Рішення № 26310689, 24.09.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" вересня 2012 р. Справа № 3/5007/908/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Муха Р.А. - предст. позивача за дов. від 05.03.12 р. (дійсна до 31.12.12 р.) - паспорт серії АМ 588128 вид. Індустріальним РВ ДМУМВС України в Дніпропетровській обл.)

від відповідача: Литвиненко В.О. - предст. відповідача за дов. від 28.08.12р. (паспорт серії ЕМ 933899 вид. Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області).

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальнгістю "Корпорація Логістик Груп" (м.Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стс-Генпідряд" (м.Радомишль, Житомирська область)

про стягнення 50321,20 грн.

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Логістик Груп" (м. Дніпропетровськ) пред'явлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стс-Генпідряд" (м. Радомишль, Житомирської області) про стягнення на його користь 50321, 20 грн. боргу згідно Договору №325 від 21.10.2011р.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на належне виконання зобов'язання з поставки товару, визначеного у специфікаціях № 1 та № 2 до Договору та на своє суб'єктивне право вимагати його оплати в частині, що залишилася.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст.16, 526 ,530, 662, 691, 692 ЦК України та ст. 20, 193 ГК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, визначених у відзиві, посилаючись на неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором в частині не передання документів, що стосуються товару ( технічний паспорт, сертифікат якості) та не оформлення його монтажу двосторонніми актами приймання-передачі. При цьому посилається на норми ч. 4 ст. 268, ч. 2 ст. 662, 666, ч. 3 ст. 538 ЦК України, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 79-80).

До початку розгляду справи по суті позивачем не було подано заяви про зміну підстави чи предмету спору, а відповідачем - зустрічного позову.

В ході вирішення спору сторонами спору були надані додаткові письмові пояснення по суті спору та додаткові докази (а.с. 91-109).

На виконання вимог ухвалі суду від 04.09.12р. позивач вважає за доцільне залучити до участі у справі третю особу, яка фактично є замовником товару, придбаного відповідачем у позивача, оскільки, на думку позивача, це надасть можливість у повному обсязі дослідити всі обставини справи (а.с. 101-102).

Відповідач, навпаки, заперечив проти залучення до участі у справі третьої особи, яка фактично є замовником будівництва (ПрАТ "МТС "Україна"), оскільки, на його думку, рішення з господарського спору по даній справі не впливає на його права або обов'язки .

Господарський суд, з урахуванням викладених сторонами спору позицій та встановлених обставин справи, не знайшов підстав для залучення до участі у спорі третьої особи на стороні відповідача - ПрАТ "МТС "Україна".

Відповідно до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам спору необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства шляхом витребування від сторін додаткових доказів та письмових пояснень.

У судовому засіданні сторонам оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду про часткове задоволення позову в порядку ст. 85 ГПК України.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши уповноваженого представника позивача та відповідача, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини спору, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2012р. між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Логістик Груп" (м. Дніпропетровськ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" укладено Договір поставки №325, предметом сторонами визначено: продавець (позивач) зобов'язався передати покупцю (відповідачу) і провести установку в приміщеннях покупця (відповідача), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти і оплатити ворота секційні, двері металеві, двері протипожежні і ворота протипожежні в подальшому "товар", по цінах, в кількості і в строки, вказані в даному Договорі і в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору (надалі за текстом - Договір №325).

Вартість товару, вказаного в п. 1.1 Договору №325 та специфікації ( додаток № 1 до договору) становить 102 186, 00 грн. (п. 2.2 Договору №325).

Додатковою угодою №1 до Договору №325 від 21.10.2011р. викладені Специфікації №1 та №2, згідно якої було визначено нову суму Договору №325, яка становить - 195 709, 20 грн. (а.с. 10-11).

В решті Договір № 325 сторони залишили без змін.

Згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору №325 передбачено, що покупець здійснює перерахування попередньої оплати (завдатку) в розмірі:

- 50% (п'ятдесят) від загальної вартості товару, вказаній в п. 2.2 даного Договору №325, на основі рахунку продавця (позивача) протягом 5-ти банківських днів з моменту укладення даного Договору;

- 40% (сорок) від загальної вартості товару, вказаного в п. 2.2. даного Договору, на основі рахунку продавця (позивача) протягом 3-х банківських днів з моменту передачі товару покупцю (відповідачу), визначеного видатковою накладною, підписаною обома сторонами, і довіреністю на отримання товару;

- 10% (десять) від загальною вартості товару, вказаного в п. 2.2 даного Договору, на основі рахунку продавця (позивача) протягом 3-х банківських днів з моменту закінчення установки товару в приміщеннях покупця (відповідача), визначеного Актом приймання-передачі, підписаним двома сторонами.

Встановлення товару, згідно п. 4.3 Договору №325, проводиться силами продавця (позивача) за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5.

Якість, асортимент і гарантія товару, відповідальність сторін у вигляді сплати неустойки, - передбачено сторонами в розділах 5-6 договору №325.

Строк дії Договору №325 установлюється від дати його підписання і діє до 31 грудня 2011р., однак діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Факт надання позивачем відповідачу товару підтверджується наступними доказами: видатковими накладними №РН-0000666 від 30.11.2011р. на суму 36085, 20 грн., №РН-0000675 від 01.12.2011р. на суму 16976, 40 грн., №РН-0000733 від 26.12.2011р. на суму 37716, 00 грн., №43 від 26.01.2012р. на суму 12126, 00 грн., №44 від 26.01.2012р. на суму 49124, 40 грн., №Фв 000065 від 22.02.2012р. на суму 43681, 20 грн. згідно довіреностей на отримання товару №1271 від 26.12.2011р., №1012-1 від 29.11.2011р., №147 від 13.02.2012р. від 13.02.2012р., №56 від 18.01.2012р., виданих на ім'я Генерального директора Запорожця Василя Порфировича (а.с. 12-17, 18-21), податковими накладними №81, №85, №26, №64 (а.с. 22-25).

Слід відмітити, що видаткові накладні за №43 від 26.01.12р., №44 від 26.01.12р., №Фв000065 від 22.02.12р. не були підписані відповідачем. Однак факт отримання товару за згаданими накладними відповідачем не заперечується.

Відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів за отриманий товар виконав на суму 50 000, 00 грн. (14.11.11р.), 50 000, 00 грн. (21.12.11р.), 45 388, 00 грн. (16.01.12р.), що підтверджується виписками із банківського рахунку, загалом на суму 145 388, 00 грн. (а.с. 26-28).

Сплата відповідачем коштів на суму 145 388,00 грн. свідчить про:

- повне виконання п. 3.1. Договору поставки №325 від 21.10.11р., тобто сплату 50% від вартості товару, що становить 97 854, 60 грн.;

- часткове виконання п. 3.2 Договору №325 від 21.10.11р., тобто сплату 40% від вартості товару, що складає 78 283, 68 грн., - на суму 47533, 40 грн.;

- повне невиконання п. 3.3 Договору №325 від 21.10.11р. щодо сплати 10% вартості товару , що становить 19 570, 92 грн.

Залишок боргу становить - 50321, 20 грн.

Як доводить відповідач, сума боргу не оплачена з тих підстав, що позивач не виконав покладений на нього ст. 662 ЦК України обов'язок передання з товаром документів, що його стосуються ( технічний паспорт, сертифікат якості) та здійснення його монтажу зі складанням двостороннього акту приймання-передачі цих робіт. У зв'язку з цим, згідно ч.3 ст. 538 ЦК України, відповідач набув право зупинити виконання свого обов'язку щодо здійснення 100 % оплати товару до проведення його монтажу. Окрім того, відповідач набув право відмовитися від товару та повернути його позивачу відповідно до ст. 666 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як зазначено у статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, передумовою звернення особи до суду має існувати її суб'єктивне право ( право на власні дії чи право на дії інших осіб тощо).

Оскільки суб'єктивному праву завжди відповідає юридичний обов'язок, то іншою передумовою звернення особи до суду має мати місце факт його порушення (невизнання або оспорювання) зобов'язаними особами.

Визначення змісту суб'єктивного права покладається на особу, яка звертається до суду з вимогою зобов'язати суб'єктів обов'язку поновити чи визнати це право, утриматися від дій, що можуть його порушити у майбутньому інше.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, або визначеними договором, або іншим законом з відповідними йому підставами.

