Ухвала суду № 26292783, 13.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2012 р. справа № 2а-15023/09/0470 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря -Бідник М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року у справі №2а-15023/09/0470 за позовом Держаного підприємства «Придніпровська залізниця»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про скасування рішень, -

в с т а н о в и В :

Державне підприємство «Придніпровська залізниця»звернулося до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000608821/0 від 18.05.2009 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську в частині нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 177 760, 91грн., визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000558821/0 від 18.05.2009 року в частині нарахування ДП податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 207 826, 25грн. В обґрунтуванні позову, позивач зазначив, що податкові повідомлення рішення, в оскарженій частині, не узгоджуються з вимогами Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з'ясування судом обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, що став підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську проведена планова виїзна перевірка ДП «Придніпровська залізниця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено Акт №302-08-03/1-01073828 від 30.04.2009р.

В акті перевірки. зокрема, зроблені висновки про порушення підприємством:

- п. 1.32, ст.. 1, пп.4.1.1. п.4.1. ст..4; п.5.1.; пп. 5.2.1., пп.5.2.5. п.5.2.; пп. 5.3.9. п. 5.3.; пп.5.4.8. п. 5.4.; пп. 5.6.1. п. 5.6.; пп. 5.7.1. п. 5.7.; п. 5.9. ст. 5.; пп. 8.1.2., п. 8.1. ст. 8.; пп.11.2.1. п. П.2.; пп.11.3.1. п.11.3. ст..11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- п. 1.4. ст. 1.; пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3.; п. 4.1., п. 4.2, абз. 2 п. 4.9. ст. 4.; п. 6.1 ст. 6; пп.7.2.3, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6, пп. 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п. 9.2, п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000558821/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 220909,00грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 297223,50 грн; № 0000608821/0 про визначення податковою зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 215181,00 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 129607,00грн.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення, в оскарженій частині, прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції, з огляду на доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкових зобов'язань по наступним порушенням, які відображені у Зведеному Акті перевірки №302-08-03/1-01073828 від 30.04.2009р.

1. В акті перевірки відображено порушення п.1.4 ст.1, п.3.1 ст.3, абз.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»стосовно заниження податкових зобов'язань ДП «Придніпровська залізниця»на суму 120 406,10грн. по операціям з безоплатної видачі молока працівникам підприємства, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці.

Позиція податкового органу полягає у тому, що забезпечення певних категорій працівників Залізниці з важкими та шкідливими умовами праці молоком фактично є операцією з продажа молока або рівноцінних харчових продуктів за рахунок коштів підприємства (безоплатна передача) і тому ПДВ, при здійсненні цих операцій, нараховується у порядку, визначеному п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оподаткуванням податком на додану вартість підлягають виключно операції, які є об'єктом оподаткування у відповідно з п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами.

Відповідно до пп..3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно із п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачаються передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт).

Відповідно до п.1.23 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «безоплатно надані товари (роботи, послуги) слід розуміти товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Отже, з огляду на викладені норми права, операції з безоплатної поставки товарів (робіт, послуг) повинні здійснюватися на підставі цивільно-правових договорів.

Таким чином, надання харчування працівникам, що мало місце у спірному випадку, не є поставкою товару без оплати чи операцією з безоплатної поставки товару в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»чи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки такі товари надавалися працівникам не на підставі цивільно-правових договорів.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», на який посилався відповідач у Акті перевірки, у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати …. база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із пп..1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною ціною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.п. 1.20.10 п.1.20 ст.1 названого Закону, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

В акті перевірки, який став підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, відсутні відомості відносно порядку визначення звичайних цін.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність визначення податкових зобов'язань з цих підстав.

2. Проведеною перевіркою встановлено, що Локомотивним депо Синельникове було укладено угоди від 16.05.2007р. №ПР/Т-071138/НЮ, від 19.04.2007р. №ПР/Т-07898/НЮ, від 13.07.2007р. №ПР/Т-071860/НЮ, від 05.11.2007р. №ПР/Т-073025/НЮ, від 10.12.2007р. №ПР/Т-073324/НЮ на виконання підрядних робіт по капітальному ремонту будинку відпочинку локомотивних бригад з Приватним підприємством «Модуль». До складу підрядних робіт входив монтаж та демонтаж конструкцій. В серпні 2007 року ПП «Модуль» виконувало роботи з капітального ремонту дверей та інженерних ліній водопостачання і опалення, про що свідчить акт приймання-передачі виконаних робіт №4.

До складу робіт, які виконувались ПП «Модуль», входив як монтаж нових конструкцій так і демонтаж старих конструкцій. При розрахунку вартості виконаних робіт Підрядником не були нараховані корисні залишки від демонтажу загальною вартістю 6 303,0грн. Залишки також не оприбутковувались Локомотивним депо Синельникове.

З цих підстав СДПІ зроблено висновки про те, що корисні залишки загальною вартістю 6 303,0грн. були безоплатно надані Локомотивним депо Синельникове підряднику ПП «Модуль». В порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валового доходу за ІІІ квартал 2007 року не включена сума таких безоплатно наданих корисних залишків від демонтажу старих конструкцій дверей та інженерних ліній водопостачання і опалення загальною вартістю 6 303,0грн.

Вказане порушення призвело до визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 1575,75грн. та ПДВ у розмірі 1261,0грн.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що вказане порушення встановлено Актом КРУ від 25.03.2008р.

Задовольняючи позовні вимоги, в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що податкова служба в ході перевірки структурного підрозділу Локомотивне депо Синельникове визначила з акту КРУ суму 6 303,0грн. завищення обсягів робіт без врахування податку на додану вартість, який в цю суму був включений, та в свою чергу здійснила нарахування суми податку на додану вартість у розмірі 1261,0грн.

З такими висновками суду першої інстанції можливо погодитись з тих підстав, що податкових органом, на якого в силу приписів ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не спростованого обставин на які посилався позивач та з якими погодився суд першої інстанції. Крім цього, з Акту перевірки (стор.29 Акту) не можливо встановити перелік корисних залишків, які визначено СДПІ як «безоплатно надані товари», а відтак не можливо встановити і вартість цих залишків, з якої СДПІ визначено спірні суми податкових зобов'язань. На неодноразові вимоги суду представниками СДПІ розрахунків вартості корисних залишків не надано.

В апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних обставин, які б свідчили про обґрунтованість саме розміру визначених податкових зобов'язань, лише посилається на норми права, які зобов'язують платника відображувати у складі валових доходів, у тому числі суми безоплатно наданих товарів.

Отже, з огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволенні апеляційної скарги в цій частині.

3. В акті перевірки вказано на те, що в порушення пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування підприємств»П»ятихатським Локомотивним депо завищено валові витрати за 2007 рік на суму 8 680,0грн.

Такі висновки СДПІ ґрунтуються на тому, що у перевіреному періоді позивачем придбавалися послуги з інвентаризації виробничих приміщень, які надавалися П»ятихатським БТІ. Сума вказаних витрат відображена П»ятихатським Локомотивним депо в рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»Декларації з податку на прибуток.

За позицією СДПІ, понесені витрати з інвентаризації прав власності приміщень повинні збільшувати балансову вартість таких об'єктів і відповідно не мають відноситься до складу валових витрат.

Таку позицію податкової служби суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат відносяться витрати, крім тих, які підлягають амортизації.

Згідно з пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Відповідно до п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, які здійснюються у зв'язку з придбанням, (отриманням) прав на об'єкт основних засобів, відноситься до їх первісної вартості.

Отже, до балансової вартості основних засобів відносяться, у тому числі, платежі, які здійснюються платником у зв'язку з придбанням прав на ці об'єкти основних засобів.

У спірному випадку позивачем здійснено витрати, які не пов'язані з набуттям права на об'єкти основних засобів, у зв'язку з чим позивачем правомірно відображено ці витрати в рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»Декларації з податку на прибуток.

4. В акті перевірки також вказано на завищення позивачем валових витрат за рахунок віднесення до валових витрат проектно-вишукувальних робіт з капремонту колій на суму 97 300,0грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем, відповідно до договору від 08.12.2008р. №179/11113, придбавалися послуги у ДП «Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України»з розробки проектно-вишукувальних робіт: Капітальний ремонт фракційних колій П»ятихатського локомотивного депо.

В цій частині позиція СДПІ є аналогічною вищевикладеній та полягає у тому, що проектно-вишукувальні роботи збільшують балансову вартість об'єктів, оскільки розробка такої документації є первинним та обов'язковим етапом по проведенню капітального ремонту, а отже позивачем здійснено заниження вартості основних засобів та зайво віднесено на інші операційні витрати вартість оплачених послуг.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами СДПІ, оскільки відповідно пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат відносяться витрати, крім тих, які підлягають амортизації.

Витрати на придбання послуг з виготовлено проектно-вишукувальних робіт, з огляду п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», на який посилається СДПІ в акті перевірки, не можуть відноситься до первісної вартості об'єктів основних засобів, у зв'язку з чим такі витрати обґрунтовано віднесено позивачем до інших операційних витрат.

5. В акті перевірки вказано на порушення пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого Локомотивним депо Нижньодніпровськ-Вузол завищено валові витрати у перевіряємому періоді на суму заробітної плати працівників їдальні у розмірі 30 582,0грн. та нарахування на суму заробітної плати в розмірі 11 471,0грн.

Такі висновки СДПІ ґрунтуються на тому, що на балансі Локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол знаходиться будівля їдальні, яка є об'єктом соціальної інфраструктури. Посилаючись на вимоги пп.5.4.9 п.5.4 ст.5, п.5 Перехідних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», СДПІ вказувала на те, що витрати на забезпечення основної діяльності об'єктів соціальної інфраструктури (у тому числі витрати на виплату заробітної плати працівників їдальні) включаються до складу валових витрат платника податку в розмірі 50% від суми понесених витрат.

Відповідно до пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі й утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації), зокрема: приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку.

Пунктом 5 Перехідних положень Закону визначено, що включаються до складу валових витрат платника податку в розмірі 50% від суми понесених витрат до моменту передачі таких об'єктів і пунктів на баланс відповідного бюджету або їх приватизації згідно із законом.

Вказані норми Закону стосуються витрат на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності об'єктів соціальної інфраструктури , яку перебувають на балансі платника податку не для здійснення господарської діяльності з метою отримання доходу, а для соціальних цілей.

З акту перевірки, який став підставою для визначення спірних податкових повідомлень-рішень, не вбачається за якими критеріями СДПІ визначила їдальню, як об'єкт соціальної інфраструктури. Доводи СДПІ про те, що цей об'єкт розташований на території з обмеженим доступом, не можуть безперечно свідчити про категорію такого об'єкта.

В акті перевірки не відображено, а судом не встановлено, що діяльність їдальні має дотаційний характер, що їжа відпускалась працівникам за зниженими цінами, тобто ті обставини, які б свідчили про соціальну направленість діяльності їдальні. Крім цього, судом встановлено, що колективним договором не передбачено обов'язок роботодавця забезпечувати працівників харчуванням.

Отже, відповідачем не доведено, а судом не встановлено того, що їдальня є об'єктом соціальної інфраструктури, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано вказав на безпідставність застосування у спірних правовідносинах правил оподаткування, які визначено пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

6. В акті перевірки вказано на порушення Локомотивним депо Нижньодніпровськ-Вузол абз.2 п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань по операціям з ліквідації основних засобів на суму 56 093,00грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду Локомотивним депо Нижньодніпровськ-Вузол здійснювалось списання електровозу ВЛ-8 №1001 з балансу, внаслідок його ліквідації, у зв'язку з непридатністю для подальшої експлуатації.

Відповідно до п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Посилаючись на вказану норму права, СДПІ робить висновок про те, що оскільки зазначені документи подаються до органу державної податкової служби, з метою підтвердження правомірності використання п.4.9 ст.4 Закону, то такі документи мають подаватися разом із податковою декларацією за період, у якому відбулася така операція і відповідно не нараховувалися податкові зобов'язання з податку на додану вартість. У зв'язку з тим, що підприємством не було надано до ДПІ, разом з декларацією, документів про знищення основного засобу, то СДПІ дійшла висновку про порушення підприємством п.4.9 ст.4 Закону.

Таким чином, з огляду на позицію СДПІ, порушення виникло внаслідок не передання документів, що підтверджують ліквідацію основних фондів, безпосередньо до податкового органу разом з податковою декларацією з ПДВ.

На думку колегії суддів така позиція СДПІ не ґрунтується на Законі, оскільки ані Законом України «Про податок на додану вартість», а ні іншими нормативно-правовими документами, не передбачено обов'язок платника податків подавати до ДПІ документи про знищення основних засобів разом з декларацією за звітний період, у якому таке знищення мало місце.

Під час проведення перевірки, що не заперечувалось представника СДПІ, підприємством були надані належним чином оформлені документи про знищення основного засобу - електровозу ВЛ-8 №1001.

З огляду на такі обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірність визначення СДПІ податкових зобов'язань в цій частині.

7. В акті перевірки вказано на завищення позивачем валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Адептес»та ТОВ «Імідж».

Встановлені перевіркою обставини свідчать про те, що Дистанція колії Запоріжжя-2 отримано від ТОВ «Адептес»послуги по оцінці визначення ринкової вартості основних засобів для подальшого їх продажу. Фактично продаж об'єктів основних засобів не здійснено. Таким чином, операція по оцінці визначення ринкової вартості об'єктів основних засобів не є економічно доцільною та не пов'язана безпосередньо з виробничою діяльністю, оскільки не призводить до зростання власного капіталу, у зв'язку з чим, для цілей оподаткування, не може бути визнана як господарська діяльність, результатом якої є отримання доходу.

Отже, згідно з позицією СДПІ, лише господарська операція, яка призвела до позитивного фінансового результату, може бути прийнята до уваги з метою оподаткування.

Відповідно до п.5.1. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, визначальними ознаками для віднесення витрат до валових витрат підприємства є те, що такі витрати мають бути понесені платником податку як компенсація, в тому числі вартості товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Факт використання матеріалів та сировини у власній господарській діяльності, які придбані позивачем у перевіряємому періоді, ДПІ не заперечувався.

Під господарською діяльністю, згідно п.1.32 ст.1 названого Закону, розуміється -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що приписи Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», в редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, не ставляють в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач від господарської діяльності отримує прибуток, у зв'язку з чим, у перевіряємому періоді, підприємством задекларовано податок на прибуток у сумі 374 567 748грн. (п.3.1.4 Акту перевірки стор.128 Акту).

Крім цього, в Акті перевірки зазначено, що у ІV кварталі 2008 року ТОВ «Імідж»була здійснена оцінка визначення ринкової вартості об'єктів основних фондів, вартість послуг складає 10 721,00грн. Раніше оцінка цих основних фондів була здійснена ТОВ «Ернст енд Янг». Тобто, підприємством двічі з інтервалом у півріччя було проведено оцінку об'єктів основних засобів, що є недоцільно, так як колії ДП «Придніпровська залізниця»не мала можливості суттєво зазнати шкоди за цей незначний період. З цих підстав СДПІ зроблено висновок про те, що операція з оцінки визначення ринкової вартості об'єктів основних засобів підприємством ТОВ «Імідж»у сумі 10 721,0грн. не є економічно вигодною та не пов'язана з виробничою діяльністю.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що підприємством згідно наказу начальника ДП «Придніпровська залізниця»від 15.09.2008р. (т.4 а.с.110) та договору №ПР/НФ-081116/НЮ від 11.09.2008р. з ТОВ «Міжнародна компанія «Імідж»проведена переоцінка основних засобів станом на 01.07.2008р.

Попередня переоцінка основних засобів ТОВ «Ернст енд Янг»проведена згідно наказу начальника ДП «Придніпровська залізниця»від 26.05.2006р. №362/Н (т.4 а.с.76) та договору від 24.11.2006р. з ТОВ «Ернст енд Яг»(т.4 а.с.78) станом на 01.01.2007р.

Таким чином, оцінка основних засобів проведена з інтервалом 1,5 роки, а не з інтервалом у півріччя, як про це стверджує СДПІ.

Відповідно до п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Переоцінці можуть підлягати всі основні засоби, за винятком малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів.

Отже, підприємство має право здійснювати переоцінку власних об'єктів основних засобів. З метою реалізації своїх прав та враховуючи приписи Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яким визначено суб'єктів оціночної діяльності, позивачем правомірно було укладено договори про надання оціночних послуг.

Крім цього, податкова служба не наділена повноваженнями щодо визначення економічної доцільності тієї чи іншої господарської операції. Відповідно до ст..42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, виходячи з наведеного поняття, напрямок здійснення господарської діяльність, її економічну доцільність та доцільність окремих господарських операцій, визначає суб'єкт підприємницької діяльності, а не контролюючий орган.

8. В акті перевірки вказано на порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»стосовно необґрунтованого віднесення ДП «Придніпровська залізниця»до складу податкового кредиту по будівельно-монтажному управлінню Нижньодніпровськ-Вузол податку на додану вартість у сумі 743,45грн.

Таке порушення встановлено за результатами перевірки структурного підрозділу ДП «Придніпровська залізниця»- Будівельно-монтажне експлуатаційне управління Нижньодніпровськ Вузол (БМЕУ-5), під час якої зроблено висновок про необґрунтоване віднесення БМЕУ -5 податку на додану вартість у сумі 743,45грн. за вересень 2008 року, згідно податкових накладних з отримання послуг з проведення семінару-наради, отриманих від постачальника СТГО Південна залізниця Гребінківське будівельно-монтажне експлуатаційне управління (м.Харьків).

Встановлені обставини справи свідчать про те, що підставами для таких висновків СДПІ стало те, що по-перше, СТГО Південна залізниця Гребінківське будівельно-монтажне експлуатаційне управління (м.Харьків) -особа, що організувала проведення семінару не є закладом освіти України та не має відповідної ліцензії; по-друге, присутні на семінарі особи не являються працівниками БМЕУ-5.

Відповідно до пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються витрати, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку.

Отже, ознаками таких витрат є те, що вони понесені у зв'язку з навчанням (підготовкою, перепідготовкою) і саме працівників, які перебувають у трудових відносинах з платником податку.

При цьому, вказана норма права не передбачає того, що навчання (підготовка, перепідготовка) має здійснюватися лише закладом освіти України, що має відповідну ліцензію, як на тому наполягала СДПІ.

Платником податку, в розумінні вимог пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону, з яким у трудових відносинах перебували присутні на семінарі особи, є ДП «Придніпровська залізниця», а не БМЕУ-5, яке є структурним підрозділом юридичної особи те не являється платником податків.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст..8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбаванням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, з огляду на вказані норми матеріального права, ДП «Придніпровська залізниця»правомірно віднесло суми ПДВ у розмірі 744,0грн., які сплачені у вартості послуг по організації та проведенні семінару-наради.

9. В акті перевірки вказано на заниження ДП «Придніпровська залізниця»об'єкта оподаткування з податку на прибуток по вагонному депо Нижньодніпровськ-Вузол за період з 01.07.07 по 31.12.08 на суму 638 968грн. внаслідок арифметичної помилки.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, який був чинним на час складення Акту перевірки, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового, валютного чи іншого законодавства податковий орган зобов'язаний:

- висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи в податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій) та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Зі Зведеного Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та в якому вказано на заниження об'єкта оподаткування по податку на прибуток на суму 638 968,0грн., не наведено будь-якого обґрунтування таких висновків податкового органу з посиланням на відповідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не зазначено у чому полягає «арифметична помилка», не витребувано пояснень посадових осіб підприємства з цього питання.

З метою всебічного з'ясування обставин справи та враховуючи пояснення представників СДПІ про те, що суть порушення викладена не у Зведеному акті перевірки, а у акті перевірки структурного підрозділу, судом було витребувано та досліджено Акт перевірки структурного підрозділу Вагонного депо Нижньодніпровськ-Вузол (т.4 а.с.142). Дослідженням цього акту також не надалося можливим встановити допущені позивачем «арифметичні помилки»у бухгалтерському та податковому обліку, оскільки вказаний акт також не містить у собі посилань на конкретні документи бухгалтерського обліку, дослідженням яких перевіряючи особи встановили наявність допущених помилок, що вплинуло на правомірність визначення об'єкта оподаткування.

За таких обставин, Акт перевірки не може бути визнаний судом як належний доказ зазначених у ньому порушень вимог у вигляді «арифметичних помилок», що призвело до заниження об'єкта оподаткування по податку на прибуток на суму 638 968,0грн.

В апеляційній скарзі відповідач не наводить обставин, які б свідчили про правомірність висновків перевіряючих осіб щодо заниження об'єкта оподаткування, апеляційна скарга містить лише загальні визначення поняття «помилки»та перелік документів, які досліджувалися перевіркою, але у яких саме документах допущено арифметичні помилки, заявник апеляційної скарги не зазначає.

З огляду на викладені обставини, дослідивши оскаржені позивачем підстави для нарахування спірних податкових зобов'язань та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що СДПІ не довела тих обставин, які б були правомірними підставами для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року у справі №2а-15023/09/0470 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 14.09.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк