Ухвала суду № 26313554, 20.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/24485/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Лосєва А.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011р.

у справі №2а-28425/10/0570

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля»(надалі -ДП «Добропіллявугілля»)

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -Добропільська ОДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Добропільської ОДПІ від 12.11.2010р.: №0004571540/0, №0004581540/0, №0004591540/0 №0004561540/0, №0004601540/0, №0004611540/0, №0004621540/0.

В подальшому, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2011р. позовні вимоги ДП «Добропіллявугілля»до Добропільської ОДПІ були роз'єднані. Предметом розгляду адміністративної справи №2а-28425/10/0570 є визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010р.: №0004611540/0 та №0004621540/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011р., позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010р.: №0004611540/0 та №0004621540/0. Судові витрати стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції і прийняття нового рішення про відмову в позові повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів прави вбачається, що ДП «Добропіллявугілля»має свої структурні та відокремлені підрозділи, створені відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 01.04.2003р. №2, одним з таких є Відокремлений підрозділ «Шахта «Піонер»смт. Новодонецьке, який перебуває на податковому обліку в Добропільській ОДПІ.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірка з питань порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих і узгоджених сум податкових зобовязань по платі за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, збору за забруднення навколишнього природного середовища, земельного податку з юридичних осіб Відокремленим підрозділом «Шахта Піонер»ДП «Добропіллявугілля»за період з 26.03.2009р. по 01.11.2010р., про що складено акт від 10.11.2010р. №1243/15-1/26319503.

В ході проведення перевірки податковим органом, зокрема, встановлено порушення граничних термінів сплати до бюджету земельного податку з юридичних осіб у загальній сумі 177809,55грн., з яких із затримкою від 30 до 90 днів в сумі 2544,34грн. та із затримкою понад 90 днів в сумі 175265,21грн.

На підставі зазначених висновків прийнято податкові повідомлення-рішення від від 12.11.2010р.:

- №0004611540/0, яким нараховано штраф у розмірі 20% у сумі 508,88грн. за затримку до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку в розмірі 2544,34грн.;

- №0004621540/0, яким нараховано штраф у розмірі 50% у сумі 87632,67грн. за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку в розмірі 175265,21грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач самостійно змінив призначення платежів за платіжними дорученнями та направив суми коштів не на сплату податкових зобов'язань позивача, які зазначені ним в платіжних дорученнях, а на погашення недоїмки із земельного податку з юридичних осіб за минулі періоди, в наслідок чого у позивача настав обов'язок сплатити штраф на підставі п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому, в обґрунтування здійсненого перерозподілу платежів податковий орган послався на п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що був чинним на час правовідносин, визначено порядок сплати зобов'язань платників податків, зокрема п.п. 17.1.7 п. 17 ст. 17 Закону встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов'язань.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу на те, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дійсно, передбачено пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього ж Закону України не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам було надано право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Пунктом 1.7 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, обумовлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п. п. 16.5.2 п. 16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Крім того, п.п. 8.6.2 п. 8. 6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням положень п.п. «б»п.п. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зміна призначення платежу за наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями здійснена податковим органом поза межами наданих законодавством повноважень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ А.М. Лосєв