Постанова № 26308267, 26.09.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2486/2012

26 вересня 2012 року 12год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Войтюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Михайлюкова Л.І., Тарасюк Р.В.,

відповідача: представник Мриглод Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю " Українська сірникова фабрика"

до Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві. Просили позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в письмових запереченнях. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свідок ОСОБА_4 суду надала покази та пояснила, що в 2009 та 2010 роках вона, будучи суб'єктом підприємницької діяльності відповідно до укладених договорів, надавала позивачу послуги інформативно-консультаційного характеру у сфері бухгалтерського обліку, а саме: консультувала бухгалтерію позивача щодо змін в законодавстві для правильного ведення бухгалтерії, як правильно складати податкову звітність, бухгалтерський облік. Вказані послуги надавались нею усно: або ж по телефону, або ж безпосередньо на підприємстві у позивача в залежності від складності питань, які виникали. Коли надавались послуги, то відповідно і складались акти прийому-передачі.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він працював на фірмі «Єдиний вибір». В кінці 2009 року звільнився, та влаштувався на роботу на інше підприємство, однак в 2009 році та цього часу він систематично здійснював та продовжує здійснювати технічне обслуговування електронного та електричного обладнання на підприємстві позивача. Крім того суду показав, що електронагрівачі, які придбавав позивач у ТОВ «Єдиний вибір» є малогабаритними і він особисто привіз їх у пакеті.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить до часткового задоволення.

Так, посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011р. про що складений акт №48/23/32413704 від 27.01.2012р. (а. с. 31-138 т.1).

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено, що за 4 квартал 2009 року, 1 квартал 2010р., 3 квартал 2010р., 1 квартал 2011р. позивачем занижено дохід на загальну суму 87276грн. (а. с. 6 т.1).

Також, за період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р. позивачем завищені валові витрати в сумі 3339564грн., в тому числі: за 4 квартал 2009р. на суму 222572грн.; за 1 квартал 2010р. на суму 161572грн.; за 2 квартал 2010р. на суму 256774грн.; за 3 квартал 2010р. на суму 177936грн.; за 4 квартал 2010р. на суму 725352грн.; за 1 квартал 2011р. на суму 1171345грн.; за 2 квартал 2011р. на суму 298132грн.; за 3 квартал 2011р. на суму 325881грн. Таке завищення валових витрат призвело до заниження податку на прибуток за вказаний період на загальну суму 845554грн, у тому числі: за 4 квартал 2009р. на суму 61000грн.; за 1 квартал 2010р. на суму 43440грн.; за 2 квартал 2010р. на суму 64194грн.; за 3 квартал 2010р. на суму 52465грн.; за 4 квартал 2010р. на суму 181428грн.; за 1 квартал 2011р. на суму 298782грн.; за 2 квартал 2011р. на суму 68931грн.; за 3 квартал 2011р. на суму 75314грн.

(а. с.16, 73 т.1).

Крім того, за період, який перевірявся, позивачем завищений податковий кредит на загальну суму 572048грн., в тому числі: в жовтні 2009р. - 1440грн., листопад 2009р. - 10000грн., грудень 2009р. - 14528грн., січень 2010р. - 12895грн., лютий 2010р. - 414грн., березень 2010р. - 10825грн., квітень 2010р. - 11666грн., травень 2010р. - 9600грн., червень 2010р. - 22720грн., липень 2010р. - 6743грн., вересень 2010р. - 18624грн., жовтень 2010р. - 21288грн., листопад 2010р. - 45340грн., грудень 2010р. - 80594грн., січень 2011р. - 102833грн., лютий 2011р. - 81434грн., березень 2011р. - 41637грн., квітень 2011р. - 5015грн., травень 2011р. - 18706грн., червень 2011р. - 14121грн., серпень 2011р. - 26479грн., вересень 2011р. - 15146грн. внаслідок чого був занижений податок на додану вартість на загальну суму 572048грн. (а. с. 89, 112 т.1).

На підставі висновків акту перевірки (а. с. 136-138 т.1), відповідачем були винесені податкові повідомлення рішення:

- №0000042342 від 15.02.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового

зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 946186,75грн., з яких 845554грн. основного платежу та 100632,75грн. штрафних санкцій (а. с. 139 т.1);

- №0000052342 від 15.02.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового

зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 649124,50грн., з яких 572048грн. основного платежу та 77076,50грн. штрафних санкцій (а. с. 140 т.1).

Зазначені податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку (а. с. 143-169 т.1).

Рішенням ДПС у Рівненській області №6170/10-210/42 від 23.04.2012р. залишено без змін податкові повідомлення-рішення Костопільської МДПІ від 15.02.2012 року

№0000052342 про збільшення суми грошового податку на додану вартість в сумі 464385,00грн. основного платежу і 64589,50грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції; від 15.02.2012 року №0000042342 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 715944грн. і 97393,75грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а скарга директора товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сірникова фабрика» Косарева М.І. від 24.02.2012 року №112 (вхідний №37/10С ДПС у Рівненській області від 24.02.2012 року) в даній частині - без задоволення.

Скасоване податкове повідомлення-рішення Костопільської МДПІ від 15.02.2012 року № 0000052342 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 107663грн. основного платежу і 12487грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, від 15.02.2012 року № 0000042342 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 129610грн. основного платежу і 3239грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції (а. с. 157 т.1).

Враховуючи рішення ДПС у Рівненській області, відповідачем були відкликані зазначені податкові повідомлення рішення та винесені нові:

- №0000712342 від 23.04.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового

зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 528974,50грн., з яких 464385грн. основного платежу та 64589,50грн. штрафних санкцій (а. с. 141 т.1).

- №0000702342 від 23.04.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового

зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 813337грн., з яких 715944грн. основного платежу та 97393,75грн. штрафних санкцій (а. с. 142 т.1);

З вказаними рішеннями позивач також не погодився та оскаржив в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС у Рівненській області №9714/10-210/172 від 05.06.2012р. скарга позивача залишена без розгляду. ( а. с. 170-171 т.1).

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000042342 та №0000052342 від 15.02.2012р., то зазначені позовні вимоги позивача задоволенню не належать, при цьому суд виходить з такого.

Відповідно до п. 55.1. ст. 55 Податкового кодексу України (в редакції на час винесення податкових повідомлень-рішень), податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно п. 60.4. ст. 60 ПКУ, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Судом встановлено та не заперечується сторонами про те, що податкові повідомлення-рішення від 23.04.2012р. за № 0000702342 та № 0000712342, які містять зменшені суми грошового зобов'язання позивачем були отримані, а відтак попередні податкові повідомлення-рішення від 15.02.2012р. є відкликаними у порядку, визначеному чинним законодавством. Враховуючи наведене суд вважає, що в даній частині позовних вимог відсутній спір як такий, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не належать.

Позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000702342 від 23.04.2012р. в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 689755грн. основного платежу та 93321,25грн. штрафної санкції, а також визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012р. №0000712342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість належать до задоволення повністю, при цьому суд виходить з наступного.

Так, по повідомленню-рішенню №0000702342 від 23.04.2012р. на нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток мали вплив: заниження валового доходу на загальну суму 87276грн., а саме: позивачем занижено приріст балансової вартості запасів на вказану суму, в тому числі 4 квартал 2009р. - 21426грн., 1 квартал 2010р. - 12186грн., 3 квартал 2010р. - 31548грн., 1 квартал 2011р. - 22116грн.

Згідно розрахунку грошового зобов'язання та штрафної санкції по вказаному акту перевірки, позивачу збільшено податок на прибуток по вказаній сумі на 21819грн. та застосована штрафна санкція в сумі 4072,50грн. Зазначене збільшення грошового зобов'язання та штрафну санкцію позивач визнає повністю, а тому в судовому засіданні, на підставі ч.3 ст.72 КАС України зазначена обставина не доказується.

Також на вказане повідомлення-рішення мали вплив господарські операції позивача з контрагентами: ОСОБА_4, ПП «Кремнонафтогазтрейд», ТОВ «Єдиний вибір», ТОВ «Західторг», ПП «Гросс», ПП «Промкомплектторг», а також заробітна плата робітників з нарахуваннями по ремонту, амортизаційні відрахування на основні фонди та послуги, отримані від ПП «Гросс».

По повідомленню-рішенню №0000712342 від 23.04.2012р. на нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість вплинуло завищення податкового кредиту на загальну суму 464385грн. по взаєморозрахунках з ПП «Кремнонафтогазтрейд», ТОВ «Західторг», ТОВ «Єдиний вибір», ПП «Гросс», ПП «Промкомплектторг».

По господарських операціях з контрагентом ОСОБА_4 судом встановлено наступне.

У період з 01.10.2009р. по 31.10.2010р. позивач здійснював взаєморозрахункові операції з СПД ОСОБА_4 за надані інформативно-консультативні послуги. Так як в актах прийому-передачі послуг не вказано, які саме послуги були надані, не вказано по яких питаннях були надані консультації, то відповідачем зроблений висновок про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат 24200грн. вартості вказаних послуг. Таке твердження відповідача суд вважає помилковим, при цьому вказує на той факт, що при перевірці позивачем надавались договори про надання інформативно-консультативних послуг №1-09/інф від 02.01.2009р. та № 01/03/2010/1 від 01.03.2010р. та акти прийому-передачі, що не заперечується сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 на час здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрована як фізична особа-підприємець та була платником єдиного податку (а. с. 173-175 т.1).

Відповідно до предмету договорів №1-09/інф від 02.01.2009р. та № 01/03/2010/1 від 01.03.2010р. виконавець зобов'язувався потижнево повідомляти про зміни в законодавстві, що стосуються господарської діяльності організацій, бухгалтерського та податкового обліку; надавати консультації по питаннях бухгалтерського та податкового обліку на протязі трьох робочих днів з дня поступлення запиту; на вимогу Замовника оцінювати якість ведення бухгалтерського обліку в організації; на прохання Замовника допомагати у веденні бухгалтерського обліку фірми (а. с. 176-177 т.1).

На підтвердження наданих послуг були складені акти прийому-передачі, які належним чином оплачені позивачем згідно платіжних доручень (а. с. 178-190 т.1).

В зазначених актах вказано, що послуги надавались у відповідності до укладених договорів, крім того в судовому засіданні сама ОСОБА_4 підтвердила факт надання таких послуг, а відтак, твердження відповідача про відсутність зазначення послуг не підтверджується.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до цієї норми, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 88 від 24.05.1995 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704) - первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.п.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем витрати, понесені на оплату інформаційно-консультативних послуг, використані для покращення ведення бухгалтерського і податкового обліку, налагодження оперативного отримання про зміни в законодавстві щодо бухгалтерського і податкового обліку, отримання оперативної допомоги щодо правильності здійснення обліку господарських операцій, тобто використані в господарській діяльності Товариства, отже віднесення таких витрат до складу валових є правомірним.

Щодо взаєморозрахунків позивача з ПП «Кремнонафтогазтрейд».

За період, який перевірявся, позивач проводив взаєморозрахунки з ПП «Кремнонафтогазтрейд» на предмет купівлі в останнього парафіну нафтового (гача дистильованого) на загальну суму 1261900грн. Вартість сировини в сумі 1051583грн. в повному обсязі віднесена позивачем до складу валових витрат, в тому числі в 4 кварталі 2010р. на суму 385000грн., в 1 кварталі 2011 року на суму 666583грн.

ПДВ в сумі 210317грн. в повному обсязі віднесено до складу податкового кредиту, в тому числі в листопаді 2010р. на суму 36667грн., в грудні 2010р. на суму 40333грн., січні 2011р. на суму 51883грн., лютому 2011р. на суму 81434грн.

