Ухвала суду № 26293993, 27.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8541/12/2670 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.12р. у справі №2а-8541/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Нафтозахист Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0008922304 від 12.12.11р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.12р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що про ознаки нікчемності правочину свідчить акт перевірки субґєктів господарювання в ланцюгу поставки товару.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нафтозахист Україна»щодо перевірки взаємовідносин з підприємствами ТОВ «Югтехенерго»за період січень, лютий, березень 2011 року та ТОВ «Дніпровська торговельно - технологічна компанія»за період квітень, травень та червень 2011 року, за результатами якої складено акт № 2435/23-04/33156387 від 24.11.11р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок завищення у квітні 2011 року суми податкового кредиту на 806 040,58 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що актом перевірки в ланцюгу поставки контрагента ТОВ «Ровеньківська торгово-маркетингова компанія», який є контрагентом ТОВ «Дніпровська торговельно - технологічна компанія», а останній є контрагентом позивача, встановлено фіктивність правочинів, а саме: відсутність фактичної можливості здійснювати господарські операції з поставки скребкових насадок.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 12.12.11р. № 0008922304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 806 042 грн., з яких за основним платежем на суму 806 041 грн. та 1 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження, вказане податкове повідомлення -рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з постачання позивачу скребкових насадок, сплата позивачем сум податку на додану вартість в ціні придбаного товару, наявність належним чином оформлених податкових накладних, виданих зареєстрованим на час їх виписки суб'єктом господарської діяльності - платником податку на додану вартість, іншими документами бухгалтерського обліку, а тому порушення податкового та іншого законодавства в ланцюгу поставки товару не впливає на правомірне формування податкового кредиту позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, виходячи зі змісту пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фордів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

У даному випадку, фактичні обставини справи підтверджують реальне здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом -ТОВ «Дніпровська торговельно - технологічна компанія»та не спростоване податковим органом належними засобами доказування.

Так, між позивачем та ТОВ «Дніпровська торговельно - технологічна компанія»укладено договір купівлі -продажу від 27.04.11р. № 100П/Н.

Відповідно до видаткових та податкових накладених № 1, 2 від 29.04.11р. ТОВ «Дніпровська торговельно - технологічна компанія»поставило позивачу скребкові насадки (надалі -товар) на загальну суму 4 836 243, 46 грн., в т.ч. ПДВ -806 040,58 грн.

Факт поставки товару також підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому -передачі № 1Л від 29.04.11р. (загальна кількість скребкових насадок -25 344 шт.).

Вказані документи розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання товару, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, як того вимагає ч.ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV.

В оплату вартості товару, позивач перерахував на рахунок ТОВ «Дніпровська торговельно - технологічна компанія»грошові кошти у вказаних сумах, що підтверджується платіжними дорученнями.

Матеріали справи місять докази подальшої реалізації позивачем придбаного у ТОВ «Дніпровська торговельно - технологічна компанія»товару, зокрема: договір комісії від 20.05.11р. № 100К/Н, укладений між позивачем та ТОВ П «Метриком», згідно з яким комісіонер зобов'язується прийняти від позивача товар, в тому числі скребкові насадки у загальній кількості 25 344 шт.; акт прийому передачі № 1ЛК від 23.05.11р.; товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт подальшої реалізації товару.

Отже, господарські операції позивача з його контрагентом - ТОВ «Дніпровська торговельно - технологічна компанія»мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою звичайної господарської діяльності позивача.

Між тим, податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними засобами доказування неможливість вчинення вказаної господарської операції вказаними Товариствами внаслідок відсутності необхідних умов для вчинення даної господарської операції, управлінського чи технічного персоналу, основних засобів, тощо. Вказані обставини податковим органом при виїзній документальній перевірці не перевірялись.

При цьому, матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи. Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

Щодо посилань податкового органу на акт перевірки контрагента ТОВ «Дніпровська торговельно - технологічна компанія», який є контрагентом позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, п.1.3 ст.1 Закону України №168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п.10.2 ст.10 цього Закону платники податку, визначені у пп."а" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, відповідальність за сплату ПДВ до бюджету несе кожна конкретна особа -платник ПДВ, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Така позиція колегії суддів узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Дніпровська торговельно - технологічна компанія»з покликанням на порушення в ланцюгу поставки товару - не заслуговують на увагу.

Щодо посилань податкового органу на інформацію, яка міститься в матеріалах кримінальної справи № 12/11/8018, порушеної у відношенні ОСОБА_2 за фактом створення суб'єкта підприємницької діяльності з ціллю прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, якою встановлено, що засновниками ТОВ «Ровеньківська торгово-маркетингова компанія»(контрагент ТОВ «Дніпровська торговельно - технологічна компанія») ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснено реєстрацію товариства з метою отримання грошової винагороди, то такі посилання не можуть бути беззастережним доказом фіктивності угод, оскільки сама по собі ця обставина не може бути доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Реєстрація Товариств з порушенням вимог законодавства, на підставних осіб, що не займались і не мали наміру займатись підприємницькою діяльністю, навіть якщо таке і мало місце, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такими юридичними особами є нікчемними. Тим більше, пояснення вказаних осіб не містять інформації щодо конкретних правочинів.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням чинного законодавства, за змістом ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»не можуть застосовуватись негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

За наведених обставин та правових норм, приймаючи до уваги реальність господарської операції, за якою позивач сформував податковий кредит, сплату ПДВ в ціні товару, висновок податкового органу про заниження податкового кредиту за квітень 2011 року на суму 806 041 грн. неправомірний.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.12р. у справі №2а-8541/12/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.12р. у справі №2а-8541/12/2670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.