Ухвала суду № 26314135, 03.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 року м. Київ К-2901/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 10.09.2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 року

у справі № 46/340-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермік - харчові технології»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтермік - харчові технології»(далі -позивач, ТОВ «Інтермік - харчові технології») звернулось у травні 2007 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000132302/0 від 10.02.2007 року та № 0000132302/1 від 24.04.2007 року, прийнятих на підставі акту виїзної планової перевірки позивача № 49/1-23-02-31900578 від 31.01.2007 року, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.09.2006 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 10.09.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 року, позов задоволено: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000132302/0 від 10.02.2007 року та № 0000132302/1 від 24.04.2007 року.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 7.3.1 та пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 129 Конституції України та ст. ст. 7, 8, 9, 10, 86, 159, 195 Кодексу адміністративного судочинства.

В своїх запереченнях ТОВ «Інтермік - харчові технології»зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.09.2006 року.

За наслідками перевірки було складено відповідний акт № 49/1-23-02-31900578 від 31.01.2007 року, в якому відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, пп. 7.3.1, пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7, пп 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за три квартали 2006 року в сумі 78 144,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 10.02.2007 року № 0000132302/0 про визначення позивачеві сум податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 78 144,00 грн. за основним платежем та 15 629,00 грн. по штрафним (фінансовим) санкціям, всього на суму 93 773,00 грн.

За наслідками розгляду заперечень позивача щодо акту перевірки від 31.01.2007 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва їх відхилено, що підтверджується листом від 08.02.2007 року в матеріалах справи.

У зв'язку з залишенням без задоволення первинної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 10.02.2007 року № 0000132302/0, поданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, 24.04.2007 року в адресу позивача винесено податкове повідомлення-рішення від 24.04.2007 року № 0000132302/1.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Як вбачається з акту перевірки від 31.01.2007 року та не заперечувалось представниками сторін, у 2006 році позивач придбавав товари за межами митної території України та відображав витрати, понесені в іноземній валюті у зв'язку з їх придбанням, в сумі балансової вартості придбаної іноземної валюти. Правильність віднесення витрат на придбання таких товарів до валових відповідачем не заперечувалася.

Відповідно до пп. 11.2.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті -також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Згідно з пп. 7.3.2 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

У пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

У разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. При цьому, балансовою вартістю такої іноземної валюти вважається сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку) п.п 7.3.4 п. 7.3 ст. 7).

Отже, норми пп. 7.3.2 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлюють порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в іноземній валюті, такий же як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті.

В такому разі, балансова вартість іноземної валюти має розраховуватися за курсом, що діяв на дату оплати товару, тобто, дати понесення витрат з купівлі іноземної валюти, а не фактичного отримання товару.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій, які зазначили, що твердження відповідача про обов'язок платника податків відносити на валові витрати суми, розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання таких товарів, суперечать чинному законодавству.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що твердження відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 та п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -відхилити.

Постанову Господарського суду міста Києва від 10.09.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008 року у справі № 46/340-А -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько