Ухвала суду № 26314332, 02.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 року м. Київ К-52574/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області на постанову та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2008 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 рокуу справі№ 16/46 (22а-9829/08)за позовомПриватного підприємства «Технократ»доДержавної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської областіпровизнання нечинними податкових повідомлень-рішень, визнання неправомірним дій по донарахуванню податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2008 року у справі № 16/46 (22а-9829/08), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0004482341/0 від 06.12.2007 року, № 0004482341/1 від 28.12.2007 року та № 0004482341/2 від 22.01.2008 року, яким Приватному підприємству «Технократ»визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 7 004,00 грн., в т.ч. 3 392,00 грн. основного платежу та 3 612,00 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутну підприємств».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач не погоджується з доводами заявника, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Технократ» за період з 01.04.2005 року по 30.06.2007 рік, за результатами якої складено акт № 2889/23-0/10/32511159 від 30.11.2007 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі даного акта податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004482341/0 від 06.12.2007 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 7 004,00 грн., в т.ч. 3 392,00 грн. основного платежу та 3 612,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «Аста»(виконавець) 26.07.2006 року укладений договір комісії № 10-07, відповідно до умов якого виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати на замовлення замовника роботи і послуги по здійсненню представництва інтересів замовника перед закордонною фінансовою організацією з метою фінансування, по розробці та рецесії бізнес-плану, проведенню технічних та фінансово-економічних експертиз, переклад документації.

На виконання п. 4.3 договору позивач перерахував ПП «Аста»кошти в сумі 27 780,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про дотримання позивачем вимог п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутну підприємств»при формуванні валових витрат, виходячи з встановлених обставин спрямованості послуг, визначених в комісійному договорі, укладеному з ПП «Аста», на обслуговування господарської діяльності підприємства.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відсутність взаємозв'язку між витратами за спірним договором та господарською діяльністю позивача у зв'язку з його невиконанням, оскільки на момент віднесення спірної суми до валових витрат, позивачем перераховані кошти для подальшого надання ПП «Аста»відповідних послуг. Подальше невиконання контрагентом своїх зобов'язань стало підставо для звернення ПП «Технократ» до господарського суду з позовом до ПП «Аста»про стягнення коштів, перерахованим на виконання договору від 26.07.2006 року.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області відхилити.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2009 року у справі № 16/46 (22а-9829/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак