Ухвала суду № 26306469, 04.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 р.Справа № 1418/492/12

Категорія:6.2.1Головуючий в 1 інстанції: Бібік М.В.

Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів -Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новобузького районного суду Миколаївської області від 07 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новобузької міської ради Миколаївської області, голови Новобузької міської ради Миколаївської області -Ночовського Володимира Івановича про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі -ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Новобузької міської ради Миколаївської області, (надалі -Новобузька МР, відповідач), голови Новобузької міської ради Миколаївської області -Ночовського Володимира Івановича, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідачів, пов'язану з не розглядом його заяв про винесення на сесію питання щодо виділення земельних ділянок у власність.

Позивач просив скасувати рішення Новобузької міської ради за № 36 від 17 грудня 2010 року «Про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в оренду»та зобов'язати відповідачів винести на розгляд сесії питання про надання земельних ділянок (безоплатно) в межах населеного пункту для обслуговування нежитлової споруди по АДРЕСА_1», площею 0,10 га та для ведення садівництва площею 0,12 га. по АДРЕСА_1, а також стягнути понесені судові витрати по справі.

У судовому засіданні в суді першої інстанції позивач збільшив позовні вимоги та, окрім заявлених вище вимог, просив скасувати рішення Новобузької міської ради від 27 квітня 2012 року № 347, за яким йому було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення садівництва по АДРЕСА_1 та для обслуговування нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позивач зазначає, що його заяви про виділення земельних ділянок було надано на розгляд не компетентному для цього органу, який до того ж розглянув їх, після спливу передбаченого законодавством місячного строку, у зв'язку з чим, вбачається протиправна бездіяльність Новобузької міської ради та її голови, якими порушуються його права на безоплатну приватизацію земельних ділянок.

Постановою Новобузького районного суду Миколаївської області від 07 травня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням ОСОБА_1 просить його скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтовувалася тим, що відповідачі розглянули звернення позивача без урахування його права на участь у процесі прийняття рішення та порушили розумний термін розгляду звернення.

Також, позивач зазначає, що суд безпідставно послався на процедурні питання комісії пленарних засіданні, оскільки вони в судовому засіданні не оголошувалися та не досліджувалися.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 необхідно відмовити на наступних підставах.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу майна спільної власності територіальної громади сіл, селищ та міста Новобузького району, що підлягає приватизації, шляхом продажу на аукціоні, посвідченого приватним нотаріусом Новобузького нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3 23 грудня 2010 року, придбав у Новобузької районної ради Миколаївської області нежитлову будівлю (матеріальний склад), розташовану в АДРЕСА_1, загальною площею 966,3 кв.м..

Маючи намір здійснювати обслуговування зазначеного нежитлового приміщення, ОСОБА_1 27 січня 2012 року звернувся до Новобузької міської ради з письмовими заявами про надання дозволів на виготовлення технічної документації для отримання у власність у межах норм безоплатної приватизації, згідно вимог ст.ст. 118, 120, 121 ЗК України, земельних ділянок площею 0,10 га для обслуговування вищезазначеної нежитлової будівлі, а також подав заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації для отримання у власність земельної ділянки площею 0,12 га у межах норм безоплатної приватизації на підставі п. «в»ч. 1 ст. 121 ЗК України для ведення садівництва в межах населеного пункту по АДРЕСА_1

На засіданні депутатської комісії з питань земельної реформи та охорони довкілля, що відбулося 09 лютого 2012 року ОСОБА_1 було відмовлено.

Відмова мотивувалася тим, що відведення земельної ділянки для садівництва по АДРЕСА_1 неможливо через невідповідність категорії земель (землі промисловості), а відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 не передбачено законодавством і заявнику було рекомендовано використовувати дану земельну ділянку на умовах оренди.

За результатом попереднього розгляду заяв ОСОБА_1 відповідний проект рішення розроблений не був, тому на розгляд чергового пленарного засідання ради не виносився.

Як вбачається з журналу реєстрації пропозицій, заяв, клопотань скарг Новобузької міської ради, висновок вищезазначеної комісії, який був викладений у вигляді повідомлення, направлено заявнику ОСОБА_1 в межах місячного терміну, а саме 24 лютого 2012 року за вих. № Б-47.02/05, який він одержав 28 лютого 2012 року.

В подальшому, у зв'язку з пред'явленням ОСОБА_1 до Новобузького районного суду позову, постійною депутатською комісією з питань земельної реформи та охорони довкілля 17 квітня 2012 року повторно було розглянуто звернення ОСОБА_1 з приводу безоплатного виділення йому земельних ділянок, за результатом розгляду якого, комісія дійшла висновку про відмову у безоплатному виділенні земельних ділянок ОСОБА_1, розроблено відповідний проект рішення, який рекомендовано міському голові винести на розгляд сесії міської ради.

На пленарному засіданні Новобузької міської ради, що мало місце 27 квітня 2012 року, було прийнято рішення за № 347, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва по АДРЕСА_1, м. Новий Буг у зв'язку невідповідністю категорії земель (землі промисловості), а також відмовлено у надані відповідного дозволу для відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 - у зв'язку з невідповідністю нормам безоплатної приватизації.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми земельного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправомірність, прийнятих відповідачем рішень.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії земель, зокрема, а) для сільськогосподарського призначення; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Як вбачається зі змісту п. «а»ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, земельні ділянки для садівництва можуть передаватися у власність та надаватися у користування громадянам лише з земель сільськогосподарського призначення.

Як свідчить письмове повідомлення начальника відділу Держкомзему у Новобузькому районі від 03 травня 2012 року за вих. № 977/н 3-3, згідно статистичної звітності земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 відноситься до земель промисловості.

Встановлення та зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, у відповідності до вимог ст. 20 ЗК України.

Оскільки земельна ділянка, яка знаходиться по АДРЕСА_1, відноситься до земель промисловості, тому до вирішення питання про зміну цільового призначення даної земельної ділянки, не має підстав вирішувати питання про передачу її позивачу для ведення садівництва.

Відтак, обґрунтованою та такою, що відповідає нормам чинного земельного законодавства, є відмова Новобузької міської ради у виділенні позивачу земельної ділянки на підставі п. «в»ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України для ведення садівництва площею 0,12 га у зв'язку невідповідністю її категорії земель.

Посилання апелянта на норми статті 377 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та статті 120 Земельного кодексу України є безпідставними, оскільки при набутті у власність нерухомого майна перехід права власності на земельну ділянку, на якій розташовані ці об'єкти нерухомості потребує окремого договірно-правового регулювання, шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і набувачем будівлі чи споруди, адже, земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти нерухомості, є самостійним об'єктом цивільних правовідносин, що потребує самостійного правового регулювання переходу права власності на неї, незалежно від права власності на розташовані на ній будівлі (споруди).

Однак, як вбачається з договору купівлі-продажу від 23 грудня 2010 року, укладеного між позивачем та Новобузькою районною радою предметом купівлі-продажу є лише нежитлова будівля, яка належала продавцю на праві комунальної власності на підставі відповідного свідоцтва про право власності.

Частина 2 ст. 377 ЦК України встановлює, що у випадку відсутності у договорі на підставі якого відбувається перехід права власності на нерухоме майно, правового регулювання правовідносин щодо земельної ділянки, до набувача нерухомості переходить право власності лише на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею (спорудою), та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування, за умови наявності у відчужувача нерухомості права власності на земельну ділянку.

Оскільки нежитлова будівля розташована в межах території Новобузької міської ради, спірна земельна ділянка на якій розміщена ця нежитлова будівля, в силу вимог п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, перебуває у комунальній власності відповідної міської ради.

В силу вимог п. «г»ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Позивачем помилково віднесено господарські будівлі і споруди, що містяться у вищевказаній нормі до придбаної ним на підставі цивільно-правової угоди відокремленої нежитлової будівлі.

Враховуючи вимоги вищезазначеної правової норми, суд першої інстанції правильно зазначив, що норми безоплатної приватизації земельних ділянок не можуть бути використані позивачем для обслуговування нежитлової будівлі.

Вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення Новобузької міської ради за № 36 від 17 грудня 2010 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в оренду», що виділена радою для обслуговування нежитлової будівлі (котельні), розташованої по АДРЕСА_2, також обґрунтовано не задоволені судом першої інстанції, оскільки вказане рішення, прийняте стосовно його сина ОСОБА_4 і жодним чином не зачіпає інтересів позивача та не порушує його прав.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що Новобузькою міською радою заяви ОСОБА_1 розглянути на пленарному засіданні ради, хоча із порушенням місячного строку, передбаченого статтею 118 ЗК України та статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», але ці рішення прийняти у відповідності до вимог чинного законодавства та з дотриманням процедури, тому не має підстав за формальною ознакою визнавати бездіяльність міської ради протиправною.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є такими, що не відповідають нормам законодавства та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Постанову Новобузького районного суду Миколаївської області від 07 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новобузької міської ради Миколаївської області, голови Новобузької міської ради Миколаївської області -Ночовського Володимира Івановича про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії -залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня отримання її сторонами.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова