки в оренду (Рішення Рівненської міської ради №1897 від 02.10.2008 року) .

Відповідач листом повідомив Рівненську міську раду про відхилення пропозиції укласти договір оренди. При цьому відповідачем не висунуто своїх заперечень щодо умов договору оренди землі та не складено протоколу розбіжностей до проекту договору.

Матеріали справи не містять будь-яких даних про оскарження ФОП ОСОБА_4 та скасування рішень Рівненської міської ради від 17.10.2006 року №264 "Про внесення змін до Положення "Про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради, №1486 від 11.04.2008 року "Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та закріплення меж прибудинкових території за будинковолодінням по АДРЕСА_1 ", №1897 від 02.10.2008 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на по АДРЕСА_1 ".

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені рішення міської ради є обов'язковими до виконання і що положення запропонованого до укладення договору оренди земельної ділянки площею 108,78 м2 (умовна частка) по АДРЕСА_1 відповідають вимогам ст.15 Закону України "Про оренду землі".

За встановлених обставин, застосовуючи приписи ст.ст. 11,13,14 ЦК України, ст.ст. 68,142,144 Конституції України, ст.ст. 120,122,124,126 ЗК України, ст.ст. 179,181,187 ГК України суди дійшли висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є певною мірою передчасними з огляду на таке.

Земельним кодексом України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст. 79).

Статтею 116 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції чинній на момент винесення радою рішення про надання земельної ділянки в оренду) право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В той же час, відповідно до ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

В свою чергу, ст. 42 ЗК України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Таким чином, мова йде про різні види договорів, а саме, надання землі в користування з додержанням всіх вимог ЗУ "Про оренду землі" та договір про порядок спільного користування прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку.

З листування сторін у справі вбачається, що відповідач не заперечує проти підписання договору співвласниками нерухомості (колективного договору) по утриманню земельної ділянки, яка відповідає їх частині нерухомого майна (арк. 30).

Суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку, що запропонований позивачем договір відповідає всім вимогам ЗУ "Про оренду землі". Цей висновок не спирається на встановлені ними обставини. В оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що відповідачу передається не певна земельна ділянка із встановленими на місцевості межами та кадастровим номером, а умовна частка. Передача в оренду умовної частки земельної ділянки діючим земельним законодавством не передбачено.

Таким чином, вирішуючи спір, що виник між сторонами у справі, суд, в першу чергу мав би визначитися з такими обставинами:

яка саме земельна ділянка передається в оренду, її місцезнаходження (під житловим будинком чи біля нього), кадастровий номер земельної ділянки, яке цільове призначення земельної ділянки (обслуговування нерухомості позивача чи обслуговування багатоквартирного будинку) (ст. 79 ЗК України);

за ким закріплена прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача;

який вид договору повинен бути укладений у даному спорі і якими нормативними актами регулюються спірні правовідносини сторін;

чи перебувала спірна земельна ділянка у власності (користуванні, оренді) інших осіб; чи було це право оформлено належним чином; чи перейшло це право до нового власника нерухомості, що розташована на спірній земельній ділянці.

Однак, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, суди попередніх інстанцій не встановили зазначені вище обставини справи, необґрунтовано, без посилань на норми чинного законодавства погодилися із п. 2 спірного договору, відповідно до якого в оренду передається умовна частка, а не повноцінна земельна ділянка, з визначеними межами та присвоєним їй кадастровим номером.

За таких обставин, висновки судів про наявність правових підстав для задоволення чи відмови в задоволенні позовних вимог є передчасними, а доводи скаржника щодо порушення судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 42,79,123,124 ЗК України обґрунтованими. Скаржником слушно зазначено, що договір оренди землі, який зобов'язано його укласти, не відповідає нормам чинного законодавства, зокрема, ст. 203 ЦК України, ст. 179 ГК України, ст.ст. 14,15 ЦК України, ст. 79 ЗК України.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до частини першої статті 47 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Порушення судами норм процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду Рівненської області від 27.03.2012 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2012. Касаційний суд на підставі ст.1119 ГПК України направляє справу на новий розгляд.

У касаційній скарзі заявник стверджує, що судами порушено приписи ст. 2 ГПК України, оскільки прокурором заявлено позов не в інтересах держави, а в інтересах органу місцевого самоврядування.

Між тим, слід зазначити, що як представницький орган територіальної громади рада у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб'єкта права комунальної власності на землю, виконуючи надані їй територіальною громадою повноваження і, відповідно, набуває статусу виконавчого органу влади у системі органів самоврядування на території населеного пункту, як це визначено у мотивувальній частині та п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99.

Зважаючи на наведене, суди першої та апеляційної інстанції правомірно розглянули позов у даній справі, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Рівненської міської ради.

Щодо недотримання прокурором та позивачем досудового врегулювання спору колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп у справі №1-2/2002 у справі за конституційним зверненням ТОВ "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України було визначено, що ч.2 ст.124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист.

Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатись до суду за його вирішенням. При цьому право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Тобто, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту.

Додатково, колегія суддів звертає увагу суддів та позивача на те, що засоби захисту прав власника землі визначені ст.ст. 125,156 ЗК України, ст. 16 ЦК України. Примусово виконати рішення суду у випадку задоволення позову про спонукання до укладення договору оренди землі неможливо. Необхідно уточнити позовні вимоги або змінити предмет позову (див. постанову ВГС України від 10.07.2012 №5023/9050/11).

Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені порушення, ретельно дослідити обставини справи на підставі належних та допустимих доказів для підтвердження певних обставин. З'ясувати, якими нормами права регулюються спірні правовідносини сторін та на підставі встановленого винести законне, обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст. ст. 1115 , 1117 , 1119 , 11111 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 27.03.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2012. -скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун