Постанова № 26314672, 02.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 5015/2475/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПолянський А.Г., Корсак В.А., Яценко О.В. (доповідач у справі)розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 рокуу справі№ 5015/2475/12господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар"доПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Головного управління юстиції у Львівській області, 2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюв судовому засіданні взяли участь представники від позивача відповідача Репецький В.В. дов. б/н від 11.02.2012 року, Дзюбко М.П. дов. № 75/12 від 17.01.2012 року

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" (далі за текстом -ТОВ "Компанія "Віктар") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі за текстом -ПАТ "Альфа-Банк") за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: головного управління юстиції у Львівській області та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, ТОВ "Компанія "Віктар" подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Львівської області від07.07.2012 року у справі № 5015/2475/12 вжито заходів до забезпечення позову у справі № 5015/2475/12 шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 2708, виданого 17.05.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.1 про звернення стягнення на: 1) об'єкт незавершеного будівництва готовністю 59 % (цех розливу води Б-4), розташований в с. Бережани, Пустомитівського району, Львівської області, РПВН 21868602; 2) об'єкт незавершеного будівництва готовністю 97 % (цех розливу води А-4), розташований в с. Бережани, Пустомитівського району, Львівської області, РПВН 21591208; 3) земельну ділянку площею 0,3288 га, на якій розташоване зазначене нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Бережани, кадастровий номер 4623688200:02:001:0146, цільове призначення земельної ділянки -розлив мінеральної води та обслуговування офісного приміщення, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар", для задоволення вимог Приватного акціонерного товариства "Альфа-Банк" в розмірі 9 908 104,01 грн., до вирішення справи № 5015/2475/12.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ПАТ "Альфа-Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 07.07.2012 року у справі № 5015/2475/12 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити ТОВ "Компанія Віктар" в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 року апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" задоволено: ухвалу господарського суду Львівської області від 07.07.2012 року у справі № 5015/2475/12 скасовано, а вимоги ТОВ "Компанія Віктар" згідно клопотання від 06.07.2012 року про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 5015/2475/12 залишено без задоволенню.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Компанія Віктар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 01.08.2012 року у справі № 5015/2475/12, а ухвалу місцевого господарського суду від 07.07.2012 року залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 37, 49 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 01.10.2012 року № 03.08-05/917 для перегляду в касаційному порядку справи № 5015/2475/12 у зв'язку виходом судді Корсака В.А. з лікарняного сформовано колегію суддів у складі: головуючий -Полянський А.Г., судді Корсак В.А., Яценко О. В.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Львівської області від 07.07.2012 року у справі № 5015/2475/12 вжито заходів до забезпечення позову у справі № 5015/2475/12 шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 2708, виданого 17.05.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на: 1) об'єкт незавершеного будівництва готовністю 59 % (цех розливу води Б-4), розташований в с. Бережани, Пустомитівського району, Львівської області, РПВН 21868602; 2) об'єкт незавершеного будівництва готовністю 97 % (цех розливу води А-4), розташований в с. Бережани, Пустомитівського району, Львівської області, РПВН 21591208; 3) земельну ділянку площею 0,3288 га, на якій розташоване зазначене нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Бережани, кадастровий номер 4623688200:02:001:0146, цільове призначення земельної ділянки - розлив мінеральної води та обслуговування офісного приміщення, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар", для задоволення вимог Приватного акціонерного товариства "Альфа-Банк" в розмірі 9908104,01 грн., до вирішення справи № 5015/2475/12.

Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, місцевий господарський суд послався на те, що наявність постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.05.2012 року, акту опису та арешту майна від 18.06.2012 року, постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні від 18.06.2012 року свідчить про те, що вчинення виконавчою службою чи будь-якими іншими особами дій з виконання виконавчого напису нотаріуса від 17.05.2012 року № 2708, може спричинити реалізацію майна на прилюдних торгах, а тому утруднити виконання рішення суду у випадку необхідності задоволення позову.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду Львівський апеляційний господарський суду зазначив, що вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню суперечить змісту ст. 66 ГПК України, оскільки заборона, накладена ухвалою від 07.07.2012 ніяким чином не може вплинути на виконання рішення суду по даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вищенаведеної статті вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом судового розгляду є вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При цьому, незалежно від результатів вирішення господарським судом спору по даній справі, видача наказу та примусове виконання рішення по даній категорії позовних вимог не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій.

Отже, вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню суперечить змісту ст. 66 ГПК України, оскільки заборона, накладена ухвалою від 07.07.2012 року, ніяким чином не може вплинути на виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, перелік заходів до забезпечення позову визначений ст. 67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає, відповідно до якої до заходів забезпечення позову належать, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що забезпечивши позов шляхом зупинення виконавчого провадження, яке здійснював орган державної виконавчої служби, господарський суд вийшов за межі власних повноважень, оскільки в силу частини першої ст. 67 ГПК України господарський суд вправі зупинити виключно стягнення, яке здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого документа.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначений спосіб забезпечення застосовується не інакше як на підставі норм Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи те, що предметом спору є визнання вчиненого виконавчого напису таким, що не підлягають виконанню, обраний позивачем спосіб захисту, кореспондується з п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", і у разі задоволення позову виконавче провадження підлягає закінченню.

Вбачається, що задоволення клопотання позивача про забезпечення позову у такий спосіб, є передчасним вирішення спору по суті, що суперечить вимогам процесуального законодавства, а тому апеляційний господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ухвали місцевого господарського суду про забезпечення позову підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує, що вживаючи заходи щодо забезпечення позову, господарський суд Львівської області не надав належної правової оцінки предмету позову та не з'ясував відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, з позовними вимогами.

За таких обставин, та враховуючи, що забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано застосована приписи ст. ст. 66, 67 ГПК України та скасовано ухвалу господарського суду Львівської області з огляду на те, що застосування визначених ст. 67 ГПК України заходів, можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку матеріалами справи не підтверджується.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Заперечення скаржників, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до вільного тлумачення норм права та не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 року у справі № 5015/2475/12 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 року у справі № 5015/2475/12 залишити без змін.

Головуючий суддяА.Г. Полянський СуддіВ.А. Корсак О.В. Яценко