До перевірки надані товарно-транспортні накладні, однак, дати деяких не відповідають датам видаткових накладних, відповідно до паспорта якості, виробником товару є ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта». Так як за даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України за перевіряємий період не встановлено взаємовідносин ПП «Кремнонафтогазтрейд» з ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», то відповідачем зроблений висновок про те, що походження товару невідоме, а відтак, позивачем неправомірно віднесено вартість придбаного товару до складу валових витрат та ПДВ до податкового кредиту.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача при цьому зазначає наступне.

15 листопада 2010р. між позивачем та ПП «Кремнонафтогазтрейд» був укладений договір купівлі-продажу №1-15/11/2010р. (а. с. 191-192 т.1).

Предметом вказаного договору є придбання позивачем товару - гача дистильованого. Поставка товару здійснюється за рахунок та транспортом Продавця.

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими документами: видатковими накладними; податковими накладними, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями, товарно-транспортними накладними, списання товару у виробництво, бухгалтерською довідкою руху товару (надходження та використання на виробничі цілі. Вартість отриманого товару позивачем оплачено згідно платіжних доручень (а. с. 193-237 т.1, 5-91 т.7).

Вказані документи, надавалися позивачем до перевірки, що вбачається як з акту перевірки, так і не заперечується сторонами в засіданні.

Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Такі документи повністю розкривають зміст господарських операцій.

Вартість оплачених товарів на суму 1051583грн. включено позивачем до складу валових витрат, а суму ПДВ в розмірі 210317грн., сплаченого в ціні товару, включена позивачем до податкового кредиту.

Щодо посилань відповідача на відсутність контрагента за місцезнаходженням, то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Відповідно до ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. В акті перевірки відсутні посилання Податкового органу на відомості з Єдиного державного реєстру стосовно встановленого факту.

Також в акті перевірки відповідач вказує, що за даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України встановлено розбіжності на суму ПДВ 210317 грн., в тому числі: листопад 2010р. -

36667 грн., грудень 2010р. - 40333 грн., січень 2011р. - 51883 грн., лютий 2011р. -

81434 грн.

З даного приводу суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Щодо посилань відповідача на невідомість про походження товару, то суд вважає даний факт недоведеним, оскільки відповідачем не враховано, що ПП «Кремнафтогазтрейд» придбавав вищевказаний товар не безпосередньо у виробника.

У відповідності до Закону України «Про підтвердження відповідності» паспорт якості є лише документом, що підтверджує відповідність гача дистиляторного показникам якості відповідно до нормативно-технічної документації і слугувати в якості підтвердження походження товару не може. Документом що підтверджує походження товару є сертифікат про походження товару, який у відповідності до вимог ст.282 Митного кодексу України надає митним органам право вимагати його у визначених законом випадках. Отже, паспорт якості - це документ, який є гарантією того, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам і видається виробником на партію товару (продукції) і супроводжує даний товар (продукцію) до споживача, незалежно від його проходження по «ланцюгу» купівлі-продажу.

На час проведення взаєморозрахунків з ПП «Кремнонафтогазтрейд», останнє було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб (код ЄДРПОУ 34852564) та було платником податку на додану вартість. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 24.06.2011р., в той час як господарські операції мали місце в 4 кварталі 2010 року та 1 кварталі 2011 року.

Враховуючи викладені обставини суд приходить до висновку про правомірність віднесення вартості оплаченого товару позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту по даному контрагенту.

Щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ «Єдиний вибір».

На думку відповідача, позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів та послуг у ТзОВ «Єдиний вибір» на загальну суму 7198грн. в 4 кварталі 2009р. та ПДВ до складу податкового кредиту на суму 1440грн. в жовтні 2009р. оскільки стан платника ТзОВ «Єдиний вибір» - 16 - припинено, ліквідовано, закрито.

