Ухвала суду № 26306490, 27.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 р.Справа № 2-а/1570/5422/11

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

при секретарі Івановій К.І.

за участю представників апелянта Корміч С.В. та Кучера О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ТОВ "РАФ-ПЛЮС" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2011 року по справі за позовом ТОВ "РАФ-ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ТОВ «РАФ-ПЛЮС»не допускало порушень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі Закон України №168/97-ВР), який діяв на час перевірки, щодо формування податкового кредиту, який підтверджений виписаними ПП «Сегмент-Юг»податковими накладними. В акті помилково зроблений висновок про те, що правочин між ПП «Сегмент-Юг»та ТОВ «РАФ-ПЛЮС»є нікчемним, оскільки правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На час отримання послуг від ПП «Сегмент-Юг», це підприємство знаходилось ЄДР, було платником ПДВ, свідоцтво платника ПДВ анульовано лише 03.03.2011 року за ініціативою платника податку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2011 року в задоволенні позову ТОВ "РАФ-ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ТОВ "РАФ-ПЛЮС" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «РАФ-ПЛЮС»зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради, свідоцтво А00 №255186 від 09.11.2000 року (т.1 а.с.11-12,107-118). На податковому обліку в органах державної податкової служби з 24.11.2000 року.

17.03.2011 року ДПІ проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «РАФ-ПЛЮС»з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «Сегмент-Юг»за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складений акт №1043/23-5/31185987 від 17.03.2011 року (т.1 а.с.13-18).

Акт перевірки отриманий позивачем 28.03.2011 року. 04.04.2011 року позивач надав заперечення на акт перевірки (т.1 а.с.19-25). Відповідь на заперечення ДПІ направило позивачу за вих. №20765/10/23-5 від 08.04.2011 року (т.1 а.с.30-31).

30.03.2011 року на підставі Акту № 1043/23-5/31185987 від 17.03.2011 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0000422350/0 від 30 березня 2011 року, за яким ТОВ «РАФ-ПЛЮС»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 40821 гривень за звітний період грудень 2010 року (т.1 а.с.26).

Позивач оскаржив у адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення №0000422350/0 від 30 березня 2011 року до ДПА в Одеській області (т.1 а.с.32-39) та ДПА України (т.1 а.с.42-49), рішеннями яких №14543/10/25-0007 від 26.04.2011 року та №12487/6/25-045 від 08.07.2011 року скарги залишені без задоволення (т.1 а.с.40-41,50-52).

Перевіркою були встановлені порушення пп.7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст.7 пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 40821 гривень.

В Акті зазначено, що одним з постачальників ТОВ «РАФ-ПЛЮС»є ПП «Сегмент-Юг». ДПІ провело документальну невиїзну перевірку ПП «Сегмент-Юг»(акт від 04.03.2011 року), якою було встановлено, що у ПП «Сегмент-Юг»відсутні необхідні умови для господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, згідно з ч.1,5 ст.203,п.1,2 ст.215,ст.228 ЦК України угоди з контрагентами за період грудень 2010 року мають ознаки нікчемності: податкові зобов'язання у сумі 717237грн., податковий кредит у сумі -709229грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем та ПП «Сегмент-Юг» підписані договори на надання послуг по ремонту та обслуговуванню обладнання (пресів, мостового крана, алігаторних ножиць, заточка ножів у дробівці, реставрація лепестків шнека), послуг по заміні коліс, розробці схем руху маршрутів спецавтотранспорту, організації перевозки вантажів (т.1 а.с.63-96). Два договори по обслуговуванню алігаторних ножиць від 01.06.2010 року та від 01.12.2010 року є за змістом ідентичними, обидва строком дії до 31.12.2011 року (т.1 а.с.70,72-73).

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

ТОВ «РАФ-ПЛЮС»віднесло до складу податкового кредиту суми податку по податкових накладних, які виписані ПП «Сегмент-Юг»31.12.2010 року на суму 40821 гривень (т.1 а.с.53-62), згідно актів прийому - передачі виконаних робіт від 31.12.2010 року.

Самі податкові накладні, які виписані 31.12.2010 року Приватним підприємством «Сегмент-Юг»не відповідають вимогам первинного документа та вимогам до податкової накладної згідно ст.7 Закону України №168/97-ВР. В кожній податковій накладній зазначені загальні фрази «ремонт», «обслуговування», «профілактичні роботи», ні в одній податковій накладній не зазначені які конкретно послуги з ремонту, профілактичним роботам, обслуговуванню обладнання були надані, їх номенклатура, кількість (обсяг, об'єм) та вартість кожної послуги (т.1 а.с.53-62). А також при наданні послуг по ремонту та обслуговуванню обладнання були використані матеріали (запчастини), проте в податкових накладних, які є первинним документом бухгалтерського обліку, також не відображено придбання цих матеріалів, їх вартість.

Крім того, обладнання позивача є обладнанням підвищеної небезпеки, у зв'язку з чим на підприємстві розроблені Інструкції по охороні труда при виконанні робіт по ремонту та обслуговуванню цього обладнання (т.1 а.с.147-150), на підставі Правил безпеки при заготівлі і переробці брухту та відходів чорних і кольорових металів, затверджених наказом Держкомітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 29.07.2009 року №119, та Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом від 18.06.2007 року №132. Згідно з вказаними нормативними актами ремонт обладнання підвищеної небезпеки здійснює підготовлений ремонтний персонал, допускаються до цих робіт спеціалісти, які відповідають встановленим Правилами вимогам, за допуск до обладнанню підвищеної небезпеки на підприємстві та організацію його ремонту несе відповідальність призначений на відповідному підприємстві працівник цього підприємства .

На ПП «Сегмент-Юг»працює одна особа. Згідно вищевказаних договорів позивача з ПП «Сегмент-Юг»для ремонту та обслуговування обладнання позивача залучаються спеціалісти ПП «Сегмент-Юг», а ТОВ «РАФ-ПЛЮС»повинно допустити спеціалістів до обладнання. Проте не зазначено, кому виписані допуски та хто конкретно здійснював роботи по ремонту обладнанням підвищеної небезпеки.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач не довів реальність здійснення господарської операції між ним та ПП «Сегмент-Юг»щодо надання послуг з ремонту, обслуговування обладнання підвищеної небезпеки, інших послуг.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Суд першої інстанції цілком обрунтовано звернув увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, судова колегія вважає, що реальність відповідних господарських операцій між сторонами повинна встановлюватися договорами на основі аналізу обсягу та повноти виконання сторонами умов договору, оформлення відповідних дій у відповідній документальній формі тощо.

Крім того, судова колегія вважає, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобовязання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Судом першої інстанції вірно встановлено та та підтверджено матеріалами даної адміністративної справи, що позивачем не надано належних доказів , що засвідчують факт реальністі здійснення господарської операції між ним та ПП «Сегмент-Юг»щодо надання послуг з ремонту, обслуговування обладнання підвищеної небезпеки, інших послуг.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "РАФ-ПЛЮС".

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта,оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків , зазначених в рішенні суду першої інстанції, тому колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВ "РАФ-ПЛЮС" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.10.2012 року

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.