Предмет позову як елемент його змісту характеризує позов з точки зору того, що конкретно вимагає, чого домагається позивач. При цьому , як наголошується в Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів), обрання певного засобу правового захисту є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Предметом позову у цьому спорі є вимога позивача стягнути з відповідача суму боргу 50321, 50 грн., що складається із наступних сум: 30 750, 28 грн. - залишок суми боргу за п.3.2 Договору та 19 570, 92 грн. - сума боргу за п.3.3. Договору).

Під підставою позову слід розуміти фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача, зокрема, йдеться про юридичні факти матеріально - правового характеру, що визначаються нормами матеріального права та які зумовлюють виникнення, зміну та припинення спірних правовідносин, а також інші доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність зазначених юридичних фактів.

Підставою для стягнення з відповідача суми 50321,50 грн. позивач визначив Договір №325 від 21.10.11р.

Як встановлено господарським судом, сторонами спору, відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, є суб'єктами господарювання, а отже виникнення правовідносин між ними регулюється нормами Господарського кодексу України як спеціального кодифікованого акту та субсидіарно (додатково) нормами Цивільного кодексу України в частині, що не врегульована спеціальним законодавчим актом.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як встановлено судом, відповідач за укладеним Договором підряду № 10-НО-02 від 01.11.2010 року з замовником ПрАТ "МТС Україна" є підрядником з виконання реконструкції будівлі складу та кузні та будівництва нової будівлі складу, як складовою частини реконструкції існуючого майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5. У п. п. 6.1.3 цього договору відповідач як підрядник взяв на себе зобов'язання самотужки , чи силами субпідрядних організацій, виконати всі роботи в обсязі й у строки, передбачені в даному Договорі і Додаткових угодах і здати роботи замовнику в стані, що відповідає затвердженій проектній документації і ДБН.

Відповідно до ч.3 ст. 317 ГК України господарські відносини у сфері матеріально-технічного забезпечення капітального будівництва регулюються відповідними договорами підряду, якщо інше не передбачено законодавством або договором сторін. За згодою сторін будівельні поставки можуть здійснюватися на основі договорів поставки.

Згідно з приписами статті 265 Господарського Кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу ( ст. 837 ЦК України).

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що Договір №325 від 21.10.11р. сторони уклали з метою поставки та встановлення воріт секційних, дверей металевих , дверей протипожежних і воріт протипожежних у приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5. У зазначених приміщеннях відповідач здійснює підрядні роботі на замовлення ПрАТ "МТС Україна". Обов'язок із встановлення товару позивач як продавець за договором взяв на себе.

Таким чином, Договір №325 від 21.10.11р. за своєю правовою природою є договором поставки з елементами договору підряду.

Зобов'язання за цим договором мають двосторонній характер , тобто покладають як на позивача, так і на відповідача певні обов'язки, при цьому в зобов'язаннях за договором кожна із сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку ( ч.1 ст. 538 ЦК України). Правило про часовий розрив між виконанням зобов'язання позивачем і відповідачем передбачене п. п.3.1 - 3.3. Договору та відповідає ч. 2 ст. 538 ЦК України.

Згідно ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, згідно ст. 193 Господарського Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не припустима.

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

За Договором №325 від 21.10.11р. позивач є одночасно продавцем товару та підрядником в частині його монтажу, а відповідач - покупцем товару та замовником в частині його монтажу.

У ч. 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1. статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно п.3.1. Договору №325 від 21.10.11р. сторони домовились, що 50% (п'ятдесят) від загальної вартості товару, що складає 97 854,60 грн. відповідач сплачує в якості попередньої оплати ( ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Одночасно сторони попередню оплату визначили також завдатком (ст. 570 ЦК України).

Позивачем отримані від відповідача кошти за умовами п. п. 3.1. Договору №325 від 21.10.2011р. у повному обсязі на суму 97 854,60 грн.

Згідно п.3.2. Договору №325 від 21.10.11р. сторони домовились, що 40% (сорок) від загальної вартості товару, що складає 78 283 ,68 грн. відповідач сплачує протягом 3-х банківських днів з моменту передачі товару покупцю (відповідачу), визначеного видатковою накладною, підписаною обома сторонами, і довіреністю на отримання товару ( ч.1 ст. 692 ЦК України).

Таким чином, право позивача на отримання коштів на загальну суму 78 283 ,68 грн. пов'язується з фактом поставки товару за товаророзпорядчими документами на нього ( видатковими накладними , підписаними обома сторонами, і довіреністю на отримання товару), а обов'язок відповідача з його оплати - з фактом прийняття за товаророзпорядчими документами на нього ( видатковими накладними , підписаними обома сторонами, і довіреністю на отримання товару). Сторонами спору наявність цих юридичних фактів не заперечується.

Однак позивачем отримані від відповідача кошти за умовами п. 3.2. Договору №325 від 21.10.2011р. на суму 47 533,40 грн., недоплата становить 30 750, 28 грн. Таким чином, має місце неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, визначеного у п. 3.2. Договору №325 від 21.10.2011р.

У зв'язку з цим, посилання відповідача на ч.3 ст. 538 ЦК України в частині права зупинення виконання обов'язку з оплати отриманого товару за умовами п. 3.2. Договору №325 від 21.10.2011р. , господарський суд відхиляє як необгрунтовані, оскільки позивач у повному обсязі виконав зобов'язання, обумовлене у цьому пункті договору.

Не погоджується господарський суд із доводами відповідача про право не оплачувати отриманий товар за умовами п. 3.2. Договору №325 від 21.10.2011р. відповідно до ст. 666 ЦК України, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 666 цього Кодексу, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару , не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

У статті 674 цього Кодексу зазначено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

У частині 1 ст. 689 цього Кодексу зазначено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Окрім того, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця ( 1 ст. 690 цього Кодексу).

Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк.

Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.

Згідно ч. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, у вище наведених нормах розрізняються такі поняття як "товаророзпорядчі документи" та "документи, що стосуються товару" (технічний паспорт, сертифікат якості тощо). Останні є документами, які підтверджують відповідність товару вимогам законодавства.

Як встановлено судом, відповідач прийняв товар за товаророзпорядчими документами, отже не скористався правом відмовитися від його прийняття та повернути товар продавцеві через відсутність документів, що стосуються відповідності товару вимогам законодавства (технічний паспорт, сертифікат якості тощо).

Відповідач скористався правом , наданим йому ч. 1 ст. 666 цього Кодексу, на встановлення позивачу як продавцю розумного строку для передання документів, що стосуються товару , що підтверджується листом № 476 від 31.07.2012 року. При цьому, в чіткій однозначній формі висловив свою готовність провести остаточні розрахунки за Договором за умови належного виконання позивачем умов щодо надання перелічених у цьому листі документів ( а. с. 80 ).

Судом не встановлено, що позивач здійснив передачу цих документів у 7 -й строк, визначений йому відповідачем. Однак встановлено, що отриманий від позивача товар за видатковими накладними №РН-0000666 від 30.11.2011р., №РН-0000675 від 01.12.2011р., та №РН-0000733 від 26.12.2011р. на загальну суму 90 777, 60 грн. знаходиться за адресою по вул. Зрошувальна, 5 у м. Києві , є змонтованим силами ТОВ "СТС-Генпідряд" та не може бути повернений за правилами ст. 666 ЦК України. Стосовно місця знаходження решти товару, отриманого від позивача за накладними №43 від 26.01.2012р., №44 від 26.01.2012р. та № Фв 000065 від 22.02.2012р. на загальну суму 104 931, 60 грн. та можливості його повернення позивачу в порядку ч.2 ст.666 ЦК України, відповідачем будь-яких пояснень не подано, так само як і не подано доказів його фактичного повернення останньому. При цьому, як встановив господарський суд, відповідач частково оплатив товар і за цими трьома накладними, оскільки залишок боргу становить 50321,50 грн.

Тому, з врахуванням змісту п. 3.2. Договору №325 від 21.10.2011р. та ч.1 ст. 692 ЦК України, у відповідача виник та продовжує існувати обов'язок з оплати отриманого у позивача товару в сумі 30 750, 28 грн., оскільки одностороння відмова від виконання зобов'язання, за загальним правилом, не допускається (ст. 525 ЦК України), а правом на відмову від його виконання в активній формі, доведеній до відома позивача (ст.ст. 615 та 666 ЦК України, постанова ВСУ від 28.11.11р. у справі № 43/308-10) відповідач не скористався

Натомість, господарський суд не встановив наявність порушеного суб'єктивного права позивача на отримання коштів в сумі 10% , що складає 19570, 92 грн. за умовами п. 3.3 Договору №325 від 21.10.2011р., виходячи з наступного.

Зміст ст. 526, ч. 1 ст. 622 ЦК та зміст ч.3 ст. 193 ГК України дають підстави для висновку про те, що в цих Кодексах проводиться принцип реального виконання зобов'язання.

У п.3.3 Договору №325 від 21.10.2011р. сторони визначили, що відповідач сплачує 10% (десять) від загальної вартості товару, вказаної в п. 2.2 даного Договору, на підставі рахунку продавця (позивача) протягом 3-х банківських днів з моменту закінчення установки товару в приміщеннях покупця (відповідача), визначеного Актом приймання - передачі, підписаним обома сторонами.

Відповідно до п. 4.5. встановлення товару проводиться силами продавця у приміщеннях покупця за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна , 5. Відповідно до п. 4.8 цього Договору після встановлення товару продавець передає покупцю підписаний зі своєї сторони акт приймання - передачі товару. Покупець підписує акт або надає мотивовану відмову від його підписання. В такому випадку сторони узгоджують порядок і строки усунення недоліків.

Однією з підстав заперечень відповідачем проти вимог позову була та, що позивачем не здійснено монтаж товару, що доводиться відсутністю акту приймання - передачі, підписаного обома сторонами. Оскільки договірне зобов'язання в цій частині позивачем не виконано належним чином, просить у стягненні коштів відмовити.

Наявні у справі акти приймання-передачі робіт датовані 05.12.2011р., 02.02.12р., 07.02.12р. , замовником товару визначено "СТС "МТС", або "СТС" , реквізити договору - відсутні, роботи по монтажу секційних воріт розмірами 4050х4026 та 3550х3321 за актом приймання - робіт від 05.12.11р. виконані за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, тоді як згідно специфікацій № 1 та №2 до додаткової угоди ворота секційні мають інші розміри та за умовами п. 4.3 Договору поставки №325 від 21.10.2011р. мали бути змонтованими за адресою: г. Київ, вул. Зрошувальна, 5. Акти приймання - передачі робіт від 02.02.12р. та 07.02.12р. складені на бланку третьої особи -ТОВ "Дана Трейд" , внесені до них відомості не відповідають укладеним сторонами специфікаціям на товар, реквізити адреси монтажу останнього - відсутні.

Відповідно до статті 34 ГПК України обставини справи підтверджуються сторонами належними та допустимими доказами.

Особливістю судових доказів є те, що вони виступають в якості гарантії достовірності одержаної судом інформації, оскільки на підставі їх оцінки в сукупності за правилами ст.ст. 4-7 та 43 господарський суд приймає судове рішення іменем України.

Відповідно до статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, зокрема, на подання належних та допустимих доказів.

З врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що виконання зобов'язання в частині монтажу товару позивачем не доведено належними та допустимими доказами.

У ч. 2 ст. 613 ЦК України зазначено, якщо кредитор ( в даному випадку, позивач) не вчинив дії ( в даному випадку , монтажу товару), до вчинення яких боржник ( в даному випадку, відповідач ) не міг виконати свій обов'язок ( в даному випадку, сплатити кошти) , виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За наведених обставин, позов в частині вимог є передчасним та судовому захисту не підлягає. У стягненні коштів в сумі 19570, 92 грн. за цим позовом господарський суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на обидві сторони спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС - Генпідряд" (12201, Житомирська область, Радомишльський район, м. Радомишль, вул. Котовського, будинок 35, код ЄДРПОУ 32375423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Логістик Груп" ( 49089, м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 29 , код ЄДРПОУ 33183845) - 30 750, 28 грн. основного боргу та 983, 53 грн. судового збору.

3. У стягненні 19570,92 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04 жовтня 2012 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу ( простою кореспонд.)

3- відповідачу (на вимогу нарочним )