Як встановлено судом, вищевказана ухвала винесена судом 13 вересня 2010 року. Позивач мав взаємовідносини з ТзОВ «Єдиний вибір» в 4 кварталі 2009 року. Таким чином, ТзОВ «Єдиний вибір» припинило свою діяльність не в період формування ТзОВ «Українська сірникова фабрика» валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. В акті перевірки відсутні посилання податкового органу на відомості з Єдиного державного реєстру стосовно встановленого факту.

Щодо поданої вказаним контрагентом декларації з ПДВ з прочерками, то згідно

ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Товариство, як покупець (товару) та як замовник (послуг) не може нести відповідальності, ні за несплату податків ТзОВ «Єдиний вибір», ні за не подачу ним звітності або подачу з «прочерками». Таку відповідальність несе лише ТзОВ «Єдиний вибір» та особи, які діяли від його імені.

Посилання відповідача на відсутність виробничих потужностей у контрагента суд до уваги не приймає, так як відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо кількості працівників та виробничих потужностей.

Технічне обслуговування електронного та електричного обладнання , яке знаходиться на 4-Х лініях КТ-4 здійснював зам. директора з технічних питань ТзОВ «Єдиний вибір» ОСОБА_5 Специфіка виконання вищевказаних робіт не потребує наявність основних фондів та виробничих потужностей, оскільки працівником здійснювалось налагодження, введення поправок та корекція показів термоперетворювачів, регулювання рівня парафіну, контроль та налагодження всіх елементів електросхеми (детальний перелік робіт вказаний в додатку до акту виконаних робіт). Факт придбання товару та отримання послуг підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку: договором поставки товару №4 ВІД 31.10.2008р., видатковими, прибутковими та податковими накладними, актом на технічне обслуговування, банківськими виписками, трудовою книжкою ОСОБА_5 (а. с. 238-247).

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то відповідачем не враховано, що придбане електрообладнання (електронагрівачі 16 Л60), є малогабаритними і тому не потребують перевезення автомобільним транспортом. Крім того, як пояснив свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні, вказаний товар був доставлений ним особисто. Отже висновки відповідача про неправомірність дій позивача по віднесенню до валових витрат та податкового кредиту вартість товару та послуг і ПДВ з даним контрагентом є хибними.

По взаємовідносинах позивача з контрагентом ТзОВ «Захіторг».

За перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТзОВ «Захіторг». Загальна вартість ТМЦ, отриманих від вказаного контрагента складає 34669грн. без ПДВ, яка в повному обсязі віднесена позивачем до складу валових витрат, в тому числі в 4 кварталі 2009 року на суму 8125грн., в 1 кварталі 2010 року на суму 26544грн. ПДВ в сумі 6934грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту, в тому числі в грудні 2009 року на суму 1625грн., січні 2010 року на суму 4895грн., лютому 2010 року на суму 414грн. Такі дії позивача відповідач вважає неправомірними з тих підстав, що основні засоби у контрагента відсутні, також у відповіді від ДПІ у м. Рівне зазначено, що за періоди, по яких необхідно провести зустрічну звірку, ТзОВ «Західторг» подано до ДПІ у м. Рівне декларації з податку на додану вартість з «прочерками».

З даного приводу судом вище по тексту були вказані аналогічні норми чинного законодавства, які спростовують такі висновки відповідача. Крім того, суд звертає увагу, що подача звітності у якій відсутні відомості про наявні, виробничі потужності, основні засоби та трудові ресурси, не може свідчити про обставини не виконання договору поставки, адже ТзОВ «Західторг» не було позбавлено можливості щодо посередницької діяльності, залучення виробничих ресурсів, засобів та трудових ресурсів інших суб'єктів господарювання для виконання договору.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №23/12/09 від 23.12.2009р. та №05/10 від 04.01.2010р., укладеного між позивачем та даним контрагентом товаром є лісоматеріали круглі осикові та дрова паливні (а. с. 248-250 т.1).

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими документами: видатковими накладними; податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, накладними на внутрішнє переміщення між структурними підрозділами, вартість отриманого товару позивачем оплачено згідно платіжних доручень, (а. с. 1-34 т.2, 1-2 т.7).

Вказані документи, надавалися позивачем до перевірки, що вбачається як з акту перевірки, так і не заперечується сторонами в засіданні.

Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Такі документи повністю розкривають зміст господарських операцій.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Гросс».

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини із ПП «Гросс» на предмет купівлі в останнього запчастин та хімічних речовин на загальну суму 693691грн. з яких вартість сировини в сумі 670357грн. віднесено позивачем до складу валових витрат, в тому числі в 2 кварталі 2010 року на суму 209933грн., в 3 кварталі 2010 року на суму 60357грн., в 4 кварталі 2010 року на суму 36509грн., в 1 кварталі 2011 року на суму 363558грн. ПДВ в сумі 138738грн. віднесено до складу податкового кредиту, в тому числі: в квітні 2010 року на суму 11666грн., травні 2010 року на суму 9600грн., червні 2010 року на суму 22720грн., липні 2010 року на суму 6743грн., вересні 2010 року на суму 5328грн., жовтні 2010 року на суму 2667грн., грудні 2010 року на суму 7302грн., січні 2011 року на суму 50950грн., березні 2011р. на суму 21762грн. Таке віднесення відповідач вважає неправомірним з тих підстав, що стан платник - 8, до ЄДР внесений запис про відсутність за місцем знаходження, у ТТН відсутні назва товару, його кількість та ціна.

Таке твердження відповідача суд вважає помилковим з огляду на наступне.

16.09.2009р. між позивачем та ПП «Гросс» був укладений договір №16/09-09 купівлі-продажу продукції (а. с. 35-36 т.2).

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими документами: видатковими накладними; податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, сертифікати якості, накладними на внутрішнє переміщення між структурними підрозділами, вартість отриманого товару позивачем оплачено згідно платіжних доручень, (а. с. 37-190 т.2, 94-215 т.4, 1-186 т.5).

Для підтвердження факту надходження товарів позивачем до перевірки надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та сертифікати якості, банківські виписки, що не заперечується сторонами.

Первинні документи та податкові накладні містять всі необхідні реквізити та повністю розкривають зміст господарської операції.

Щодо сертифікатів якості та ТТН, суд виходить з такого.

Сертифікати якості, надані для перевірки, є лише документами, що підтверджують відповідність товару показникам якості відповідно до нормативно-технічної документації і слугувати в якості підтвердження походження товару не можуть. Документом що підтверджує походження товару є сертифікат про походження товару, який у відповідності до вимог ст..282 Митного кодексу України надає митним органам право вимагати його у визначених законом випадках. Отже, паспорт якості - це документ, який є гарантією того, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам і видається виробником на партію товару (продукції) і супроводжує даний товар (продукцію) до споживача, незалежно від його проходження по «ланцюгу» купівлі-продажу.

Щодо відсутності у товарно-транспортних накладних всіх реквізитів (назва товару, його кількість та ціна) необхідно зазначити, що згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Як зазначено в акті перевірки транспортування товару до ТзОВ «Українська сірникова фабрика» здійснювалось транспортом ПП «Гросс». Отже, вказуючи на відсутність товарно-транспортних накладних, відповідачем не враховано, що позивач не є учасником транспортного процесу.

Щодо взаємовідносин позивача із ПП «Продкомплектторг».

Таке, в періоді, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини з ПП «Продкомплектторг». Загальна вартість ТМЦ, отриманих позивачем від даного контрагента складає 534780грн., яка в повному обсязі віднесена до складу валових витрат, в тому числі в 4 кварталі 2009 року на суму 114516грн., в 1 кварталі 2010 року на суму 94125грн., в 3 кварталі 2010 року на суму 66480грн., в 4 кварталі 2010 року на суму 259659грн. ПДВ в сумі 106956грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту, в тому числі в листопаді 2009р. на суму 10000грн., грудні 2009р. на суму 12903грн., січні 2010р. на суму 8000грн., березні 2010р. на суму 10825грн., вересні 2010р. на суму 13296грн., жовтні 2010р. на суму 10300грн., листопаді 2010р. на суму 8673грн., грудні 2010р. на суму 32959грн. Відповідач вважає, що позивач неправомірно відніс зазначені суми до валових витрат та податкового кредиту, так як стан платника 7 - до ЄДР внесений запис про відсутність підтвердження відомостей, не надано документів про транспортування товарів, не надано документів, що підтверджують прийняття-передачу товару, кількість і асортимент, що не дає можливості встановити вид, обсяг і кількість проданих ТМЦ контрагентом позивачу.

Так, в судовому засіданні встановлено, що на момент вчинення господарських операцій ПП «Промкомплектторг» знаходилося в Єдиному державному реєстрі та перебувало на обліку у податковому органі, належним чином зареєстроване, як платник податку на додану вартість.

Факт придбання товару підтверджується договорами поставки №23/11/09 від

23.11. 2009р. та №05/01/10 від 05.01.2010р. (а. с. 191-194 т.2).

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими документами: видатковими накладними; податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, сертифікати якості, накладними на внутрішнє переміщення між структурними підрозділами, вартість отриманого товару позивачем оплачено згідно платіжних доручень, (а. с. 195-250 т.2, 1-112 т.3, 1-201 т.6).

Для підтвердження факту надходження товарів позивачем до перевірки надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та сертифікати якості, банківські виписки, що не заперечується сторонами.

Первинні документи та податкові накладні містять всі необхідні реквізити та повністю розкривають зміст господарської операції, отже віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту по вказаним взаємовідносинам є правомірним.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДО складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати З Придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. При цьому, датою збільшення валових витрат, згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вищевказаного Закону є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Товариство по першій події включало до складу валових витрат суми по отриманому товару (наданих послуг). Таким чином, дії ТзОВ «Українська сірникова фабрика» повністю відповідають вимогам ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Законодавець не передбачив додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку.

Згідно абзацу 4 підпункту 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена Правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також дії Товариства щодо включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 572048 грн. повністю кореспондуються з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-І цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Згідно з пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом та повинна відповідати вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Отже, визначено, що нарахування податкового кредиту може здійснюватись лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови п відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні бухгалтерські документи та податкові накладні відповідають за змістом вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість», Податковому кодексу України.

Таким чином, витрати та податковий кредит, сформовані ТзОВ «Українська сірникова фабрика», є документально підтвердженими належними первинними документами та податковими накладними.

Також висновок Податкового органу, що кошти перераховувались без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України є такими, що ґрунтуються на припущення осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 5 статті 203 ЦК передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Наданими для перевірки первинними документами підтверджується реальність господарської операції ТзОВ «Українська сірникова фабрика» з СПД ОСОБА_4, з ПП «Кремнафтогазтрейд», з ТзОВ «Західторг», з ТзОВ «Єдиний вибір», з ПП «Гросс» та з ПП «Промкомплектторг».

Згідно з п.6 розділу І Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772 (надалі - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.5.2 розділу ІІ Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч цьому, акт перевірки не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у ТзОВ «Українська сірникова фабрика» на створення правових наслідків за результатами господарських операцій з вищевказаними контрагентами.

Крім того, в акті перевірки відповідачем зазначено, що за даними головної книги, відомостей нарахування по заробітній платі Товариством нарахована заробітна плата шліфувальнику, двом токарям та електрозварнику, що виконували роботи, пов'язані з ремонтом та поліпшенням основних фондів на суму 176256 грн., внесків до соціальних фондів в сумі 65321 грн. за період 4 квартал 2009р. - 1 квартал 2011р., заробітна плата в сумі 63209грн. та внески в сумі 23425 грн. за II-III квартали 2011 року.

Як наслідок, встановлено порушення п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7. ст..8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.8.2 п. ІЗ 8.2 ст. 138, п. 146.12 ст.146 Податкового кодексу України, Товариством віднесено до валових витрат суму витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів у розмірі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року в результаті віднесення до валових витрат нарахованої заробітної плати шліфувальнику, двом токарям та електрогазозварнику на суму 239465 грн.

На порушення п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5,п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 143.1 СТ.143, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, Товариством віднесено до валових витрат суму витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів у розмірі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, в результаті віднесення до валових витрат нарахувань по заробітній платі шліфувальнику, двом токарям та електрозварнику.

Однак, підпунктом 8.7.1 пункту 8.7.1. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 146.12 ст.146 Податкового кодексу України платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Пунктом 14 Положення (стандарту) бухгалтерського облік 7 «Основні засоби», яке затверджено Міністерством фінансів України від 27.04.2000р. №92, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за №288/4509 передбачено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Пунктом 15 зазначеного Положення передбачено, що витрати, які здійснюються для підтримання об'єкту в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх і економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

За змістом наведених правових норм витрати на поліпшення основних фондів не співпадають з поняттям витрат на підтримання об'єкту, що входить до складу основних фондів, в робочому стані та його технічне обслуговування.

Згідно Положення «про технічне обслуговування устаткування на ТзОВ «Українська сірникова фабрика», технічне обслуговування - комплекс операцій або операція з підтримки працездатності або справності об'єкта устаткування при використанні за призначенням, чеканні, зберіганні і транспортуванні. Дане положення розроблено у відповідності до ДСТУ 2860-94 «Надійність техніки. Терміни та визначення» та ГОСТ 18322-78 «Система технічного обслуговування та ремонту техніки. Терміни та визначення.

Підпунктом 3.2 пункту З Положення передбачено, що технічне обслуговування не є поточним або капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням чи іншим видом поліпшення основних фондів.

Відповідачем не взято до уваги, що працівники (шліфувальник, два токарі, електрозварник), перебуваючи у трудових відносинах з Товариством, виконували роботи, які не носять разовий характер, а виконували комплекс робіт для підтримки об'єктів устаткування в робочому стані.

Крім того, не підтверджується факт, що до складу витрат в ІІ-ІІІ кварталах 2011 року позивачем віднесено суму списаних із рахунку 209 «Інші матеріали» і використаних на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів у розмірі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх групи основних засобів на початок звітного періоду на суму 121044грн.

На ремонтні роботи за вказаний період списано матеріали, що обліковувалися на рахунку 209 «Інші матеріали» на суму 64048 грн., що підтверджено актами на списання товарно-матеріальних цінностей. Вся сума «ремонтних» витрат в розмірі 64048 грн. відображена в бухгалтерському обліку по Дебету рахунку 231 «Виробництво» та 91 «Загальновиробничі витрати», а в податковій декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 27885 грн. зменшено прямі матеріальні витрати в рядку 5.1.1. Додатку СВ та на суму 36163 грн. зменшено загальновиробничі витрати, що відображені в Додатку СВ в рядку 05.1.6. (а. с. 112-121, 132-235 т.3, 73-85 т.4).

Також матеріалами справи спростовується твердження відповідача щодо безпідставно віднесеної до складу амортизаційних відрахувань вартості нарахованих амортизаційних відрахувань на основні фонди та послуги, отримані від ПП «Гросс» без підтверджуючих документів про використання їх у господарській діяльності в сумі 1083., чим порушило л.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.144.1 ст.І44 Податкового кодексу України, оскільки факт використання в господарській діяльності придбаних у ПП «Гросс» електропили ЕПЧ-400 в сумі 10000 грн. та подрібнювача ПМЗ-ЗУ в сумі 13334грн. підтверджується прибутковими накладними та актом введення в експлуатацію.

Зважаючи на вище викладене, позов позивача у вказаній частині належить до задоволення повністю.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000702342 від 23 квітня 2012 року в частині нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Українська сірникова фабрика" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, в розмірі 689755 грн. - основного платежу та 93321,25 грн. - штрафної (фінансової) санкції.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000712342 від 23 квітня 2012 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сірникова фабрика" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 958,49 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.