Ухвала суду № 26292824, 11.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р. справа № 2а-0470/5238/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря -Бідник М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі №2а/0470/5238/11 за позовом Приватного підприємства «Фірма «ЗЕТ»до Західно-Донбаської державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Приватне підприємство «Фірма «ЗЕТ»звернулося до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000282342 від 20 квітня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 13750, 00 грн., в т.ч. за основним платежем на 11000, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2750, 00 грн.. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року позовні вимоги ПП «Фірма «ЗЕТ»задоволено. Постанова суду фактично мотивована тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем угоди не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яким визначено ознаки нікчемного правочину та носять характер припущень.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Опторг-актів», за наслідком якого позивачем відносилися суми ПДВ до складу податкового кредиту. В якості порушень норм процесуального права ДПІ вказувала на те, що судом першої інстанції невірно обрано спосіб захисту порушено права, а саме без достатніх на те підстав суд визнав нечинним оскаржене податкове повідомлення-рішення, в той час як нечинним можливо визнати лише нормативно-правовий акт.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що у період з 23.03.2011 р. по 05.04.2011 р. повноважними особами Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ПП «Фірма «ЗЕТ»з питань дотримання податкового законодавства України при взаємовідносинах з ПП «Опторг-актів»за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено Акт №220-23/2-19150587 від 05.04.2011 р.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення ПП «Фірма «ЗЕТ»вимог:

ч. 1-3, 5,6 ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України - не додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених при придбанні та продажу товарів.

пп.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, - занижено податок на додану вартість в сумі 11000, 00 грн., в т.ч. за червень 2010 р. -833, 33 грн., за вересень 2010 року -10166, 67 грн..

Таких висновків, згідно Акту перевірки, податковий орган дійшов з наступних підстав (стор. 19-21 Акту перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено, що 02.01.2010р. між ПП «Фірма «ЗЕТ»(Замовник) та ПП «Оптторг-актів»(Виконавець) укладено договір №3 про інформаційно-довідкове обслуговування. Згідно умов договору Виконавець надає Замовнику маркетингові, інформаційно-консультаційні та інші послуги, а також надає, за письмовою вимогою, інформацію про об'єм продажу товару, що поставляється останнім. Відповідно реєстрів отриманих податкових накладних за даним договором ПП «Фірма «ЗЕТ»віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 11000,00грн., у тому числі: в червні 2010р. в сумі 833,33грн., у вересні 2010р. в сумі 10166,67грн. Одержані послуги сплачено грошовими коштами через розрахунковий рахунок.

Згідно акту невиїзної документальної перевірки ПП «Оптторг-актів»від 25.01.2011р. №47-23/2-36568942 в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., встановлено нікчемність право чинів з контрагентами, зареєстрованими Західно-Донбаською ОДПІ, в т.ч. з ПП «Фірма ЗЕТ», яким протягом червня та вересня 2010 року сформовано податковий кредит за рахунок ПП «Опторг-актів»на суму 11000,0грн, який в свою чергу було отримано від ТОВ Оптдевайс»(стор.20 Акту перевірки).

Податковий кредит ТОВ «Оптдевайс»формувався за рахунок ТОВ «ДООРС», яке у свою чергу сформувало податковий кредит за рахунок ПП «Техавтокомплект». ПП «Техавтокомплект»за вересень 2010р. податкову звітність не надано та анульовано свідоцтво платника ПДВ 23.04.2010р.

З цих підстав, ДПІ зроблено висновок про те, що укладений правочин між ПП «Фірма «ЗЕТ»та ПП «Оптторг-актів», в силу приписів ст..228 ЦК України, є нікчемним та вказано на завищення ПП «Фірма «ЗЕТ»податкового кредиту на загальну суму 11000,0грн. (стор.21 Акту перевірки).

На підставі складеного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 року №0000282342, яким збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 11000грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2750,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 02.01.2010р. між ПП «Фірма «ЗЕТ»(Замовник) та ПП «Оптторг-актів»(Виконавець) укладено договір №3 про інформаційно-довідкове обслуговування. Предметом цього договору є надання Виконавцем Замовнику інформаційно-консультаційних послуг.

В акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відображено, що на виконання договору ПП «Фірма «ЗЕТ» одержало від ПП «Оптторг-актів)»послуги, які оплачені у безготівковій формі, у тому числі у вартості послуг сплачено спірні суми ПДВ (стор.20 Акту перевірки).

Вказані господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами (акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні). Відносно документального підтвердження спірних господарських операцій будь-яких зауважень перевіряючими особами в Акті перевірки висловлено не було.

В акті перевірки не наведено жодного обґрунтування порушень позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», натомість викладено обставини, які на думку ДПІ свідчать про порушення, що були допущені ТОВ «Оптдевайс», ТОВ «ДООРС», ПП «Техавтокомплект», з якими позивач не мав господарських відносин, що б могли вплинути на правомірність формування податкового кредиту у спірній сумі. При цьому, необхідність такого аналізу пов'язана лише з тим, що з вказаними суб'єктами господарювання мав взаємовідносини постачальник позивача -ПП «Опторг-актів».

Таким чином, акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

В той же час, з огляду на акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, вбачається, що висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблено з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльність постачальника позивача та його контрагентів, який, на думку ДПІ, вказує на нікчемність укладеного між ПП «Фірма «ЗЕТ»та ПП «Оптторг-актів»правочину.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірного договору, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ПП «Опторг-актів», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Опторг-актів»укладено договір надання послуг. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник відповідача вказав на те, що правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення підтверджується постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.06.2011р., відповідно до якої головного бухгалтера ПП «Фірма ЗЕТ»Павлову І.М. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП і підставою для притягнення до відповідальності стали висновки акту перевірки Акт №220-23/2-19150587 від 05.04.2011р., тобто акту перевірки, який став підставою і для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з постанови Павлоградського міськрайонного суду від 16.06.2011р. Павлову І.М. притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ведення податкового обліку, що призвело до завищення підприємством податкового кредиту в сумі 11 000,00грн.

В той же час, порушення ведення податкового обліку, згідно з Актом перевірки, не є підставами визначення ДПІ спірних податкових зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання представника відповідача на вказану постанову суду.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме на те, що судом першої інстанції невірно обрано спосіб захисту порушено права, а саме без достатніх на те підстав суд визнав нечинним оскаржене податкове повідомлення-рішення, в той час як нечинним можливо визнати лише нормативно-правовий акт.

Такі доводи заявника апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції, за результатом розгляду справи, ухвалено рішення про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його нечинним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі №2а/0470/5238/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 14.09.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк