Ухвала суду № 26314325, 02.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 року м. Київ К-59093/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову та ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2009 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 року у справі№ 2а-7181/09/0570за позовомВідкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк»в особі філії Ворошиловське відділення № 25доДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецькапровизнання рішення недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2009 року у справі № 2а-7181/09/0570, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0003602340/0 від 03.11.2008 року, № 0000062340/1 від 12.01.2009 року, № 0000062340/2 від 18.03.2009 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. п. 14, 15 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що протягом вересня - жовтня 2008 року відповідачем проведена виїзна планова перевірка філії позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт від 24.10.2008 року № 2067/22-0/05419732.

На підставі зазначеного акта перевірки, з урахуванням наслідків апеляційного адміністративного оскарження, прийняті спірні податкові повідомлення рішення згідно з абз. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими визначені податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за основним платежем в сумі 33 613,87 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 16 806,94 грн.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення податковий орган виходив з того, що позивачем занижено збір у восьми звітних (квартальних) податкових періодах внаслідок застосування неналежного коефіцієнту, який відповідно до таблиці 2.5 додатка 2 Порядку 303 залежить від місця розташування відходів, а саме: при розміщені відходів у спеціально створених місцях складування (полігонах), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних об'єктів від забруднення застосовується коефіцієнт «1»; при розміщені відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, застосовується коефіцієнт «3».

З посиланням на ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою, пп. 6.4 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про задоволення позовних вимог у зв'язку з недоведеністю наявності складу правопорушення, як наслідок безпідставністю визначення збору та застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суди дійшли висновку, що позивач не здійснював розміщення відходів, а зберігав відпрацьовані лампи освітлення до передачі їх для утилізації спеціалізованому підприємству.

Виходячи з встановлених обставин, висновок судів про безпідставне застосування до позивача коефіцієнта 3, передбаченого в таблиці 2.5 додатка 2 зазначеного вище Порядку, є правомірним.

Доводи касаційної скарги про вищенаведеного не спростовують.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 року у справі № 2а-7181/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак