Постанова № 26293933, 27.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6855/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"27" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.12р. у справі №2а-6855/12/2670 за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.12р. №0000091501; №0000101501; №0000111501; №0000121501; №0000131501; №0000141501; №0000151501; №0000161501; №0000171501.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 21.06.12р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваної постанови не було враховано те, що договори про розстрочення грошових зобов'язань не є розірваними, а відтак відсутні правові підстави для застосування відповідальності за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань, розстрочених цими договорами.

Враховуючи, що у судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, Полтавською міжрайонною ДПІ Полтавської області проведено документальну невиїзну перевірку ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»з питання своєчасності сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по рентній платі за природний газ та газовий конденсат по Солохівському та Байрацькому родовищах протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ Податкового кодексу України за період з 26.09.11р. по 14.01.12р., за результатами якої складено акт перевірки № 332/15-30019775 від 20.02.12р.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.п. 57.1 п. 57 ст. 57 Податкового кодексу України, внаслідок несвоєчасної сплати позивачем самостійно визначеного та узгодженого грошового зобов'язання по рентній платі за природний газ та газовий конденсат по Солохівському та Байрацькому родовищах: сума погашеної заборгованості із затримкою до 30 календарних днів -2 294 002,44 грн., сума погашеної заборгованості із затримкою більше 30 календарних днів -2 983 464,33 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення -рішення від 05.03.12р., якими на підставі ст. 126 ПК України до позивача засновано відповідальність у вигляді штрафу:

№ 0000091501, яким за затримку на 59 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 404845,89 грн., визначено штраф у розмірі 20 % у сумі 80 969,18 грн.;

№ 0000101501, яким за затримку на 47 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 64 680 грн., визначено штраф у розмірі 20 % у сумі 12 936 грн.;

№ 0000111501, яким за затримку на 63 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 12 909,63 грн. визначено штраф у розмірі 20 % у сумі 2 581,93 грн.;

№ 0000121501, яким за затримку на 29 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 367976,8 грн. визначено штраф у розмірі 10 % у сумі 36 797,68 грн.;

№ 0000131501, яким за затримку на 59 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 1 747 362,80 грн., визначено штраф у розмірі 20 % у сумі 349 472,56 грн.;

№ 0000141501, яким за затримку на 47 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 627 918,58 грн., визначено штраф у розмірі 20 % у сумі 125 583,72 грн.;

№ 0000151501, яким за затримку на 63 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 1 257 47,43 грн., визначено штраф у розмірі 20 % у сумі 25 149,49 грн.;

№ 0000161501, яким за затримку на 29 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 1 589 571,98 грн., визначено штраф у розмірі 10 % у сумі 158 957,20 грн.;

№ 0000171501, яким за затримку на 14 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 336 453,66 грн., визначено штраф у розмірі 10 % у сумі 33 645,36 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з порушенням позивачем строків сплати чергових часток розстрочених сум грошового зобов'язання згідно з договорами розстрочення від 29.04.11р. № 1 та № 2, податковим органом були прийняті рішення про скасування розстрочення грошових зобов'язань від 12.10.2011р., якими розірвано вказані договори, а відтак відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф відповідно до ст. 126 ПК України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає, що висновок суду зроблений при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.

Так, судом першої інстанції не враховано, що штрафні санкції згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень були визначені не тільки на суму розстроченого податкового зобов'язання згідно договорів про розстрочення грошових зобов'язань від 29.04.11р. № 1 та № 2, але й на суми узгоджених грошових зобов'язань, що не були предметом вказаних договорів розстрочення, що вбачається з долучених до апеляційної скарги розрахунків штрафних санкцій, на підставі яких сформовані оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0000171501, яким визначено штраф у розмірі 10 % у сумі 33 645,36 грн. , такі санкції застосовані за несвоєчасну сплату (прострочення у 14 днів) позивачем узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат згідно поданих податкових розрахунків № 9012427538 від 17.12.11р. та №9012462268 від 19.12.11р.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна виписка з рахунку позивача, з якої вбачається, що позивачем не прострочено сплату узгодженого податкового зобов'язання згідно з податковими розрахунками від 19.12.11р. № 9012427538, №9012462268, оскільки відповідно до платіжних доручень № 5 від 07.12.2011р. на суму 1 350 474 грн. та № 118 від 22.12.2011р. на суму 255 474 грн. позивачем своєчасно перераховано рентну плату за газовий конденсат за листопад 2011р. ( із зазначення такого призначення платежу у платіжних документах).

Так, відповідно до п. 260.1. ст.260 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному місяцю.

Згідно п. 260.5. цієї ж норми ПКУ, платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби:

за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України;

за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Відповідно до п. 260.7. ст.160 ПКУ, сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Отже, в даному випадку, позивачем не порушено граничні строки сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання з рентної плати за листопад 2011р.

Дії податкового органу щодо розподілу сплачених позивачем сум, всупереч призначення платежу, в рахунок погашення податкового боргу колегія суддів вважає протиправними, оскільки податковий орган згідно з нормами податкового законодавства не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Так, відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за N 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (п. 3.8 вищезазначеної Інструкції).

Отже, із наведених правових норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства належить виключно платнику.

За наведених обставин, податкове повідомлення -рішення № №0000171501 від 05.03.12р. - протиправне, а тому підлягає скасуванню.

Штрафні санкції згідно податкових повідомлень -рішень від 05.03.12р. № 0000101501, №0000111501, № 0000141501, №0000151501, згідно розрахунку штрафних санкцій до вказаних рішень, визначені на суми розстрочених податкових зобов'язань за договорами про розстрочення грошових зобов'язань від 29.04.11р. № 1 та № 2, укладеними між позивачем та Диканським відділенням Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції.

Предметом договору № 1 від 29.04.11р є надання позивачу розстрочення сплати грошових зобов'язань з рентної плати за газовий конденсат на загальну суму 1 005 233,79 грн. під проценти строком з 30.04.11р. по 26.12.11р.

Згідно доповнення № 1 від 07.07.11р. до вказаного договору, термін сплати чергової частки розстроченої суми податкового зобов'язання перенесено з 24.06.11р. на 25.08.11р. в сумі 125 654 грн., а згідно доповнення № 2 від 05.09.11р., термін сплати чергової частки розстроченої суми податкового зобов'язання в сумі 251 308 грн. перенесено з 25.08.11р. на 26.12.11р.

Предметом договору № 2 від 29.04.11р. є надання позивачу розстрочення сплати грошових зобов'язань на загальну суму 103 489,20 грн. під проценти строком з 30.04.11р. по 26.12.11р.

Згідно доповнення № 1 від 07.07.11р. до вказаного Договору, термін сплати чергової частки розстроченої суми податкового зобов'язання перенесено з 24.06.11р. на 25.08.11р. в сумі 12 936 грн., а згідно доповнення № 2 від 05.09.11р. термін сплати чергової частки розстроченої суми податкового зобов'язання в сумі 25 872 грн. перенесено з 25.08.11р. на 26.12.11р.

Відповідач, з покликанням на прийняті податковим органом рішення від 12.10.11р: № 34/с ДПА у Полтавській області та № 1/С Диканського відділення Полтавської МДПІ, якими скасовані рішення від 29.04.11р. № 1 та № 34 про розстрочення грошових зобов'язань ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»з 12.10.11р., вважає договори розстрочення автоматично розірваними з 12.10.11р, а розстрочені цими договорами узгоджені грошові зобов'язання -несвоєчасно сплаченими, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, що передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу, оскільки податковим органом не доведено, що вказані договори на момент проведення перевірки та прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень були розірвані у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до п.п. 100.12.2 п. 100.12 ст. 100 Податкового кодексу України договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу зокрема, в разі, якщо: платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Пунктом 1.4 розділу І Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого Наказом ДПА від 24.12.10р. № 1036, зареєстрованого в Мін'юсті України 30.12.10р. за N 1431/18726 (надалі - Порядок) передбачено, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Відповідно до п.п. 4.4 розділу IV Порядку, з ініціативи органу державної податкової служби, що уклав договір про розстрочення (відстрочення), орган державної податкової служби вищого рівня, який прийняв рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), розриває цей договір, про що повідомляє платника податків та відповідний орган державної податкової служби.

Отже, підставою як для укладання договору про розстрочення так і для його розірвання є відповідне рішення органу державної податкової служби.

Так, пунктом 4.5. Порядку передбачено, що рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору. У пункті 6.4 "Особливі умови" договору робиться запис: "Договір достроково розірвано, документ від _____ N ____".

Відповідно до п. 4.6. розділу IV Порядку, з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом.

За наведених правових норм, рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору; про розірвання договору вноситься відповідний запис у такий договір, і лише з дня розірвання договору зобов'язання сторін договору припиняються із настанням правових наслідків, передбачених законодавством - з дня, наступного за днем розірвання договору.

В даному випадку, матеріали справи не містять доказів розірвання вказаних договорів розстрочення від 29.04.11р. № 1 та № 2, а п. 6.4. цих договорів не містить відповідного запису про дострокове розірвання договору. Матеріали справи не містять також і доказів повідомлення позивача про прийняті податковим органом рішення про скасування розстрочення грошових зобов'язань від 12.10.11р.

Наявні у матеріалах справи фіскальні чеки та повідомленнях про вручення поштових відправлень датовані лютим, березнем 2012 року, при тому, що рішення про скасування розстрочення грошових зобов'язань прийняті податковим органом 12.10.11р.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що у зв'язку з прийняттям податковим органом рішень про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення грошових зобов'язань, договори про розстрочення грошових зобов'язань вважаються розірваними автоматично з дати прийняття таких рішень.

Вказані договори про розстрочення грошових зобов'язань за своєю правової природою є адміністративними договорами.

Так, відповідно до п.14 ч.1 ст.3 КАС України, адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Отже, згідно з визначенням адміністративного договору, що наведено у пункті 14 вказаної статті, необхідними ознаками адміністративного договору є:

1) суб'єктна - обов'язковою стороною у ньому є суб'єкт владних повноважень (іншою стороною чи іншими сторонами можуть бути як суб'єкти владних повноважень, так і інші учасники правовідносин);

2) предметна - його змістом (предметом) є права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень.

Характерними ознаками (критеріями) для адміністративного договору є:

1) суб'єкт владних повноважень, укладаючи відповідний договір, діє не для задоволення особистих потреб (як фізичної чи юридичної особи), а для задоволення публічних інтересів (потреб);

2) суб'єкт владних повноважень, при укладенні такого договору зв'язаний вимогами (процедурами, обмеженнями тощо), визначеними законодавством, як в частині вибору контрагента, так і в частині встановлення суттєвих умов договору;

3) суб'єкт владних повноважень укладає договір на реалізацію своєї адміністративної правосуб'єктності, а не цивільної (для адміністративної правосуб'єктності статус фізичної чи юридичної особи для суб'єкта владних повноважень не має значення);

4) суб'єкт владних повноважень укладає договір найчастіше на підставі рішення, прийнятого на виконання владного управлінського повноваження;

5) договір може містити умови, які не властиві цивільним договорам, і спрямовані на краще забезпечення публічного інтересу.

Таким чином, договори щодо розстрочення податкових зобов'язань платника податків, укладені між податковим органом - суб'єктом, який наділений владними управлінськими функціями у сфері здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) та діє на підставі законодавства для виконання своїх повноважень і платником податків є за своєю правовою природою адміністративними договорами.

Зазначені критерії не виключають можливості застосування до адміністративних договорів положень цивільного законодавства, якщо певні питання не врегульовано адміністративним законодавством або якщо це не суперечить природі адміністративного договору.

Адміністративний договір не обмежується дією у системі сторін, що домовляються, а має зовнішнє юридичне вираження. Він передбачає існування суворої формальної процедури укладання і спеціальний порядок їх зміни або розірвання, вирішення спорів та конфліктів, пов'язаних з їх виконанням, а також неможливість в односторонньому порядку зміни, розірвання або відмови від виконання договірних умов. Так, відповідно до п.4 ч.2 ст.17 КАСУ, спори, які виникають з приводу, зокрема припинення адміністративних договорів, є публічно-правовими та можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Отже, зміна або розірвання договорів повинна вчинятись у такій самій формі, що й договір, що змінюється чи розривається, тим більше, що такі правила передбачені вищенаведеними нормами Порядку, а у разі недосягнення згоди щодо розірвання договору - спір з цього приводу може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Враховуючи те, що договори про розстрочення грошових зобов'язань були не були розірвані у встановленому законом порядку станом на момент прийняття повідомлень-рішень від 05.03.12р. №0000101501; №0000111501; №0000141501; №0000151501, колегія суддів дійшла висновку про те, що застосування відповідальності згідно вказаних рішень є протиправним, а відтак вимоги апелянта у цій частині обґрунтовані.

Щодо податкових повідомлень -рішень від 05.03.12р. №0000091501; №0000121501; №0000131501; №0000161501, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з розрахунку до податкового повідомлення -рішення № №0000091501 від 05.03.12р., підставою для застосування відповідальності у вигляду штрафу була несвоєчасна сплата (прострочення у 59 днів) позивачем узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за природний газ, згідно поданих податкових розрахунків від 13.09.11р. №9007421486 та №9007416193, а згідно розрахунку до податкового повідомлення -рішення № №0000121501 від 05.03.12р., - несвоєчасна сплата (прострочення у 29 днів) позивачем узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за природний газ, згідно поданих податкових розрахунків від 13.10.11р. №9008477223 та № 9008477225.

Згідно розрахунку до податкового повідомлення -рішення № №0000131501 від 05.03.12р., останнє винесене у зв'язку з несвоєчасною сплатою (прострочення у 59 днів) позивачем узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, згідно поданих податкових розрахунків від 13.09.11р. №9007421486 та № 9007416193, а згідно розрахунку до податкового повідомлення -рішення № №0000161501 від 05.03.12р., - у зв'язку з несвоєчасною сплатою (прострочення у 29 днів) позивачем узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, згідно поданих податкових розрахунків від 13.10.11р. № 9008477223 та № 9008477225.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Доказів своєчасної сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань згідно вказаних розрахунків матеріали справи не містять, доводи податкового органу про порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання позивачем не спростовані, а відтак податкові повідомлення -рішення від 05.03.12р. №0000091501; №0000121501; №0000131501; №0000161501 -правомірні.

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суду дійшла висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.12р. у справі №2а-6855/12/2670 та ухвалення нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.195, 197, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.12р. у справі №2а-6855/12/2670 -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.12р. у справі №2а-6855/12/2670 скасувати та прийняти нову постанову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 05.03.12р. №0000101501; №0000111501; №0000141501; №0000151501; №0000171501.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Дана постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.