Рішення № 26294685, 24.09.2012, Апеляційний суд Херсонської області

24.09.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц/2190/2759/12 Головуючий в суді 1 інстанції: Скрипнік Л.А Категорія: 27 Доповідач: Вейтас І.В.РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Цуканової І.В.

Суддів: Вейтас І.В.

Радченка С.В.

при секретарі: Лукашевич Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 17 липня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,-

встановила:

В квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що за рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 02 лютого 2001 року з відповідача на його користь стягнуто 55000 грн. боргу за договором позики. Оскільки відповідач належним чином не виконує рішення суду, ухиляється від його виконання, просив суд стягнути на його користь грошові кошти в розмірі 82450 грн., що складається з неустойки (пені) в розмірі 30716 грн., індексу інфляції за час прострочення виконання зобов'язань в сумі 33498 грн., трьох процентів річних в розмірі 5100 грн., та 17726 грн. за неправомірне користування грошовими коштами.

Під час розгляду справи позивач збільшив свої позовні вимоги в яких просив додатково стягнути з відповідача на його користь за період з 01.12.2011 року по 16.07.2012 року пеню за невиконання грошових зобов'язань в розмірі 5 240 грн., а також судові витрати в розмірі 52, 40 грн.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 17 липня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за період з 01.05.2007 року по 01.02.2010 року за рахунок індексу інфляції за час прострочення виконання зобов'язань -33 498 грн.; 3% річних -5100 гривень, а загалом 38 598 грн.. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 671,20 грн.

В задоволенні решти позовних відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду в частині відмови в решті позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 35956 грн. неустойки, 17726 грн. збитків (процентів) за користування грошовими коштами, а також судові витрати в сумі 1715 грн.

В іншій частині рішення ніким не оскаржувалось.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення неустойки (пені) та процентів за користування грошима, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок відповідача виплатити позивачу заборгованість в розмірі 55000 грн. виникло не з договірних зобов'язань, а з рішення суду, яке набрало законної сили. Крім того, суд першої інстанції, пославшись на положення ст.61 Конституції України, зазначив про неможливість притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Однак з таким висновку суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов до нього через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами з ухваленням нового рішення на підставі п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 02 лютого 2001 року на користь позивача ОСОБА_3 стягнуто з відповідача ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у розмірі 11 000 дол.США, що на час ухвалення рішення становило 55000 грн.

06.09.2002 року відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного рішення суду, проте рішення суду не виконано.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 ЦПК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст..599 ЦПК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відмовляючи в стягненні відсотків за користування грошима та неустойки, суд помилково зазначив що правовідносини, які виникли між сторонами, не випливають з договору.

Згідно розписки, про зобов'язання ОСОБА_4 повернути борг ОСОБА_3 в розмірі 11000 дол.США, на підставі якої прийнято рішення суду від 02.02.2001 року, ОСОБА_5 в разі просторочення зобов'язався сплатити узгоджені проценти, неустойку (а.с 35).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) (ст.1046 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню в межах позовних вимог за період з 01.05.2007 року по 01.02.2010 року, відповідно до розрахунку, наданого позивачем в сумі 17 726 грн. (розмір визначений на рівні облікової ставки Національного банку України). Розрахунок позивача відповідачем не спростований. Зазначена вимога заявлена в межах позовної давності.

Посилання суду першої інстанції на ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальної одного виду за одне й те саме правопорушення, в даному випадку є безпідставним. Аналіз правових норм, зокрема ст. 536, ч.2 ст.625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти за користування чужими грошима (ст.536 ЦК) та спеціальний вид цивільно-правової відповідальності (ч.2 ст.625 ЦПК України) є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.ч.1,2 ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання виконання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Договором між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не встановлено розмір неустойки.

Позивач при обґрунтуванні розміру неустойки посилається на ст..3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Однак даний Закон регулює правовідносини, суб'єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Так як сторони по справі є фізичними особами, вказаний Закон не може застосовуватись до даних правовідносин.

Оскільки сторони не встановили розмір неустойки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні даних позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення суду, в частині обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, посилання на те, що дані правовідносини між сторонами випливають із рішення суду, а не із договірних зобов'язань.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 індексу інфляції за час прострочення виконання зобов'язань та трьох процентів річних в силу принципу диспозитивності колегією судів не перевірялось, так як ніким не оскаржувалось.

На підставі викладеного, ст.ст. 536, 624, 625, 1046, 1048, 1214 ЦК України та керуючись ст.ст.303, п.2,3 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, ст. 316 ЦПК України колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 17 липня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за період з 01.05.2007 року по 01.02.2010 року за користування чужими грошовими коштами 17 726 ( сімнадцять тисяч сімсот двадцять шість) гривен.

Це ж рішення суду змінити - виключити з мотивувальної частини рішення суду (в частині обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки) посилання на те, що правовідносини між сторонами випливають із рішення суду, а не із договірних зобов'язань.

Це ж рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий :

Судді: