Постанова № 26286707, 25.09.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2012 № 51/388-41/474

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - за дов. № 014 від 15.03.2012

від відповідача ОСОБА_3 - адвокат

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2011

у справі № 51/388-41/474 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока

Україна Т.О.В.»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

про стягнення 123 591,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 123 591,46 грн. вартості отриманого за видатковими накладними № 000000116, № 000000117 від 29.09.2008 товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2011 у справі № 51/388 позовні вимоги було задоволено повністю.

Рішення господарського суду міста Києва у справі № 51/388 обґрунтовано тим, що наявні матеріали справи свідчать про обґрунтованість вимог позивача, відповідач наведені позивачем обставини не спростував, не довів належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2011 у справі № 51/388 залишено без змін та зазначено, що факт отримання відповідачем товару підтверджується листом № 29/01-12 від 29.12.2008, відповідно до якого відповідач просила продовжити термін оплати за отриманий товар згідно накладних № 000000116, № 000000117 від 29.09.2008 до 20.05.2009. Заперечення відповідача про те, що остання вищезазначений лист не підписувала, колегією суддів до уваги не прийнято, оскільки лист скріплений печаткою відповідача, крім того, доказів того, лист не підписано не фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 суду не надано.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2011 рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 у справі № 51/388 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

У вищезазначеній постанові Вищий господарський суд України наголосив, що попередніми судовими інстанціями при вирішенні спору по суті не було надано належної правової оцінки наявності самого зобов'язання, про стягнення заборгованості по якому ставиться питання в даному випадку. Зокрема, не надано юридичної оцінки доводам Підприємця щодо неотримання товару та щодо відсутності підписів довірених осіб та печаток Підприємця на видаткових накладних, згідно яких, за твердженнями Товариства, передавався товар.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що судами першої та апеляційної інстанції спір було розглянуто без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

У відповідності до вимог статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі № 51/388-41/474 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» 123 591,46 грн. основного боргу, 1 235,91 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 123 591,46 грн.. Суд першої інстанції посилається на те, що позивачем було надано гарантійний лист № 29/01-12, згідно якого відповідач визнав факт поставки товару, а також просив продовжити термін оплати за шрот алюмінієвих конструкцій, відвантажений відповідно до видаткових накладних № 116 та № 117 від 29.09.2008 на загальну суму 123 591,46 грн. до 20.05.2009.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі № 51/388-41/474 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, також відповідачем до апеляційної скарги було додано клопотання про призначення судово-технічної та почеркознавчої експертизи.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судових засіданнях проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 у справі № 51/388-41/474, за клопотанням відповідача було призначено комплексну судову експертизу, оскільки, як зазначив відповідач, товар від позивача отримано не було, лист № 29/01-12 від 29.12.2008 відповідач не підписував та його походження не відомо. Проведення експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. У зв'язку з призначенням судової комплексної експертизи апеляційне провадження у справі № 51/388-41/474 було зупинено до отримання висновку експерта.

На адресу Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок комплексної експертизи № 5232/12-32/5233/12-33 від 27.07.2012 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та матеріали справи № 51/388-41/474.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 провадження у справі № 51/388-41/474 було поновлено та призначено розгляд справи.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» (позивач у справі) як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що останнім було поставлено Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 (відповідач у справі) шрот алюмінієвих конструкцій та шрот оцинкованих мелатоконструкцій на загальну суму 123 591,46 грн., що підтверджується видатковими накладними № 000000116 від 29.09.2008 та № 000000117 від 29.09.2008, які відповідачем не підписані. Також позивач надав гарантійний лист № 29/01-12 від 29.12.2008, у якому зазначено, що відповідач визнав факт поставки товару, а також просив продовжити термін оплати за шрот алюмінієвих конструкцій, відвантажений відповідно до видаткових накладних № 116 та № 117 від 29.09.2008 на загальну суму 123 591,46 грн. до 20.05.2009.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

Так, накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується.

Згідно приписів статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи видаткових накладних № 000000116 від 29.09.2008 та № 000000117 від 29.09.2008, на які посилається позивач, в підтвердження факту поставки шроту алюмінієвих конструкцій та шроту оцинкованих металоконструкцій на загальну суму 123 591,46 грн., останні з боку відповідача не підписані.

Також не надано довіреностей на отримання матеріальних цінностей в порядку, встановленому Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318 (з наступними змінами та доповненнями, надалі - Інструкція).

Згідно пункту 2 Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 15 Інструкції встановлено, що відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що гарантійний лист № 29/01-12 від 29.12.2008, поданий позивачем, та на який, як на підставу своїх позовних вимог посилається останній, підтверджує визнання відповідачем факту поставки товару, а також продовження терміну оплати за шрот алюмінієвих конструкцій, відвантажений відповідно до видаткових накладних № 116 та № 117 від 29.09.2008 на загальну суму 123 591,46 грн. до 20.05.2009, а також не приймає вищезазначений лист як належний та допустимий доказ у справі з наступних підстав.

Оскільки відповідач у судових засіданнях зазначав, що товар від позивача ним отримано не було, лист № 29/01-12 від 29.12.2008 відповідач не підписував та його походження не відомо, з метою вирішення питання щодо дійсності листа № 29/01-12 від 29.12.2008, Київським апеляційним господарським судом було призначено комплексну судову експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи висновку комплексної експертизи № 5232/12-32/5233/12-33 від 27.07.2012 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_4 у графі «СПД ФО ОСОБА_4» у листі № 29/01-12 від 29.12.2008 виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

На питання щодо нанесеного відтиску печатки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у листі № 29/01-12 від 29.12.2008 печаткою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, експерти не змогли відповісти у зв'язку з відсутністю порівнювального матеріалу.

Таким чином, вищезазначений лист не може бути доказом в підтвердження факту поставки відповідачу товару на загальну суму 123 591,46 грн. та погодження терміну щодо його оплати, а отже у відповідача відсутні зобов'язання перед позивачем щодо сплати заборгованості за шрот алюмінієвих конструкцій та шрот оцинкованих металоконструкцій у сумі 123 591,46 грн.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту поставки відповідачу товару (оформлених належним чином накладних на отримання товару, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, підтвердження боргу шляхом часткової оплати тощо).

Матеріали справи також не містять доказів в підтвердження надання відповідачем третій особі повноважень щодо вчинення правочину на поставку шроту алюмінієвих конструкцій та шроту оцинкованих мелатоконструкцій у сумі 123 591,46 грн. в порядку статей 237, 244, 246 Цивільного кодексу України, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду у даній справі підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі № 51/388-41/474 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі № 51/388-41/474 скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 20-А, код ЄДРПОУ 30530955) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (03058, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2 353 (дві тисячі триста п'ятдесят три) грн. 92 коп. витрат за проведення експертизи, 1 235 (одну тисячу двісті тридцять п'ять) грн. 91 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 51/388-41/474 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Михальська Ю.Б.

Судді Тищенко А.І.

Отрюх Б.В.