Постанова № 26308263, 19.09.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2090/2012

19 вересня 2012 року 11год. 59хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Павлюк С. І.,

відповідача: представник Троянчук Д. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Компанія Кліматех" до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Компанія Кліматех" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001162342 та №0001172342 від 05 березня 2012.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в лютому місяці 2012 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка щодо нього з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Інтехмаш" за період з 19.10.2010 року по 31.05.2011 року. На підставі висновку акта перевірки, складеного за результатами її проведення, були винесені податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток.

Позивач не погоджується з висновками акта щодо встановленого порушення п. 198.3, п. 198.6 ст.198, та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України). При цьому зазначає, що при проведенні перевірки відповідачу були надані всі необхідні первинні документи на підтвердження вчинення господарських операцій з ТОВ "Інтехмаш". Вказав, що зазначені документи відповідають вимогам чинного законодавства. На момент вчинення господарських операцій останній був зареєстрований в установленому порядку платником податку на додану вартість, а отже - мав право виписувати податкові накладні.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення аналогічні, викладені у позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях до неї.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що дійсно, у позивача була проведена перевірка, за результатами якої встановлено, що позивач мав взаєморозрахунки з ТОВ "Інтехмаш". Представник відповідача вказує, що відносно останнього надійшов акт перевірки від Харківської ОДПІ про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за періоди з 19.10.2010 року по 31.01.2011 року та з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року, а також по податку на прибуток за 4 кв. 2010 року та 1 кв. 2011 року. Вищевказаним актом встановлено, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи ТОВ "Інтехмаш" - відсутні. За місцем реєстрації ТОВ "Інтехмаш" та його посадові особи - відсутні. Також перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні в ТОВ "Інтехмаш" складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Отже, на думку представника відповідача, дане товариство не могло здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, а тому, фінансово-господарська діяльність цього товариства здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної дієздатності та, відповідно, фінансово-господарські взаємовідносини з позивачем є фіктивними правочинами і такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Таким чином, вважає, що на порушення норм п. 138.2 ст. 138 ПК України позивачем завищено витрати на загальну суму 5520 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу валових витрат придбання товарів по операціях з ТОВ "Інтехмаш", тому несплачений податок на прибуток в сумі 1270 грн. є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави. Крім того, відповідач стверджує, що на порушення норм п. 198.6 ст. 198 ПК України позивачем завищений податковий кредит за квітень 2011 року на суму 1104 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті та є дохідною частиною бюджету.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Інтехмаш" за період з 19.10.2010 року по 31.05.2011 року, результати якої оформлено актом від 21.02.2012 року №209/23-100/34703960 (а. с. 44-49).

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено, що приватним підприємством "Компанія Кліматех" завищено валові витрати на загальну суму 5520 грн. за ІІ квартал 2011 року, відповідно встановлено заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 1270 грн. та завищено податковий кредит за квітень 2011 року на суму 1103,94 грн. по безтоварних операціях з ТОВ "Інтехмаш".

На підставі висновків акту перевірки від 21.02.2012 року №209/23-100/34703960 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001162342 від 05.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1270,00 грн. та №0001172342 від 05.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1104,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1 грн. (а. с 13).

Із зазначеного акта перевірки вбачається, що підставами для винесення спірних податкових повідомлень-рішень були, зокрема, висновки Харківської ОДПІ, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства №1427/234/37263473 від 05.07.2011 року (а. с. 50-72), а саме: на момент проведення перевірки первинні та інші документи ТОВ "Інтехмаш" - відсутні, за місцем реєстрації ТОВ "Інтехмаш" та його посадові особи - відсутні, відсутня будь-яка інформація про наявні складських приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, з положень акту Харківської ОДПІ відповідач прийшов до висновку, що позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати по безтоварним операціям з ТОВ "Інтехмаш", оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за товари (роботи, послуги) фактичного їх отримання та переходу права власності на них не підпадають під поняття «продаж товарів, результатів робіт (послуг)», яке визначено в п. 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, позивач зареєстрований як юридична особа, є платником податку на додану вартість (а. с. 90-92).

11.04.2011 року між ПП "Компанія Кліматех" (по договору - покупець) та ТОВ "Інтехмаш" (по договору - продавець) укладений договір №11/04-11 щодо постачання товарів, згідно з умовами якого продавець зобов'язується продати покупцю товар згідно накладних, які є невід'ємною договору, а покупець зобов'язується сплатити за товар суму на умовах даного договору (а. с. 93).

Відповідно до Ж/О №6 за квітень 2011 року "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ПП "Компанія Кліматех" мало взаєморозрахунки по договору з ТОВ "Інтехмаш" на суму 6623,62 грн. (а. с. 94).

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені видатковими накладними №2103 від 26.04.2011 року на загальну суму 4070,69 грн., в тому числі ПДВ - 678,45 грн. (а. с. 36) та №2919 від 29.04.2011 року на загальну суму 2552,93 грн. (а. с. 37), в тому числі ПДВ - 425,49 грн., податковими накладними №2919 від 29.04.2011 року на суму на загальну суму 2552,93 грн., в тому числі ПДВ - 425,49 грн. (а. с. 32) та №2103 від 21.04.2011 року на загальну суму 4070,69 грн., в тому числі ПДВ - 678,45 грн. (а. с. 33), платіжними дорученнями №1 від 21.04.2011 року на суму 4070,69 грн. та №7 від 27.04.2011 року на суму 2552,93 грн. (а. с. 34), рахунком-фактурою №11041 від 11.04.2012 року (а. с. 35).

Вказані документи, як вбачається з акту перевірки (а. с. 45), надавалися позивачем під час її проведення. Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував спірні суми валових витрат та податкового кредиту, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Такі документи повністю розкривають зміст господарських операцій.

В свою чергу, факт реалізації товарно-матеріальних цінностей (використання їх у своїй господарській діяльності), придбаних у ТОВ "Інтехмаш", підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: квитанціями (а. с. 95, 96), довіреністю на отримання ТМЦ (а. с. 97), видатковою накладною (а. с. 98), відомістю №16 за квітень 2011 року "Розрахунки з покупцями" (а. с. 99), податковою накладною (а. с. 100, 101).

Відповідно до пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 зазначеного кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1 статті 201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

У відповідності до пп. 201.6, пп. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Отже, визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Інтехмаш" (а. с. 32-37), так і реалізація (використання їх у своїй господарській діяльності), придбаних в останнього, товарно-матеріальних цінностей (а. с. 95-101), і отримання від такої реалізації (використання) доходу.

Заперечення представника відповідача стосовно відсутності ТОВ "Інтехмаш" за місцезнаходженням, відсутності у вказаних осіб трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу (поставки) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Як вбачається із акта перевірки позивача №209/23-100/34703960 від 21.02.2012 року та акта перевірки ТОВ "Інтехмаш" №1427/234/37263473 від 05.07.2011 року (а. с. 50), останнє зареєстроване як юридична особа 14.10.2010 року. Крім того, як позивач так і ТОВ "Інтехмаш" на дати виписування податкових накладних були у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ. Представником відповідача такі обставини не спростовано.

Твердження представника відповідача про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності не заслуговує на увагу, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів.

Доводи та висновки відповідача, викладені у акті перевірки позивача №209/23-100/34703960 від 21.02.2012 року, щодо безтоварності його господарських операцій з ТОВ "Інтехмаш" є такими, що ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені відповідними доказами.

В свою чергу відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Тобто, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платники податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх витрат.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а відтак, - позовні вимоги позивача належать до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0001162342 та №0001172342 від 05 березня 2012 року визнати нечинними.

Присудити на користь позивача - приватного підприємства "Компанія Кліматех" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Повернути на користь позивача - приватного підприємства "Компанія Кліматех" із Державного бюджету України внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у розмірі 112,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.