Постанова № 26314708, 02.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 5015/1695/12 Доповідач: суддя Плюшко І. А.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2012 року

у справі № 5015/1695/12

господарського суду Львівської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА"

про стягнення 15345215,99 грн.

за участю представників

позивача -не з'явились

відповідача -Вєтошина Н.В., Войцеховська І.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" про стягнення 15345215,99 грн. заборгованості за договором №311/014043.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.06.2012 р. (суддя Костів Т.) у справі № 5015/1695/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. (судді: Малех І.Б., Кузь В.Л., Юркевич М.В.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" 13655292,33 грн. боргу, 1370819,69 грн. штрафу, 182436,22 грн. 3% річних, 136554,06 грн. індексу інфляції, а також судові витрати.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2012р. на 6 (шість) місяців, а також скасувати зазначене рішення та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 1689809,97 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у цій частині.

В обгрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.03.2011р. товариством з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю ,,Лендком ЮА''укладено договір №311/014043, за умовами якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити товар, а саме - засоби захисту рослин, посівний матеріал в кількості, асортименті, у терміни і за цінами, визначених у договорі та додатках до нього.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору, згідно додатків-специфікацій, накладних та довіреностей на отримання товару в період з 01.04.2011 р. по 19.05.2011р. позивач поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 13875996,33 грн. Проте, відповідач здійснив оплату частково, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 13875996,33 грн., що і стала підставою для виникнення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій встановили та відповідачем не заперечується наявність заборгованості за договором №311/014043 від 14.03.2011р., колегія суддів погоджується з висновками про задоволення позову в цій частині.

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій встановлено факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати поставленого товару, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів про стягнення з останнього передбаченого договором штрафу у розмірі 10%, що становить 1370819,69 грн., а також 136554,06 грн. інфляційних нарахувань та 182436,22 грн. -3% річних.

При цьому, необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи документами є посилання заявника касаційної скарги на те, що факт передачі товару уповноваженим особам відповідача є невстановленим.

Помилковими є також доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" стосовно того, що позивач не скористався процедурою досудового врегулювання спору, оскільки за приписами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи.

Згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Крім того, не приймаються безпідставними та такими, що не грунтуются на нормах права вимоги заявника касаційної скарги стосовно відстрочення виконання рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2012р. на шість місяців, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Львівської області від 20.08.2012р. у справі №5015/1695/12 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" у наданні відстрочки на виконання зазначеного рішення. При цьому, заявником оскаржується не ухвала від 20.08.2012р., а рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2012р.та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2012р., у яких зазначене питання не вирішувалось.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 1115,1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2012 року зі справи №5015/1695/12 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко