Постанова № 26314335, 04.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2012 р. м. Київ К-25199/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Степашко О.І., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Краматорську (далі -ДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010

у справі № 2-а-18821/08/0570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Донремпуть" (далі -Товариство)

до ДПІ,

за участю прокуратури у Донецькій області,

про визнання дій неправомірними та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача -Якубаш І.В.,

відповідача -Шестакова М.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання неправомірними дій ДПІ щодо встановлення заниження Товариством податкового зобов'язання з ПДВ за 3-4 квартали 2007 року та за 1 квартал 2008 року у загальній сумі 937 422 грн., а також про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 12.08.2008 № 0001132302/0/48774.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення скасовано; в решті позову відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили, зокрема, з того, що відсутність доказів вручення постачальникові позивача (товариству з обмеженою відповідальністю «Укрінтерпромбудсервіс»(далі -ТОВ «Укрінтерпромбудсервіс»)) примірника акта про анулювання його реєстрації платником ПДВ свідчить про необізнаність позивача з втратою його контрагентом статусу платника ПДВ та про законність віднесення Товариством до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними цим контрагентом. До того ж, суди послалися на самостійне виправлення позивачем помилки шляхом зменшення суми податкового кредиту на 937 422 грн. у податковій декларації з ПДВ за червень 2008 року.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що податкові накладні, складені особою, яка не зареєстрована платником ПДВ, не можуть бути підставою для податкового обліку платника (позивача у справі) незалежно від його обізнаності щодо податкової правосуб'єктності його контрагента. Крім того, відповідач наголошує на тому, що коригування податкового кредиту було здійснено позивачем з порушенням вимог пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 406 163 грн. (у тому числі 937 622 грн. за основним платежем та 468 721 грн. за штрафними санкціями), було прийнято податковим органом за наслідками проведення виїзної позапланової перевірки Товариства з питань правовідносин з ТОВ «Укрінтерпромбудсервіс»за період з 01.07.2007 по 31.03.2008. Так, в акті від 28.07.2008 № 1537/23-2-21951449, складеному за наслідками цієї перевірки, зафіксовано факт включення позивачем до податкового кредиту у перевіреному періоді ПДВ у сумі 937 442 грн. на підставі податкових накладних, складених названим постачальником в рамках виконання поставок підрядних робіт позивачеві, після анулювання його реєстрації платником ПДВ, що сталося 23.04.2007.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї ж статті Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З урахуванням наведених законодавчих приписів факт втрати ТОВ «Укрінтерпромбудсервіс» статусу платника ПДВ за актом ДПІ від 23.04.2007 свідчить про відсутність у цього суб'єкта господарювання права на складення податкових накладних після цієї дати та, відповідно, про незаконність формування позивачем податкового кредиту на підставі спірних податкових накладних.

При цьому відсутність доказів обізнаності позивача з фактом анулювання реєстрації його постачальника як платника ПДВ не спростовує вказаного висновку.

Адже, по-перше, втрата особою статусу платника ПДВ позбавляє правового значення складені такою особою податкові накладні після анулювання її реєстрації незалежно від обізнаності учасників господарської операції щодо цього факту. А по-друге, для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України не пізніше 2, 12 та 22 числа кожного місяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua) інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв, як це передбачено пунктом 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2009 № 79.

Слід також зазначити, що платник повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента, що передбачає, зокрема, перевірку правосуб'єктності контрагента (у тому числі і його реєстрації в органах державної податкової служби) при укладення договору.

Не можна визнати обґрунтованим і посилання судів на самостійне виправлення позивачем помилки внаслідок відображення зменшення податкового кредиту на відповідну суму у податковій декларації за червень 2008 року, поданій до контролюючого органу.

Так, за змістом абзаців другого, третього пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 названого Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, зменшення податкового кредиту на 937 442 грн. було відображено позивачем у декларації, поданій 21.07.2008, тоді як податкову перевірку Товариства було проведено з 17.07.2008 по 22.07.2008.

Таким чином, позивачем не було до початку перевірки виправлено допущені помилки, які полягали у завищенні податкового кредиту за періоди, охоплені перевіркою, позаяк відповідне коригування податкового кредиту було здійснено у декларації, поданій до податкового органу під час проведення перевірки. А відтак позивач не міг скористатися правилами та гарантіями, встановленими пунктом 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням викладеного колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із законністю донарахування Товариству податкового зобов'язання з ПДВ за оспорюваним податковим повідомленням-рішення, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення цього позову.

Оскільки у розгляді цієї справи судами з достатньої повнотою встановлено обставини, що входять до предмету доказування у справі, однак цим обставинам надано неправильну правову оцінку, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Краматорську задовольнити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 у справі № 2-а-18821/08/0570 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.І. Степашко Н.Є. Маринчак