Постанова № 26314657, 04.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р. Справа № 5021/2534/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановувід 05.07.2012Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5021/2534/2011за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4доУправління майна комунальної власності Сумської міської радипрозобов'язання укласти договір оренди нерухомого майна

В судове засідання прибули представники сторін:позивачаОСОБА_4 (особисто), ОСОБА_5 (дов. від 26.10.2011)відповідачаЮрченко Г.І. (дов. від 01.10.2012)Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У позовній заяві до господарського суду Сумської області фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (позивач) просив суд зобов'язати Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (відповідача) укласти з ним договір оренди нерухомого майна - нежитлового підвального приміщення загальною площею 389,1 кв. м по АДРЕСА_1, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Суми, - терміном на 2 роки 11 місяців в редакції проекту договору, наданого позивачем.

10.01.2012 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, яка була прийнята господарським судом Сумської області до провадження і відповідно до яких він просив суд зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Суми, а саме нежитлового підвального приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 389,1 кв.м. терміном на два роки і одинадцять місяців в редакції Типового договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 23.06.2010 № 39 64-МР, з дати набрання рішенням законної сили у даній справі.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.01.2012 (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволений повністю; зобов'язано Управління майна комунальної власності Сумської міської ради укласти з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договір оренди нерухомого майна - нежитлового підвального приміщення загальною площею 389,1 кв. м по АДРЕСА_1, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Суми, - терміном на 2 роки 11 місяців в редакції Типового договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 23.06.2010 року № 3964-МР.

Рішення суду мотивоване таким.

Позивач звернувся до відповідача - Управління майна комунальної власності Сумської міської ради з заявою від 05.09.2011 № 09-2644/01-10 про надання в оренду реконструйованого позивачем нежитлового приміщення загальною площею 389,1 м. кв., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме: складські приміщення площею 203,2 м. кв., офіс площею 50,0 м. кв., кафе, промтоварного і продовольчого магазину площею 83,9 м. кв. та аптеки площею 52,0 м. кв. До заяви позивачем був доданий проект договору оренди.

Листом №09-11/01-09 від 05.01.2011 відповідач повідомив позивача про те, що термін дії договору оренди №УМКВ-0141 від 04.02.2008 на нежитлове приміщення площею 369,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 закінчився 04.01.2011 і на новий термін продовжуватись не буде.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на положення статті 773 Цивільного кодексу України, статті 7, частини 1, 4, 8 статті 9, статті 13, частини З статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що після припинення дії договору оренди нерухомого майна № УМКВ-0141 від 04.02.2008 нежитлові приміщення нікому в оренду не передавались і для власних потреб відповідачем не використовувались. Про намір використовувати майно для власних потреб відповідач письмово позивача не попереджав.

Як на доказ належного виконання обов'язків за договором оренди з боку позивача місцевий господарський суд посилався на відсутність заборгованості з оплати орендних платежів, суттєве здійснення поліпшень протягом 2008-2010 року орендованого майна та відсутність з боку відповідача нарікань щодо неналежного виконання позивачем обов'язків за договором.

А тому місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог з урахуванням уточнень позовних вимог, наданих позивачем у судовому засіданні 10.01.2012.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 (колегія суддів: В.Сіверін, О.Терещенко, О.Ільїн) рішення господарського суду Сумської області від 10.01.2012 скасоване, прийняте нове рішенням про відмову у позові з посиланням на таке.

Згідно з пунктом 6.1.5 договору оренди №УМКВ-0141 від 04.02.2008 за умови належного виконання своїх обов'язків за цим договором орендар після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк, про що він повідомляє орендодавця не пізніше, як за тридцять календарних днів до терміну закінчення договору оренди. Умови договору на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо оплати та інших умов договору, переважне право наймача на укладення договору припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що на заяву позивача від 05.09.2011 № 09-2644/01-10 про надання в оренду спірного приміщення відповідачем відповіді надано не було, а лише листом №09-11/01-09 від 05.01.2011 відповідач повідомив позивача про те, що термін дії договору оренди №УМКВ-0141 від 04.02.2008 на нежитлове приміщення закінчився 04.01.2011 і на новий термін продовжуватись не буде.

Отже, вказана обставина свідчить про те, що сторонами не було досягнуто домовленості щодо умов договору спірного майна, у зв'язку з чим відповідно до пункту 6.1.5 договору оренди №УМКВ-0141 від 04.02.2008 переважне право позивача як наймача спірного майна на укладення договору стосовно цього майна на новий строк припинилося.

Позивач - ФОП ОСОБА_4 звертався в рамках справи № 5021/1588/2011 до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради про визнання укладеними додаткових угод від 09 вересня 2009 року та від 05 лютого 2010 року до договору оренди нерухомого майна № УМКВ-0141 від 04 лютого 2008 року, а також про визнання договору оренди нерухомого майна №УМКВ-0141 від 04 лютого 2008 року діючим на строк один рік і вісім місяців, починаючи з 04 січня 2011 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08 вересня 2011 року у справі №5021/1588/2011 в задоволенні позову відмовлено.

Порядок укладення договорів оренди державного та комунального майна регулюється статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

За частиною 8 цієї статті у разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.

Таким чином, законодавством України передбачена можливість судового захисту права орендаря комунального майна на укладення договору оренди цього майна на новий строк лише у разі відмови орендодавця укласти такий договір на умовах, визначених проектом договору, який надсилався орендодавцю та додавався до заяви орендаря в порядку частини 1 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Зобов'язання орендодавця укласти договір оренди цього майна на новий строк на умовах Типового договору, який, до того ж, не надсилався орендодавцю та не був додатком до заяви орендаря, поданої в порядку частини 1 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", чинним законодавством не передбачено.

Також, відповідно до частини 4 статті 84 ГПК України у спорі про спонукання укласти договір при задоволенні позову в резолютивній частині вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Отже, законодавством встановлено вимогу про обов'язкове посилання суду в резолютивній частині рішення при задоволенні позову про спонукання укласти договір на конкретний поданий позивачем проект договору, який надсилався орендодавцю та додавався до заяви орендаря в порядку частини 1 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а посилання на Типовий договір, який взагалі не надсилався орендодавцю, не може бути доказом надсилання орендодавцю саме проекту договору в розумінні частини 1 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та який не був додатком до заяви орендаря, поданої відповідно до зазначеної норми Закону, чинним законодавством не передбачено.

А тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд, зобов'язавши відповідача укласти з позивачем договір оренди спірного майна на умовах Типового договору, порушив норми матеріального та процесуального права, які були наведені вище.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваної постанови норм права, зокрема, судовий спір про право орендаря на продовження орендних відносин, не є визначеною законом підставою для не розгляду по суті заяви орендаря про передачу йому в оренду спірного майна у зв'язку з належним йому переважним правом на укладення договору.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається виходячи з такого.

Позивачем заявлена до суду вимога про зобов'язання орендодавця укласти з ним договір оренди нерухомого майна у відповідності до положень ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного так комунального майна", згідно з яким після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

При цьому позивач посилається на те, що між сторонами у справі був укладений договір оренди нерухомого майна УМКВ-0141 від 04.02.2008 зі строком дії до 04.01.2011. Заява про укладення договору оренди у відповідності до ч.3 ст. 17 вищенаведеного Закону подана ним 05.09.2011, відповідь на яку ним не отримана, що стало підставою для звернення до суду 25.10.2011.

Також позивач посилається на те, що ним заявлений до суду позов, зокрема, з вимогою визнати договір оренди нерухомого майна від 04.02.2008 діючим на строк один рік і вісім місяців, починаючи з 04.01.2011. Зазначений позов передував у часі позову, що є предметом розгляду. За результатом розгляду спору про визнання договору діючим, ухвалене господарським судом Сумської області рішення від 08.09.2011 у справі №5012/1588/2011, яким у позові відмовлено. Рішення залишене без зміни постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.1011.

Тобто заява про укладення договору оренди у відповідності до ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного так комунального майна" подана у період вирішення судом спору про право орендаря на спірне майно з інших підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію господарського суду апеляційної інстанції про те, що судовий спір про визнання договору оренди діючим, є обтяжуючою обставиною, яка унеможливлює розгляд питання про передачу майна в оренду іншим особам, серед яких і особі, якій належить переважне право, оскільки предметом оренди може бути майно вільне -здатне бути переданим у користування орендарю.

Крім того, відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про оренду державного так комунального майна", орендодавець який отримав заяву особи з бажанням укласти договір оренди, зобов'язаний розмістити в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє про це заявника.

Передача комунального майна оренди здійснюється на конкурсних засадах. Переважне право на укладення договору оренди означає, що особа, якій належить таке право є першою серед рівних.

У разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду (ч.8 ст.9 Закону України "Про оренду державного так комунального майна").

Статтею 15 Цивільного кодексу України розмежовується право на захист цивільного права (ч.1 статті) та право на захист свого інтересу (ч.2 статті).

Позовна вимога про зобов'язання укласти договір оренди є способом захисту права, тоді як ст.9 Закону України "Про оренду державного так комунального майна" передбачено захист інтересу.

Зважаючи на те, що передача майна в оренду здійснюється на конкурсних засадах, у тому числі з урахуванням ч.3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного так комунального майна", позовна вимога про зобов'язання укласти договір оренди у спорі, що розглядається, не відповідає способам захисту інтересу позивача.

Виходячи з наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, постанову слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 у справі №5021/2534/2011 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк