Ухвала суду № 26304270, 25.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3859/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"25" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Укрнафтогаз» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Укрнафтогаз» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, за участю Прокуратури Святошинського району м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ЗАТ «Укрнафтогаз»звернулось з позовом до ДПІ у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби, за участю Прокуратури Святошинського району м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2011 року №0002482350.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 липня 2012 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Укрнафтогаз»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 рік.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 09.09.2011 року №261/23-50/21647194 (а.с.10-38).

Так, податковим органом, зроблено висновок, що позивачем порушено вимоги п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 340 000грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2011 року №0002482350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 675 000 грн., а саме за основним платежем 1 340 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 335 000 грн. (а.с.9).

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення 26.09.2011 року №0002482350 є протиправним.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ «АС-Альянс»в особі ТОВ «Канселлор», що діє на підставі договору доручення №003/01-Б від 12.01.2010 року укладено договір №003/01-Б-1 від 12.01.2010 року купівлі-продажу цінних паперів, згідно якого позивач придбав цінні папери -векселі ТОВ «Дисконт центр»та ТОВ «Глобус 99»(а.с.53-64).

Пунктом 2.3 Договору покупець зобов'язаний в строк до 30.01.2013 року перерахувати на поточний рахунок продавця загальну суму договору, що дорівнює 5 360 000 грн.

В матеріалах справи наявний акт прийму-передачі цінних паперів від 12.01.2010 року згідно якого і відбулась передача цінних паперів (а.с.65).

Як вбачається з акту перевірки, по даному договору існує кредиторська заборгованість в розмірі 5 076 200 грн. (а.с.13).

Між позивачем, в особі ТОВ «Канселот», що діє на підставі договору доручення №004/01-Б від 12.01.2010 року, та ТОВ «Акватерра-2005»укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №004/01-Б-1 від 12.01.2010 року, згідно якого позивач зобов'язується передати у власність покупця цінні папери -векселя ТОВ «Дисконт центр»та ТОВ «Глобус 99», сума договору складає 5 360 000 грн. (а.с.68-69).

Пунктом 2.1.3 договору визначено, що покупець зобов'язаний в строк до 26.03.2010 року перерахувати на поточний рахунок позивача загальну суму договору.

В матеріалах справи наявний акт прийму-передачі цінних паперів від 12.01.2010 року (а.с.70). По зазначеному договору відсутня кредиторська або дебіторська заборгованість.

Підпунктом 1.6 ст. І Законом України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що товари -це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Підпунктом 1.31 ст.1 Закону №334/94 передбачено, що продаж товарів -це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари, зокрема цінні папери, за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання.

Операції з цінними паперами належать до операцій особливого виду та оподатковуються в спеціальному порядку, який встановлений п. 7.6 ст. 7 Закону №334/94. При цьому норми вказаного пункту поширюються тільки на платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами.

Підпунктом 7.6.1 Закону №334/94 визначено, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

Як вбачається з акту перевірки, та не заперечується позивачем, в податковому обліку операції з купівлі-продажу цінних паперів (додаток КЗ декларації з податку на прибуток підприємств за періоди 1 кв. 2010 року, півроку 2010 року, 3 квартал 2010 року. 2010 рік та за 2011 рік) позивачем окремо не відображались.

В частині 3 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», зазначено, що особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Частиною 4 ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»встановлена передача прав за цінними паперами, а саме права, посвідчені ордерним цінним папером, передаються шляхом вчинення на цьому папері індосаменту. Згідно з індосаментом, до особи, якій передаються права, посвідчені цінним папером (індосанта), переходять усі ці права. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, щодо якої має бути здійснене виконання зобов'язань) або ордерним (із зазначенням такої особи).

Вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю) (ст. 14 Закону № 3480-ІV).

Вексель належить до боргових цінних паперів, тобто паперів, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти згідно із зобов'язанням (п. 2 ст. 3 Закону № 3480-ІV).

Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року (ст.1 Закону України від 25.12.02 № 364-1V «Про обіг векселів в Україні»).

До простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо індосаменту (передавальний напис на цінному папері, в т.ч. на векселі, чеку) (ст. 1 -20, ст.77 Уніфікованого закону).

Статтею 13 Уніфікованого закону зазначається, що індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

У відповідності до ст. 14 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, запровадженого Женевською Конвенцією 1930 року індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя.

Відповідно до ст.16 Уніфікованого закону - власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

З акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки для дослідження індосаментного ряду копії векселів надано не було.

Також, з акту перевірки вбачається, що відповідно до постанови господарського суду Київської області від 09.02.2010 року у справі №Б22/014-10,-ТОВ «Глобус-99»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с.14).

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що відповідно до постанови Господарського суду Київської області від 09.02.2010 року у справі №Б22/014-10,-ТОВ «Глобус-99»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с.14).

Відповідно до постанови господарського суду м. Києва від 30.11.2009 у справі №44/313-б ТОВ «Дисконт центр»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с.14).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 4.1.6 п. 4.1. ст.. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий дохід -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або не матеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оформлення придбання та продаж векселів товариств щодо яких порушено справу про банкрутство, не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, а відтак, з огляду на встановлені обставини викладені в акті перевірки, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 4.1.6 п. 4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинами справи.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку що, податкове повідомлення-рішення від 26.09.2011 року №0002482350 відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Укрнафтогаз»-залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 липня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено:28.09.2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.