Ухвала суду № 26313534, 20.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/5405/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Лосєва А.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року

у справі №2-а-4284/10/2170

за позовом Дочірнього підприємства «Вендельн Україна»(надалі -ДП «Вендельн Україна»)

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області (надалі -ДПІ у Білозерському районі Херсонської області)

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Білозерському районі Херсонської області від 12.08.2010р. №0001262301/0, яким нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток сумі 195576,00грн., у тому числі 130384,00грн., - за основним платежем, 62192,00грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями; від 12.08.2010р. №0001272301/0, яким нараховані зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 24368,55грн., у тому числі 16245,70грн. -за основним платежем та 8122,85грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями; від 13.08.2010р. №0001312301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2009р. на 5502,00грн., за червень 2009р. на 2230,00грн., а всього на загальну суму 7732,00грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011р., позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Білозерському районі Херсонської області від 12.08.2010р. №0001262301/0, №0001272301/0 та від 13.08.2010р. №0001312301/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40грн.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ДПІ у Білозерському районі Херсонської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р., про що складено акт №488/23-020/23702294 від 02.08.2010р.

Згідно акту перевірки висновки ДПІ у Білозерському районі Херсонської області про завищення позивачем валових витрат, податкового кредиту та бюджетного відшкодування ґрунтуються на тому, що операції ДП «Вендельн Україна»з ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»по придбанню соняшника не мали реального товарного характеру, цей товар не перевозився і не зберігався, «не виявлено розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів». ДПІ у Білозерському районі Херсонської області вважає, що поставки товарів від ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»не проводились у зв'язку з відсутністю товару. Виходячи з цього, на думку податкового органу, позивачем в порушення пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до складу валових витрат суми придбання соняшника від ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор», а в порушення п.1.3, п.1.7, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбанню ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор».

Нікчемність укладених позивачем з ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»угод на поставку соняшника та безтоварність проведених позивачем з цими контрагентами операцій по поставці соняшника ДПІ у Білозерському районі Херсонської області в акті перевірки обґрунтовує виключно результатами перевірок цих контрагентів, що проведені іншими податковими органами за місцем їх реєстрації.

Спростовуючи вказані висновки податкового органу та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Так, судами зазначено, що згідно акту перевірки ДПІ у Білозерському районі Херсонської області перераховано всі податкові та товарно-транспортні накладні, які підтверджують одержання позивачем соняшнику від ТОВ «СБК-ТЕК» і ТОВ «Галаганівський елеватор», а також вказує на платіжні доручення, які підтверджують факт перерахування позивачем банківськими платежами в адрес вказаних продавців вартості соняшника з урахуванням податку на додану вартість, копії яких досліджено судом першої інстанції.

Крім цього, ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду ДПІ у Білозерському районі Херсонської області не посилалось на невідповідність вимогам законодавству податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, за якими позивач формував валові витрати та податковий кредит по операціям з ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор». Податковий орган також не вказував і на неправильність складання позивачем декларацій з податку на прибуток та податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ. ДПІ у Білозерському районі Херсонської області підтвердило фактичну оплату позивачем вартості придбаного ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»з урахуванням сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за квітнень та червень 2009 року.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, належними доказами підтверджено, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених позивачем ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»за соняшник.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Поряд з цим, слід зазначити, що одним із видів діяльності позивача є експорт зернових культур (соняшника) за межі митної території України, що підтверджується долученими до матеріалами справи доказами.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачений п.7.7 ст.7 цього Закону.

Суди звернули увагу на те, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Законів № 168/97 та № 334/94-ВР необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, а також сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту та валових витрат.

Як зазначено в акті перевірки, поставка позивачу соняшника від ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»здійснювалась через ТОВ «Тягінське ХПП».

В матеріалів справи є копії товарно-транспортних накладних та актів приймання автотранспорту, в яких ТОВ «Тягінське ХПП»підтверджує факт приймання на свій зерновий склад соняшника від ТОВ «СБК-ТЕК»і ТОВ «Галаганівський елеватор»для позивача, при цьому ТОВ «Тягінське ХПП»одночасно визначало вологість, засміченість та олійні домішки отриманого від вказаних продавців соняшника, а також дату та час його розвантаження.

Листом віл 18.01.2011р. №11 ТОВ «Тягінське ХПП»повідомило, що згідно договору складського зберігання на соняшник №42 від 10.03.2009р. укладеного з ДП «Вендельн Україна»в період з 01.04.09р. по 30.06.09р. на картку ДП «Вендельн Україна»був поставлений соняшник від ТОВ «СБК-ТЕК»у кількості 245,705 тон.

Матеріалами справи спростовуються висновки акту перевірки про безтоварність операцій позивача з ТОВ «СБК-ТЕК»та ТОВ «Галаганівський елеватор»по поставці соняшника.

Крім цього, відсутні і докази того, що позивач систематично проводить свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.

Зважаючи на наведені законодавчі приписи, а також на те, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагентів товарів, формування ним податкового кредиту на підставі отриманих від постачальників податкових накладних також обґрунтовано визнано судовими інстанціями правомірним.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області -залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ А.М. Лосєв